Кров, кишки, розтрощені кістки - хороша книга😁
Але якщо ви не переносите жорстокість, то навряд вона для вас.
Це не історія про міцну дружбу, про прикритий тил. Тут кожен сам за себе і коли стане вигідніше зрадити, залишити напризволяще або вбити, ці люди так і вчинять. Міцних зв’язків між цими людьми не зародилось, в якій би сраці вони разом не побували.
Нормальний гумор, діалоги, живі герої, постійна динаміка.
В деяких моментах очікувала банального розвитку подій, бо так очевидно було б зробити, але порадувало пару несподіваних поворотів.
Але от через те, що позитивних героїв по суті нема, то переживати за них у безвихідних ситуаціях не завжди виходило. Хіба доля Любчика мене цікавила та Коски, але коли я зрозуміла, який останній жук, то теж попустило)
Мінусом для мене є те, що це перша книга Аберкромбі, з якої я почала знайомство з автором. А тому я не в контексті деяких персонажів, подій та регіонів, які тут згадуються, але повноцінно розкриті вони в трилогії. Через це виникали питання.
Але так-то після прочитання побачила іншу книгу автора і одразу купила, бо стиль та сюжет цікаві
Анонім
Чудовий зразок якісного темного фентезі!
У Аберкромбі не буває "хороших" та "поганих" персонажів. Ну от спробуйте не закохатися в найогиднішого з персонажів - Ґлокту, або не відчувати презирство до найпрекраснішого рицаря, що виграв на Турнірі! Або спробуйте пригорнути колючку Ферро, чи не захоплюватися Дев'яткою! Вийшло? Так отож-бо! Два слогани цієї частини: "Я досі живий!" та "Для чого я це роблю?"
Анонім
Хороший початок, інтригуюче.
Перша частина знайомить з основними персонажами і світом, проблемами, які їм треба буде подолати.
Загалом все дуже продумано, персонажі не картонні і ти їм дійсно віриш.
Дійсно, як пише на книжці, за масштабом не поступається серії Дж. Мартіна, хіба що персонажів поки не так багато, що спрощує її розуміння.
На відміну від іншої серії Аберкромбі, цю буду читати всю і повністю:)
Анонім
Котолог
