Тінь сови

Привабила обкладинка книги. Ну дуже класна, як на мене. Обіцяє щось загадкове і таємниче... Що можу сказати після прочитання?Такий собі Ніколи Спаркс по-українські. Я все-таки більше люблю Шкляра історично-містичного, аніж романтичного. Мені здається, в історичному жанрі він більше розкривається, як автор. В цій же історії і сюжет слабкуватий, і герої не переконливі, і сама історія виглядає досить штучною. Найбільше враження справив лише епілог, коли стало зрозуміло деякі нюанси цієї історії, але загалом вся книга трішки нуднувата. Романтична історія, трагічне кохання, велике і глибоке почуття... Але мене не зачепило, не переконливо.

Зі мною сталась хороша книга😊

Я у Шкляра читала лише "Ключ" , але , вірю словам читачів та колег пера письменника , що це наймеланхолійніша та найлюдяніша історія автора про любов. Про дві любові двох різних пар, але нерозривно пов'язаних.

Тут не станеться дива в кінці, і від цього трохи сумно. Але епілог розповість багато цікавого. І все-таки втішить.

Степан та його друг Муталіб прожили різні життя, історія кожного дуже щемка та ,може й досить пересічна. Так, можна казати, що справжнє кохання то рідкість, а вірне - й поготів. Та воно є! Я вірила героям і їхнім почуттям. Переживала з ними. У романі є над чим замислитись , а в пані Клавдію хотілось чимось кинути, бо не треба пхати носа в чужу родину, навіть якщо то твоя донька.

Філософського забарвлення і дрібку магії дарують Щедрик та Праліс. Насправді все не так складно. Бо все те є частиною нас, бо "зрештою, у кожного з нас має бути свій праліс"....

Роман рекомендую. Особливо, хто вже читав щось у Шкляра. Не оминайте, це чудовий роман.

Як часто ми відкладаємо те, що можна зробити тут і зараз. Відкладаємо мандрівку в іншу країну, поїздку в сусіднє місто чи похід у ліс. Відкладаємо візит давньому знайомому, зустріч з другом чи дзвінок родичу. Так, наче нам відведено ще тисячу літ. А, ще встигну!.. І тільки загроза смерті змушує робити все негайно, поспішаючи і зовсім не так, як ти хотів це зробити. Дихаєш і не надихаєшся. Дивишся і не надивишся. Слухаєш і не наслухаєшся. І дивуєшся, як не помічав усієї краси навколо, біжучи за чимось примарним і геть не важливим.

"Так і йдемо із цього світу, не встигнувши зрадіти навіть тому, що ти з'явився на світ"

Цей роман - нагадування про швидкоплинність життя. Не чекайте гострого сюжету з крутими поворотами, бо це - сімейна історія про цінність найпростіших істин: чесності, кохання і любові до природи.

Василь Шкляр здивував мене цією книгою. Звикла, що він пише про війну і боротьбу за свободу, а "Тінь сови" - зовсім інша. Це історія кохання Катерини та Степана. На весіллі вони побачили білу сову - погану прикмету, яка через роки нагадала про себе. Степан тяжко хворий, але починає лікування, коли ще є шанс.
Ця книга теж про боротьбу - з хворобою і за почуття.

З одного боку, я здивована цим романом. З іншого - вважаю, що історична проза Василю Шкляру вдається краще. "Тінь сови" не зачепила мене так, як інші його твори. Проте, якщо вам подобаються історії про справжнє кохання і сімейні драми, ця книга може стати приємним відкриттям.