Чудовий зразок якісного темного фентезі!
У Аберкромбі не буває "хороших" та "поганих" персонажів. Ну от спробуйте не закохатися в найогиднішого з персонажів - Ґлокту, або не відчувати презирство до найпрекраснішого рицаря, що виграв на Турнірі! Або спробуйте пригорнути колючку Ферро, чи не захоплюватися Дев'яткою! Вийшло? Так отож-бо! Два слогани цієї частини: "Я досі живий!" та "Для чого я це роблю?"
Анонім
Хороший початок, інтригуюче.
Перша частина знайомить з основними персонажами і світом, проблемами, які їм треба буде подолати.
Загалом все дуже продумано, персонажі не картонні і ти їм дійсно віриш.
Дійсно, як пише на книжці, за масштабом не поступається серії Дж. Мартіна, хіба що персонажів поки не так багато, що спрощує її розуміння.
На відміну від іншої серії Аберкромбі, цю буду читати всю і повністю:)
Анонім
Триває війна між Союзом і Північчю. У цій книзі автор описує кілька днів однієї битви – битви за висоту з кам’яними фігурами, яких й називають Герої.
Це п’ята книга з циклу «Перший закон», яку я прочитав і вона мені далася найважче. Дуже велика кількість героїв, іноді я губився хто є хто, але це було лише в першій половині, потім я трішки звик і читати стало легше.
Мені сподобалось, що автор не поділяє героїв на позитивних або негативних. Тут є лише люди з усіма їхніми недоліками. І це робить їх більш реалістичними. Немає тут того, що добро перемагає зло. Тут взагалі не зрозуміло, що є добро, а що – зло.
Війна тут описується не як щось героїчне, а як щось жахливе та безглузде. І до кінця не зрозуміло, чи є в ній взагалі якийсь сенс.
У книзі багато жорстокості, крові та нецензурної лексики, тому для декого вона може виявитися триґерною.
Хочеться закінчити відгук фразою з книги: «Може, у піснях і повно героїв, але єдиними героями тут були камені...»
Анонім
Котолог
