Роберт Джордан

Досі не розумію навіщо потрібні відгуки на Колесо Часу — це ж обов'язкове читання для всіх фанів фентезі.
Джордан — зірка своєї епохи, яка досі сяє яскравіше багатьох сучасних авторів, яких промотує тік-ток. Настільки глибоко продуманого та багатогранного світу годі шукати

Перша книга знаменитого циклу “Колесо Часу”, котрий започаткував саме Джордан, проте дописував уже Сандерсон. Що можу сказати щодо своїх вражень від цього товстунця? Суб’єктивно - це “перехідне” епічне фентезі; мається на увазі, перехідне від епохи олдскульного “толкінівського” фентезі до сучасного.
Перші книги циклу Джордан писав у кінці 80-их, й вплив Професора дуже відчутний. Якщо ви палкий прихильник старого доброго епіка, “Око світу” є прекрасним зразком саме цього жанру. Якщо ж ви починали з похмуро-кривавої та глибоко психологічної творчості Аберкромбі, ця книга може здатися трохи наївною. Проте у будь-якому випадку це дуже якісна література.
“Око світу”, як уже сказано, перша цеглина у фундаменті величезного будинку, на фасаді котрого пишається впізнавана незчисленними фанатами фентезі вивіска під назвою “Колесо Часу”. (Вітієвато завернув, еге ж?) Наразі я не так багато знаю про сам цей знаменитий цикл, адже читав лише першу книгу з 14 (а якщо рахувати приквел, то навіть з 15). Проте подіяла вона як хороший аперитив - вже не терпиться дізнатися, а що ж далі?
Коротко опишу свої враження, як позитивні, так й негативні. Перипетій самого сюжету торкатися не буду, тому що навіть найменший спойлер може зіпсувати насолоду від знайомства з книгою.
Отже, що можна відзначити з плюсів. Епічне полотно світу, з продуманою історією, мапами та системою магії, з живими та детальними зображеннями місцевостей та архітектури. Незліченна кількість персонажів - нові з’являються чи не щосторінки. Що може трохи спантеличити, але щодо цього неварто турбуватися, адже у кінці книги є Глосарій, в якому наведені короткі описи основних персонажів, місць та значущих подій, що відбувалися або згадувалися у книзі. Динамічний сюжет та простий для сприйняття текст; читати було дуже легко та максимально ненудно. Практично після кожного розділу не хотілося зупинятись, кортіло одразу почати наступний)
Є й мінуси. Наводитиму приклади без спойлерів та уточнень. Деякі вчинки головних героїв видаються не цілком логічними - здавалося, що в певні моменти вони мали б повестися якось по-іншому. Також і самі персонажі є трохи пласкими, на відміну від світобудови, над котрою автор провів просто колосальну роботу Ще у книзі є одна любовна лінія, котра з’являється раптово, практично без розвитку. Але насправді мінуси не є аж такими значними, плюси, як на мене, суттєво їх переважають.
Загальна оцінка - 9 з 10. Дуже якісне епічне фентезі від старанного учня Толкіна.

Якщо перша частина схожа на багато класичних фентезі історій, то друга частина вже краще демонструє унікальність всесвіту Колеса часу, знайомить краще з багатьма дійовими особами, які відіграють важливу роль у подальшій історії, ще більше демонструє нам світ, водить по паралельних світах та формують з Ранда Відродженого дракона. Книга поєднує рефлексію Ранда, зміни локацій, екшн сцени. Змушує сумніватися у деяких персонажах.

Загалом, пропонується споглядати за подіями з більшої кількості точок зору, тоді як в першій книзі майже всю увагу зосередили на постаті Ранда.
В цій частині нам нарешті показують Білу вежу, процес навчання Айз Седай. Ця частина зайшла краще, ніж полювання Ранда за рогом. В ній акцент на інтригах Айз Седай, натяках на чорну аджу. Краще розкривається роль жінок у світі автора, чому їх доторк до сили є світлим, тоді як чоловіків ні. Подорож же Ранда більше зосереджена власне на подорожі, та спробах Ранда приховати від друзів, що він можливо Відроджений дракон (ну і екшн інколи).

Читав книгу ще рік тому, і помітив, що не пам'ятаю фінал, проте він точно проміжний, адже попереду ще не одна частина. Герої прокачалися до нового розділу своєї історії, фігури розставленні, боротьба світла і темряви продовжиться.

