Джо Аберкромбі

Це остання частина трилогії "Перший закон". Дочитавши цю книгу до кінця, я готова АПЛОДУВАТИ СТОЯЧИ АВТОРУ.
Аберкромбі пише дуже реалістично, грубо, вульгарно і правдиво. Особливо в нього виходить описувати бої з кров'ю, слиною і всіма видами випорожнень , плачем і криками, і ти віриш, що битва насправді виглядає так, в ній мало краси і багато болю.

Героїв в творі досить багато, вони багатогранні і гарнезно прописані. Я б не повірила автору, якби він описував лицарів на білому коні, які рятують світ, доблесно і шляхетно. Для того щоб перемогти потрібно добре по валятися в багнюці, оббрискатися кров'ю і це трішки не вписується в прекрасних романтичних героїв. Тут кожен бридкий по своєму, і дрібка прекрасного теж можна віднайти в кожному з них.

Події розгортаються стрімко. Тут буде безліч інтриг при королівському дворі, бойових дій з двох флангів, не буде такого, що щось трапилося лише для того щоб зроби цікавішим сюжет, ні тут кожна подія матиме наслідки. І це прекрасно.

"Пів світу" - друга частина трилогії Джо Аберкромбі хронік Потрощеного моря.

Честно зізнаюсь, на початку збентежив той факт, що книга написана від лиця нової героїні, я так прикипіла до Ярві в "Пів короля", що хотіла більше саме його пригод. Але він таки з'являється на сторінках роману, й погляд на нього очима інших героїв виявися теж досить цікавим і вартісним елементом.

В цій частині знову буде довга подорож героїв, цього разу - за рамки карти з форзацу (ха-ха від Джо) у далекі східні країни. Пригоди, битви, політичні інтриги - маємо стандартний набір. З нового, чим здивував Аберкромбі, яскрава романтична (і навіть не одна!) лінія.

"Пів короля" - це історія "однорукого" принца Ярві, що волею випадку (читай - політичних інтриг) вимушений зайняти місце батька. Роль, яку він ніколи не хотів виконувати, та й навіть не смів мріяти про неї. Головне питання - чи зможе розум протистояти фізичній силі в жорстокому, нещадному світі вікінгів.

Цей роман Аберкромбі писав для підлітків, але не сподівайтесь, що це буде легке, прохідне чтиво. Єдине, що видає підлітковість історії - багато динаміки, швидкі/прості розв'язки сюжетних ліній. Де в дорослому романі в нього були б підводні камені й довгі підводки, тут - одна сторінка.

Загалом, герой нагадав мені юну версію Ґлокти (персонаж цього ж автора), єдине - він не викликав такої ж емоційної прив'язаності. Але й це тільки перша книга трилогії.

Історія дуже динамічна. В ній багато битв, зрад, дружби, підтримки, розкриття та мудрості.

Книга має не повних 300 сторінок, але стільки всього там сталось🤯 Дивуюсь, як автор це все вмістив та ще й так плавно та логічно.

Для мене великим нюансом в книзі стало те, що через цю динамічність немає повноти самої історії. Можливо мало описів про устрій світу чи глибини самої історії, але я не змогла поринути в події і уявити ніби я там блукаю з героями. Нам дають загальні розуміння про історію, але це ніби тільки легенько « намочити ноги», а не поринути з головою.
Відчувається, що книжка більш дитяча, коли потрібно часто міняти локації щоб не набридати читачу (на мою думку)

Закінчення було дуже логічним та трішки передбачуваним. Але сюжетні повороти дуже круті.

І те що я так люблю в книгах - в кінці, навіть, є пояснення деяких таємниць😏 Це класно!)

Я той читач, який читає фентезі, щоб відволіктися від реальності, але при цьому вимагає реалістичних персонажів🤷‍♀️. Тому книги Джо Аберкромбі максимально комфортні для мене, якщо темне фентезі з не ідеальними героями, катуваннями, жорстокістю та політичними інтригами можна вважати комфортним читанням🤭.⠀

Третя книга циклу "Перший Закон" - це частина, в якій на нас знову чекають масштабні битви, криваві поєдинки та розкриття головного ляльковода Союзу. Як і в попередніх частинах, я не могла визначити, чия сюжетна лінія для мене цікавіша: Логена і Джезаля, які неочікувано для себе стали важливими фігурами "на шахівниці", або Ферро, яка так і не вгамувала свою жагу до помсти, або взагалі Веста та його сестри Арді, які просто стали жертвами обставин.⠀

Книга знову пролетіла як один спалах, і хоча автор розкрив багато прихованих моментів, які давали можливість зрозуміти дії героїв, ще більше залишилося невідомим.⠀
Кінець, який скоріше кома, а ніж крапка історії, не робить книгу поганою, бо це дійсно круто написане фентезі з цікавим всесвітом та героями, але я хочу продовження😒.

Друга частина циклу "Перший Закон" пролетіла для мене на одному подиху. Якщо в першій книзі ми лише знайомилися з основними героями, світобудовою та розстановкою сил, то зараз ми у водовороті подій і нас несе все далі від берега.⠀

Історія розгорталася у трьох паралельних сюжетних лініях і вони однаково міцно тримали мою увагу. Я із захопленням читала про спроби вижити інквізитора Глокти, про бої незібраної армії з півничанами і, звичайно ж, про группу яка йде на Край Світу за потужною зброєю.⠀

Сюжет ні хвилинки не давав відпочити, бо наші герої постійно потрапляли в якісь халепи, а в моменти спокою відбувалися внутрішні трансформації. Автору вдалося гарно прописати психологію персонажів . Мені до душі ті зміни до яких йдуть герої, бо це здаються логічним підсумком подій. Єдине чого мені не вистачає це карти, у такому великому світі без неї важко орієнтуватися😩.⠀

Як підсумок скажу, що це все ще доволі жорстоке фентезі і його навряд можна віднести до тих які я зазвичай читаю, але мені подобається герої, їх історія і цікаво що буде далі.

Інколи я не читаю анотацій, а беру книги тільки тому, що їх рекомендують ті, чиїм смакам я довіряю.⠀
Ця книга саме з такої категорії. Тож я очікувала, що це буде фентезійна історія, а от деталі сюжета були мені невідомі.⠀

Автор одразу починає нас знайомити з героями і я довго не могла визначити хто ж з них Головний Герой: каліка Інквізитор, Легендарний боєць, Перший з поміж магів, колишня рабиня чи отой фехтувальник який напивається з друзями. Варіантів було багато і в кінці стало зрозуміло, що всі вони однаково важливі.⠀
Але до розуміння їх важливості треба було не закинути книгу через катування та матюки; збагнути систему магії та оцінити минуле всесвіту; пройти політичні ігри, зрозуміти хто з ким воює, бо у книзі на жаль нема мапи і уявляти місцевості мені особисто було складно(⠀

У фіналі історія склалась у мене в голові. Герої зайняли свої місяця на невидимій мапі тож я вирушила з ними у мандрівку, але спочатку розповім трохи про враження від книги.⠀
Одразу можу сказати що враження досить позитивні. Автор пише легко, але захоплююче. Його герої викликають різні емоції, бо вони не цілковито позитивні або негативні. Світ, доповнений магією, є об'ємним і його хочеться вивчати, але мат все ще ріже мені очі. Звичайно я розумію, що такі герої, як Лоґен не будуть ввічливими і культурними, але це мені муляє🤦🏻‍♀️. Але ця історія все одно - моя щира рекомендація для шанувальників жанру.