На лезі клинка. Книга 1

Інколи я не читаю анотацій, а беру книги тільки тому, що їх рекомендують ті, чиїм смакам я довіряю.⠀
Ця книга саме з такої категорії. Тож я очікувала, що це буде фентезійна історія, а от деталі сюжета були мені невідомі.⠀

Автор одразу починає нас знайомити з героями і я довго не могла визначити хто ж з них Головний Герой: каліка Інквізитор, Легендарний боєць, Перший з поміж магів, колишня рабиня чи отой фехтувальник який напивається з друзями. Варіантів було багато і в кінці стало зрозуміло, що всі вони однаково важливі.⠀
Але до розуміння їх важливості треба було не закинути книгу через катування та матюки; збагнути систему магії та оцінити минуле всесвіту; пройти політичні ігри, зрозуміти хто з ким воює, бо у книзі на жаль нема мапи і уявляти місцевості мені особисто було складно(⠀

У фіналі історія склалась у мене в голові. Герої зайняли свої місяця на невидимій мапі тож я вирушила з ними у мандрівку, але спочатку розповім трохи про враження від книги.⠀
Одразу можу сказати що враження досить позитивні. Автор пише легко, але захоплююче. Його герої викликають різні емоції, бо вони не цілковито позитивні або негативні. Світ, доповнений магією, є об'ємним і його хочеться вивчати, але мат все ще ріже мені очі. Звичайно я розумію, що такі герої, як Лоґен не будуть ввічливими і культурними, але це мені муляє🤦🏻‍♀️. Але ця історія все одно - моя щира рекомендація для шанувальників жанру.

Оце знаєте, я вже років 7-8 хотіла почитати Аберкромбі, і саме цикл «Перший закон», але завжди чомусь не могла наважитися. Я взагалі на подібні книжки не завжди можу наважитися, бо всередині є якийсь страх, — але потім читаю і не розумію, чого боялась 😅

А потім в моєму житті з'явився Олег, і понеслося, бо саме завдяки йому я нарешті наважилась і хочу сказати... ЩО Я ВТРАТИЛА КУПУ ЧАСУ КОЛИ МОГЛА Б ЛЮБИТИ АБЕРКРОМБІ!!!

Як хтось десь сказав: перша частина схожа на величезний пролог, і це в цілому правда. І зазвичай такі книжки нудні й розтягнуті, але не ця. Аберкромбі вміє дуже класно й захопливо описувати, і я вдячна йому за це 😍

І також він вміє офігенно описувати персонажів. Я боялася, щоб у нього не було сексизму й взагалі подібних думок про жінок. Так, у деяких персонажів вони були (не буду казати, в кого саме), але було видно, що це думка персонажа, а не автора, і персонаж із часом росте й змінюється, так що в принципі це можна пережити, і це не виглядає так мерзенно, як у «Я — легенда»

Всі наратори мені сподобалися. Вони всі різні й цікаві. Особливо цікаво спостерігати за ними, коли їхні шляхи так чи інакше перетинаються, і коли ти вже сама не знаєш, кому/чому вірити — оце, я вважаю, шикарно зроблено (хоча в деяких моментах Ґлокта й Сульт цим трошки підбішували, але що поробиш) 😍

Книжка мені неймовірно сподобалась, і я вже дуже хочу взятися за другу частину (і вже на цьому тижні візьмусь 😏) 😍

🗡️ «Коли маєш якусь проблему, краще її взяти і вирішити, аніж потім усе життя боятись»

🗡️ «Більшість людей удари ламають, але трапляються такі екземпляри, кого вони гартують»

🗡️ «Без страху не буває відваги»

🗡️ «Історія встелена трупами хороших людей»

Ну ось і я нарешті дійшла до творчості Джо Аберкромбі та його «Першого закону». І дарма стільки відкладала, думаючи, що мені не сподобається. «На лезі клинка» стала для мене відкриттям з категорії «ось нарешті воно - те темне фентезі, яке мені сподобалось».

І якщо на перших сторінках історія розповідалась відносно повільно, то останні я вже читала не зупиняючись, на одному подиху. Хотілося швидше дізнатися, що ж чекає на наших головних героїв далі.

Оскільки це перша частина, то закономірно, що вона знайомить нас з фентезійним світом, його персонажами та допомагає зануритися у цю атмосферу.

Цю книгу можна вважати вступом, але дуже гарним і насиченим подіями вступом. Вона готує нас до епічної боротьби добра зі злом, знайомить з персонажами, які мають зіграти головну роль у цій історії.

Це як пазл, який збираєш шматочок за шматочком, щоб побачити всю картинку цілісно.

Що мені сподобалось? Однозначно, головні герої та створений всесвіт. І головні, і другорядні персонажі живі, з власним характером та історією, і їм дійсно віриш. Нескладно знайти собі улюбленця, і варіантів досить багато: Ґлокта, Баяз, Лоґен, Ферро, Джезаль. Вибір є і на будь-який смак!

Напочатку я виділила для себе Ґлокту - чудовий негативний персонаж з купою вад, який поступово розкривається. До нього відчуваєш спектр емоцій 🔥

Проте, дочитавши цю книгу до кінця, моїм улюбленцем став Баяз. Маг з неймовірною силою, гарним гумором та, судячи з описів, непоганим тілом 😈 він не ідеальний, в нього є свої слабкі сторони та купа таємниць. Дуже сподіваюсь, що в наступних книгах він розкриється ще більше.

Книгу однозначно рекомендую. З нею ви будете сміятися, хвилюватися за персонажів, обурюватися, радіти та просто насолоджуватися крутезною історією.