Просто класичне, дуже ретельне, високе фентезі, цикл якого налічує багато романів.
Щоб прочитати їх усі знадобиться не менше року, а то і два.
Джордан проробив неймовірно роботу над своїм Магнум Опус — недарма кінець циклу дописував живий класик Сандерсон.
Якщо хочете з головою поринути у круте фентезі — ласкаво прошу, але часу буде потрібно вдосталь)
10\10

Важко писати відгук на свою улюблену книжкову серію, бо якби я не старався, все одно залишуся ангажованим, бо досі переживаю і бережу ті враження, які справили на мене ці книги, до яких я раз у раз все одно повертаюсь. Вони – це те саме комфортне місце, де не треба роздумувати над тим, що почитати, бо якість тут вищого ґатунку, персонажі видаються вже давніми друзями, та й загалом великий об’єм саги дозволяє зайняти себе на кілька тижнів або місяців. Складно взагалі переоцінити вклад в фентезі літературу, який зробив Роберт Джордан – певно для мене він стоїть на одному, першому щаблі з Д.Р.Р. Толкіном, чий «Володар перснів» став еталоном фентезі для цілих поколінь.

«Колесо часу» це 14 книг, більше 11 тисяч сторінок та десятки, ба й навіть сотні людських історій, що переплетені між собою в складному мереживі Та’маар’алейн (Павутинні долі), що оплітає собою весь світ і визначає можливості та шлях кожної людини, свободу його вибору та результати його рішень. Говорити про всю сагу можна дуже довго, тому зосереджуся саме на першій книзі основного циклу (хоча варто помітити, що першою хронологічно є роман-приквел «Нова весна», що може додати більше розуміння в підвалинах подій, що призвели до власне того, що відбувається в основному циклі з 13 романів).

«Око світу» - це роман-знайомство, якби це дивно не звучало щодо книги такого об’єму. Проте це саме так, бо тут Роберт Джордан знайомить нас із основними персонажами: Рандом ал-Тором, Метрімом Коутоном, Періном Айбарою, Морейн, Егвейн, Найнів, Ланом та багатьма іншими. Це історія про подорож, пророцтво, сумніви у власній важливості та своїх можливостях, перевірки дружби та перших серйозних випробуваннях, що випадають на долю ще досить юних головних героїв. Так, долю світу врешті решт, згідно з пророцтвом про Відродженого Дракона буде вирішувати юнак близько двадцяти років у компанії двох таких самих шибайголов (якщо можна так назвати більш серйозного та виваженого Періна). На сторінках ми знайдемо багато алюзій до «Володаря перснів», і сам Джордан говорив про те, що вводить їх навмисно, аби помістити читача на знайому територію, аби відчувався комфорт під час дороги в новий яскравий світ – так, наприклад «Плавання на Захід», книга що її читає огір Лойал є прямим вказівником на Нуменор і легенду про аданів, яким був закритий шлях до Безсмертних земель валар на Заході, а також таверна з назвою «Дев’ять кілець», що пов’язує її з назгулами та Перстнями влади, що їх було даровано людям Сауроном.

Сама книга, так само і вся серія – це класична розповідь про боротьбу добра зі злом. Є очевидний антагоніст, Темний, божественна сутність аналогічна Дияволу в християнстві, що бажає скинути Творця, зламати Колесо часу, розірвати Павутиння та переробити світ на власний розсуд. В нього є ціла мережа послідовників-людей, армія жахливих істот, створених протиприроднім способом зі змішання людських та тваринних рис, та ціла плеяда інших творінь, про яких неприємно навіть згадувати, яких всіх очолюють тринадцять перших зрадників, що перейшли на сторону Темного три тисячі років тому, коли в битві Світла і Темряви переміг (умовно) Льюс Терін Теламон, Дракон, чий відроджений аватар і має повести людство в наступній війні зі злом. Творець, як очевидна аналогія на Бога з аврамічних релігій, не втручається у війну з Шаї’таном (інше ім’я темного) прямо, проте його сила проходить крізь та’веренів, які мають здатність закручувати навколо себе Павутиння Долі, і як пряме своє матеріальне втілення (за думкою деяких філософів) – Дракона, людину обійняту чистим світлом. Айз-седай, орден жінок що можуть контролювати магію, не погоджуються із таким визначенням – що і не дивно, бо вони загалом вважають всіх чоловіків-чаклунів небезпечними потворами, які в кращому разі мають бути відрізані від Джерела сили (а за думкою деяких і страчені)… не можна сказати, що ця позиція необґрунтована насправді бо розумне зерно в цьому є. Але чому все так, ви маєте дізнатися самі, читаючи книги і розкриваючи величезну кількість таємниць та загадок, що приховані на їх сторінках.

