Не розумію, чому цю книгу ще не оцінили.

Мені сподобалася. В мене справді був повний "бабах" по голові під час читання книги. Я хотіла сміятися і плакати водночас. Написано про війну, про часи АТО і повномасштабну, але в якійсь легкій (хоча не можна так сказати про війну) манері. Тут хвилюєшся і біжиш з головною героїнею, а тут плачеш за загиблим. Тут згадуєш, як теж робила запальні коктейлі і смієшся, а потім... плачеш за зруйнованим містом. Цю книгу треба прочитати, от просто т-р-е-б-а її відчути, зрозуміли, сприйняти всіма відчуттями.

В книзі все без прикрас, ілюзій і вигадок, все як було насправді.
Для мене це було як занурення в чужий світ, щось таке секретне і таємниче, яке було раніше нам невідоме. Мене вразило таке протистояння сильної, вольової, безмежно талановитої людини - генія Василя Стуса і повної його протилежності Медведчука. Це опис боротьби ВІЛЬНОЇ ЛЮДИНИ і злочинної комуністичної системи. Водночас мені зараз якось важко прийняти те, що так легко можна було знищувати таких відомих, творчих, талановитих людей. І це все було ледве не нормою (хоча чому ледве, можна сказати , нормою). А яка б була б зараз наша країна, якби були не знищені наші генії? Який би ми мали високий рівень!! Уявляєте: більше пісень Івасюка, віршів Стуса...