Віталій Запека

Книга "Полінка" Віталія Запеки — це справжній витвір мистецтва, який вражає своїм глибинним змістом та емоційною наповненістю. Автор зумів створити яскравих і незабутніх персонажів, кожен з яких по-своєму розкриває теми дружби, кохання та самопізнання.

Стиль написання Запеки вражає своєю ліричністю і водночас зрозумілістю, що дозволяє читачеві легко зануритися в світ головної героїні. Історія Полінки захоплює з перших сторінок і непомітно торкається найглибших струн людської душі. Читання книги стає ніби особистою подорожжю, в якій кожен знайде щось близьке і рідне.

Окремо варто виділити те, як автор майстерно порушує складні соціальні та емоційні питання, не втрачаючи при цьому позитивного настрою. Книга надихає на роздуми про важливість людських відносин та внутрішніх переживань, залишаючи після себе теплий і світлий слід у серці читача.

"Полінка" — це твір, який неодмінно варто прочитати, незалежно від віку або досвіду. Це історія, що запам'ятається надовго, і, без сумніву, подарує масу позитивних емоцій! Рекомендується всім, хто любить якісну літературу, насичену емоціями та глибоким змістом. Віталій Запека дійсно перевершив себе!

Збірник оповідань Віталія Запеки «Бабах на всю голову» залишив у мене непередаване враження, незважаючи на всю складність його сприйняття. Як людина, яка виросла на Донбасі і пережила багато з цих жахів, які описані в книзі, можу з упевненістю сказати, що ця історія передає глибину і нюанси життя в умовах конфлікту.

Автор майстерно відтворює атмосферу горя, втрат і надії, що робить текст неймовірно емоційно насиченим. Хоча читання часом викликало у мене важкі спогади, я не можу не захоплюватися вмінням автора переносити переживання і внутрішні боротьби героїв на сторінки роману. Це справжній виклик - черпати натхнення з власного болю та трансформувати його в літературу, і автор впорався з цим на дев’яносто дев'ять відсотків.

Персонажі в «Бабах на всю голову» живі і реально відчутні. Їхні переживання, страхи, надії і мрії легко співвідносяться з тим, що багато з нас, хто пройшов через подібні події, відчували у своїх серцях. Ця книга стала для мене маркером, що дозволяє усвідомити свій біль і побачити його відображення в інших.

Текст надзвичайно багатий символікою і змістовними метафорами, які не лише розкривають глибину персонажів, а й дають можливість задуматися про важливі питання, такі як людські цінності, пріоритети і те, що справді важливо в житті. Незважаючи на всю тяжкість, книга також несе в собі промінчики надії, що є життєво необхідним, адже навіть у найтемніші часи можна знайти світло.

Я настійно рекомендую «Бабах на всю голову» всім, хто хоче зрозуміти реалії життя на Донбасі, а також усім, хто цінує літературу з глибокими темами і сильними емоціями. Ця книга стала для мене важливим етапом у моєму розумінні власного досвіду і, без сумніву, залишиться в моїй пам'яті надовго.

Усе наше життя зараз сповнене абсурду. Війна - це такий величезний абсурд. І ось я для чогось взялася про абсурд читати. Черговий абсурд.

Віктор, головний герой, був арештований. І єдине його бажання - дізнатися, за що. Але адвокат грає свою наперед визначену роль. І усі навколо говорять про страту.

"-А що ти хочеш?
-Замінити адвоката, поскаржитися на арешт, написати вимогу, щоб дізнатися про мою провину. Хочу знати, в чому мене звинувачують, за що тут сиджу і за що мені погрожують стратою. "

На суді він-таки дізнається,за що. Але ж легше не стає. Навпаки театр абсурду лише розкручується.

І я маю сказати, що нічого фантастичного мені у цій книзі не здалося. Як на мене, трохи гіперболізована, але тогочасна дійсність. А може і не тогочасна, лише зовнішні обставини змінилися.

Так, максимально дивно, що легкі літні історії чергуються з такими дуже важкими книжками. Але читати саме їх ,я вважаю, необхідно вже зараз.

Збірка прози про сучасну війну, яка триває вже третій рік, та АТО - вже десять.