Зі свого боку, я можу тільки порадити вам прочитати цей величний цикл, бо те задоволення що ви отримаєте, не можна порівняти ні з чим. Навіть враховуючи складнощі із утриманням в голові всього масиву інформації про Всесвіт (більше двох тисяч персонажів, десятки міст і селищ, битви, поєднання кількох часових ліній та ще й оповідь від декількох головних героїв), якщо докласти необхідних для цього зусиль, ви відкриєте для себе неймовірний світ, де пригоди не зупиняються ні на мить, а герої стануть для вас близькими і зрозумілими, викликаючи справжні емоції, змушуючи сміятися та плакати разом з ними, приймати важкі рішення та і з нетерпінням чекати, доки видавництво «Богдан» видасть наступну книгу із серії, яких наразі вже є цілих сім! Та ще й на додаток, останні книги дописані із записок самого Роберта Джордана іншим, не менш відомим на сьогодні письменником – Брендоном Сандерсоном. Сам Джордан на жаль не встиг до своєї смерті дописати та видати всю сагу, проте його робота була завершена, і варто визнати, Сандерсон зробив це із своєю неперевершеною майстерністю.

Шикарна книга, яка затягує в всесвіт Колеса Часу одразу після прологу, в якому ти не очікуєш чогось особливого, адже перебуваєш подумки в мальовничому селі, в якому все іде спокійно і тепло, і ніщо не каже про катастрофу)

«Ми самі ставимо собі межі. І ставимо їх далі, ніж можемо собі дозволити».

Хух, ну скільки ж тут скла було, особливо в кінці... Й це було круто, бо книга мене потріпала добряче.

!ПОПЕРЕДЖАЮ, НАДАЛІ СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШИХ ЧОТИРЬОХ ЧАСТИН ЦИКЛУ!

Ранд аль'Тор, він же Відроджений Дракон, став Кар'а'карном — вождем усіх вождів народу аїльців... він став Тим, що приходить зі світанком. Гадаєте, що цього достатньо, аби з'єднати усі клани народу списів? Ні, не все так легко: хтось стає на сторону Відродженого Дракона, а хтось стає на сторону вождя клану Шайдо, який проголосив сам себе справжнім Кар'а'карном й Драконом. Боротьба між цими сторонами неминуча й кровава, бо кожен вважає своє за правду. Чи зможе Ранд перемогти псевдо Кар'а'карна? Чи не втратить хлопець найцінніше, що у нього є? Як саме його друзі, а саме Мет, Еґвейн та Ав'єнда, Морейн та Лан, йому допоможуть виграти місце під сонцем? Повірте, вас очікує реально легендарна битва!

Тим часом Найнів та Елейн з Томом та Джюліном повертаються з трофеями після битви з Чорною Аджі й однією з Відступниць в місті Танчіко. Повертаються вони до Тар Валону. Та ось тільки вони не знають ще, що там був переворот й на посаді Престол Амерлін тепер сидить не Суан, а інша жінка, яка має свої особисті плани щодо усієї команди Відродженого Дракона. Що ж зроблять дівчата зі своїми охоронцями, коли дізнаються про те, що Біла Вежа розкололася? Куди й до кого вони підуть?

Готуйтеся до великої кількості скла, готуйте носовички та валер'янку, бо я більш, ніж впевнена, що ця книга вас також смачненько так потріпає.

Після таких гачків, які були в кінці книжки, я хочу шосту частину, хоча й боюсь її вже, бо навіть не уявляю, чим ще автор мене здивує й від чого я так саме буду у шоці.

«Сила Тіні пробуджує людську плоть
чинити сум'яття, чвари та руїну.
Той, хто Відроджений, позначений і кровоточить,
танцює з мечем уві снах і тумані,
підпорядковує Тіні своїй волі,
з міста, загубленого і покинутого,
веде списи на війну знову, ламає списи і
змушує їх бачити правду, довго сховану в давніх снах».

Продовжую читати просто НЕЙМОВІРНИЙ цикл «Колесо часу»! Чесно, історія взагалі не набридає.

