Одна з перших книжок на дитячих полицях доні. Пам'ятаю, що читала для неї колись її так часто, що завчила напам'ять 😄!
Красива сюжетна казка про родину їжачків, які, ретельно готуючись до Різдва, ощасливили родину ховрашків. Тепла, щемка, милосердна казка, яка не залишить байдужим ні дорослого, ні дитинку.
Книжка, яка відчувається, ніби маленьке свято саме по собі. Надійка Гербіш створила дивовижну історію, де кожна сторінка наповнена ніжністю, затишком і тією особливою атмосферою Різдва, яку ми часто шукаємо в серцях, коли наближаються зимові свята. Це не просто книга про Різдво; це історія про доброту, віру, затишок сімейного дому і тихий блиск святкових вогників у серці.
З чуттєвою мовою авторки ми занурюємося у світ простих радощів і цінності моментів разом. Її опис подій і почуттів – настільки теплий і щирий, що під час читання ніби відчуваєш запах свіжоспечених імбирних пряників, що наповнює кімнату, і ніби бачиш легкий сніг, який падає за вікном.
Ця книга ідеально підходить для тих, хто хоче подарувати собі або близьким справжнє різдвяне диво — час на роздуми, затишні вечори з книгою в руках і відчуття, що світ все ще сповнений доброти. Читаючи "Одного разу на Різдво", відчуваєш, що кожен із нас може створити маленьке диво для себе чи інших.
Гербіш нагадує про те, що справжні різдвяні подарунки — це щирі слова, теплі обійми і моменти разом. Її історія пробуджує бажання жити з легкістю, помічати красу навколо, знаходити щастя в простих речах. Це книга, яка надихає і залишає в душі трохи тепла, яке так необхідне в зимові вечори.
"Одного разу на Різдво" Надійки Гербіш: світло, тепло й трішки див
Є книжки, які, мов ковдра, огортають теплом і затишком. "Одного разу на Різдво" саме така. Це не просто історія про свято — це розповідь про справжнє різдвяне диво, що починається з доброти та любові до ближнього.
Родина їжачків тут нагадує нас із вами: вони готуються до Різдва, метушаться, прикрашають оселю, печуть смаколики. Але справжній сенс свята відкривається, коли в їхній хатинці з’являються несподівані гості — двоє ховрашенят, що загубилися в зимовому лісі. Як іноді буває і в житті, гості стають випробуванням для маленьких їжаченят, які спочатку не в захваті від того, що їхні звичні святкові плани порушено. Але мама-їжачиха ділиться з малюками історією Марії та Йосипа, і ця казка, що лине з далекої-далекої ночі, вчить їх співчуття й розуміння.
Ця книжка особлива своєю добротою. Вона нагадує, що часом найкращі подарунки — це тепло нашого серця, гостинність і здатність допомогти тому, хто поруч. А ще — про те, як важливо не тільки отримувати, а й віддавати, навіть якщо це вимагає невеликої жертви.
Окремої уваги заслуговують ілюстрації Юлії Пилипчатіної. Вони не просто доповнюють історію, а й створюють ту саму різдвяну магію: відчуваєш, ніби сам стоїш біля віконця хатинки їжачків, вдихаєш запах медових коржиків і чуєш потріскування дров у печі.
Це казка, яку хочеться читати разом із дітьми щороку, створюючи власні святкові традиції. Вона про дива, які починаються всередині нас, і про те, що Різдво — це не лише вогники на ялинці, а й світло в серцях.
