Збірник оповідань Віталія Запеки «Бабах на всю голову» залишив у мене непередаване враження, незважаючи на всю складність його сприйняття. Як людина, яка виросла на Донбасі і пережила багато з цих жахів, які описані в книзі, можу з упевненістю сказати, що ця історія передає глибину і нюанси життя в умовах конфлікту.
Автор майстерно відтворює атмосферу горя, втрат і надії, що робить текст неймовірно емоційно насиченим. Хоча читання часом викликало у мене важкі спогади, я не можу не захоплюватися вмінням автора переносити переживання і внутрішні боротьби героїв на сторінки роману. Це справжній виклик - черпати натхнення з власного болю та трансформувати його в літературу, і автор впорався з цим на дев’яносто дев'ять відсотків.
Персонажі в «Бабах на всю голову» живі і реально відчутні. Їхні переживання, страхи, надії і мрії легко співвідносяться з тим, що багато з нас, хто пройшов через подібні події, відчували у своїх серцях. Ця книга стала для мене маркером, що дозволяє усвідомити свій біль і побачити його відображення в інших.
Текст надзвичайно багатий символікою і змістовними метафорами, які не лише розкривають глибину персонажів, а й дають можливість задуматися про важливі питання, такі як людські цінності, пріоритети і те, що справді важливо в житті. Незважаючи на всю тяжкість, книга також несе в собі промінчики надії, що є життєво необхідним, адже навіть у найтемніші часи можна знайти світло.
Я настійно рекомендую «Бабах на всю голову» всім, хто хоче зрозуміти реалії життя на Донбасі, а також усім, хто цінує літературу з глибокими темами і сильними емоціями. Ця книга стала для мене важливим етапом у моєму розумінні власного досвіду і, без сумніву, залишиться в моїй пам'яті надовго.
🖤Я досить довго свідомо уникала книг про російсько-українську війну. Не знаю, що саме я боялася у них прочитати, але той страх відштовхував мене від подібного чтива. Це перша прочитана книга і точно не остання...
📖Бабах на всю голову
🖋Віталій Запека
💜Уже перші сторінки першої історії "Це К..." повернули мене до 24 лютого та перших днів повномасштабного вторгнення. Накрило так, що влучнішої назви для збірки і не придумаєш. Війна страшна, на ній гинуть люди, але й всі почуття загострюються. Саме життя відчувається як ніколи раніше, а любов, ненависть, відповідальність, порядність, людяність, сусідство набувають інших сенсів. Як помирати - то цілуючись. Як діставати з-під завалів - то до останньої цеглинки. Як готувати - то на всіх сусідів. Як ненавидіти - то всією душею. Як обороняти своє місто - то тільки разом. Як боротися - то до останніх сил... Це було сильно, щемко, до сліз! Це торкнулося кожного.
🖤Решта збірки - це короткі оповідання про 2014-2021 роки. Дивно, що автор пише про війну, але розповідає про зовсім інші, життєві речі. Про різницю буття у прифронтовій та віддаленій зоні, про тварин на КПП, про побачення між прильотами, про першого вбитого орка, про обстріли та підрахунки втрат, про випадкового побратима, про повернення додому...
💜В анотації зазначено, що ця книжка здатна розрадити тих, кого травмувала війна, і додати сил усім, хто наближає нашу перемогу. Так і є, я справді відвела душу за читанням. Відчуваю, що здолала свій внутрішній блок щодо ветеранської літератури і тепер хочу її ще і ще. У свою ж чергу дуже рекомендую цю збірку всім.
Так, максимально дивно, що легкі літні історії чергуються з такими дуже важкими книжками. Але читати саме їх ,я вважаю, необхідно вже зараз.
Збірка прози про сучасну війну, яка триває вже третій рік, та АТО - вже десять.
Мене максимально вразила саме перша історія. Коли у перші дні війни люди стали на захист своєї жомівки, рідної землі та країни, коли ішли всі -незалежно від віку і сиаті, щоб хоч якось допомогти. Це розповідь про чоловіка і жінку, які змогли в перші дні вижити, але втратили дім, сусідів та взагалі якесь відчуття часу та безпеки. Адже є певна потреба - взяти до рук зброю, знайти необхідні ліки - і просто дієш, незважаючи на те, що все навколо руйнується і вбивають просто на очах.
Також останнє коротке оповідання, коли незнайома жінка лише помітила - головне, що живий.
Але всі історії сильні, важкі, але якісь вони такі світлі, щирі, з гумором та з вірою у те, що все має бути добре. Не сьогодні, але колись точно.