Відроджений Дракон насправді повернувся, але не весь світ про це знає. Як каже пророцтво, у Дракона є свій народ, який повернеться разом з ним. Саме це й буде намагатися зробити Ранд в Пустелі. Та чи насправді мешканці Пустелі — айїльці — є тим народом? Чи підуть вони за водоземом, який хоче змінити традиції людей, які танцюють зі списами вже не перші століття? Для всього цього Ранду потрібно доказати, що він насправді є тим, ким він є, а зробити це ох як не легко...

Вся компанія після Тіру розходиться: Перрин, Лоял та Фейлі йдуть до землі, де з'явилися найсильніші таверени Епохи; Найнів та Елейна продовжують шукати Чорну Аджу, дізнаючи їх плани; а Еґвейн, Мет, Морейн та Лан відправляються з Рандом до, як вони гадають, народу Дракона. Героїв спіткають ще складніші випробування, після яких деякі становляться не просто ниткою Візерунка, а становляться героями та тими, хто впливає на той самий Візерунок.

Перша частина легендарного циклу, який закінчив писати Б. Сандерсон. Прагнув прочитати книгу багато років і ось нарешті. Не скажу, що книга ідеальна та і на початку не спостерігалося унікальності: у віддалене село, яке ніяк не впливає на правителів світу прибуває чаклун(ка), яка шукає обраного, за яким полює давнє зло, пославши своїх воїнів тіні. Нічого не нагадує? Однак далі сюжет поступово розвивається і вже до кінця першого тому буде видно, що це оригінальний твір зі своєю світобудовою, магічною системою, та і що обраний не факт що світ врятує. Може він його знищить? Герої до кінця книги розвиваються, вони вже не жителі забутого селища, але ще й не великі герої, адже попереду їх чекає ще довгий шлях. Що приємно вразило — це те, що до Ока світу дійшли вже у першій частині, а не як зазвичай кінцева точка досягається в кінці трилогії. Правда це як раз не кінцева, а початкова точка для Ранда, Найнів, Мета та інших героїв. Після неї кожного чекає власний шлях.
Можливо трохи незручний формат книги (великий формат і дрібний шрифт), але інакше книга коштувала ще дорожче.

Насправді з усієї серії в мене перша книга най НЕ улюбленіша. По цій книзі насправді дуже видно, що Джордан не був певен, чи буде він писати далі, чи серія не піде. Саме тому тут доволі закінчений сюжет "герої йшли до цілі, герої дійшли, герої перемогли". Світ поки дається окремими штрихами. Так, є гачки на майбутнє, поява тої ж Мін, ті "мости" якими герої через багато книг ходитимуть і багато багато речей про які не хочеться спойлерити. Проте за моїми відчуттями по-справжньому сюжет розганяється лише в 3-4 книзі, навіть не другій (хоча там починає бути ще очевидніше, де Джордан надихнувся вже Дюною, а не тільки Володарем Перснів). Це все ще дуже самобутній та крутий світ, але першу книгу я все ще не можу оцінити на 10 з 10)

Персонажі симпатичні, конструкція слів інтригуюча, магічна система цікава... Книга дійсно містить деякі класичні тропи, як-от хлопець-обраний, але це мене не хвилювало, і я цілком планую продовжувати!

Слабкі сторони:
- "романтика" вона не займає багато місця в книзі (на щастя!), але вона не дуже гарна. Лан і Найнава з’явилися нізвідки.
- Кінцівка була досить туманною, але це перша книга в серії з 14 книг.

Якщо ви не впевнені в цьому, я кажу, візьміть це! Вчасно до нового серіалу!

Цитати книги: "Здатися — це все одно, що померти"

Захопливий початок епічної фентезі-саги «Колесо Часу». Книга занурює нас у багатий та детально продуманий світ, де магія переплітається з політичними інтригами та давніми пророцтвами.

Сюжет розповідає про трьох юнаків з тихого села, чиє життя кардинально змінюється після нападу жахливих істот. Разом з загадковою чарівницею, вони вирушають у небезпечну подорож, щоб врятуватися від переслідування темних сил.

Однак, особисто для мене, знайомство з серіалом «Колесо Часу» трохи зіпсувало враження від книги. Знаючи, що відбудеться далі, я не відчуваю того хвилювання та невідомості, які б відчувала, читаючи книгу без попереднього знання сюжету. Я впевнена, що для тих, хто не бачив серіал, «Око Світу» стане справжнім відкриттям та започаткує незабутню подорож у світ «Колеса Часу».