Мене максимально вразила саме перша історія. Коли у перші дні війни люди стали на захист своєї жомівки, рідної землі та країни, коли ішли всі -незалежно від віку і сиаті, щоб хоч якось допомогти. Це розповідь про чоловіка і жінку, які змогли в перші дні вижити, але втратили дім, сусідів та взагалі якесь відчуття часу та безпеки. Адже є певна потреба - взяти до рук зброю, знайти необхідні ліки - і просто дієш, незважаючи на те, що все навколо руйнується і вбивають просто на очах.

Також останнє коротке оповідання, коли незнайома жінка лише помітила - головне, що живий.

Але всі історії сильні, важкі, але якісь вони такі світлі, щирі, з гумором та з вірою у те, що все має бути добре. Не сьогодні, але колись точно.

Почувши історію написання цієї книги, я відразу захотіла її прочитати. Автор, перебуваючи на території АТО/ООС, написав книгу для новонародженої онучки, щоб вона мала спогади про спілкування з дідом, навіть, якби з ним сталося жахливе. Але з того часу автор написав другу книгу про пригоди свої Полінки. Отже, я прочитала дві)

Скажу чесно, що перша книга мені ДУЖЕ сподобалася! Вона розповідає про канікули Полінки у селі у дідуся і бабусі.

"Та дідусь молодець! Знаєте який? Дуже! Він гучно і сміливо сказав бабусі Ларисі, що його святий дідівський обов'язок учити онуку поганого та шкідливого. А доброго і корисного нехай навчають батьки."

То ж і навчив він онуку псувати їжу так, щоб її хотілося з'їсти, читати, писати, рахувати. Усе через гру, через смішні витівки, які часто закінчувалися синцями і подряпинами. Пощастило взяти участь у цих небезпечних пригодах і сусідній родині, де гостював хлопчик Микола.

Книга дуже смішна, не дарма ж призначена для дітей від 4 до 80,5)

Друга книга мені не дуже зайшла, мабуть, через відсутність дідуся) Але вона за стилем схожа на Алісу. Така ж дивна і непередбачувана. Треба якось перечитати її окремо, зануритися у пародію на наше життя очима дитини.

Дуже рекомендую для читання з дітьми або самостійного читання дітей.

🖤Я досить довго свідомо уникала книг про російсько-українську війну. Не знаю, що саме я боялася у них прочитати, але той страх відштовхував мене від подібного чтива. Це перша прочитана книга і точно не остання...

📖Бабах на всю голову
🖋Віталій Запека

💜Уже перші сторінки першої історії "Це К..." повернули мене до 24 лютого та перших днів повномасштабного вторгнення. Накрило так, що влучнішої назви для збірки і не придумаєш. Війна страшна, на ній гинуть люди, але й всі почуття загострюються. Саме життя відчувається як ніколи раніше, а любов, ненависть, відповідальність, порядність, людяність, сусідство набувають інших сенсів. Як помирати - то цілуючись. Як діставати з-під завалів - то до останньої цеглинки. Як готувати - то на всіх сусідів. Як ненавидіти - то всією душею. Як обороняти своє місто - то тільки разом. Як боротися - то до останніх сил... Це було сильно, щемко, до сліз! Це торкнулося кожного.

🖤Решта збірки - це короткі оповідання про 2014-2021 роки. Дивно, що автор пише про війну, але розповідає про зовсім інші, життєві речі. Про різницю буття у прифронтовій та віддаленій зоні, про тварин на КПП, про побачення між прильотами, про першого вбитого орка, про обстріли та підрахунки втрат, про випадкового побратима, про повернення додому...

💜В анотації зазначено, що ця книжка здатна розрадити тих, кого травмувала війна, і додати сил усім, хто наближає нашу перемогу. Так і є, я справді відвела душу за читанням. Відчуваю, що здолала свій внутрішній блок щодо ветеранської літератури і тепер хочу її ще і ще. У свою ж чергу дуже рекомендую цю збірку всім.

Не розумію, чому цю книгу ще не оцінили.

Мені сподобалася. В мене справді був повний "бабах" по голові під час читання книги. Я хотіла сміятися і плакати водночас. Написано про війну, про часи АТО і повномасштабну, але в якійсь легкій (хоча не можна так сказати про війну) манері. Тут хвилюєшся і біжиш з головною героїнею, а тут плачеш за загиблим. Тут згадуєш, як теж робила запальні коктейлі і смієшся, а потім... плачеш за зруйнованим містом. Цю книгу треба прочитати, от просто т-р-е-б-а її відчути, зрозуміли, сприйняти всіма відчуттями.