Одна з дівчат

Сонячна Греція, дівич-вечір, компанія дівчат та веселі гуляння. Але за сонячним антуражем цієї історії приховано безліч таємниць. І це навіть не трилер у чистому вигляді (хоча вбивство тут буде, куди без нього), але глибока драма, в якій переплелися психологічні травми, ревнощі, старі рани і розбиті серця. Післясмак історії - трішки гіркий, як солоні краплі моря у Греції, але все одно приємний.

Тянуча і повільна історія, що поступово тліє, аж доки у самому фіналі полумʼя не спалахне - буквально на якусь одну мить.

Вона охоплює 4 дні і купу спогадів, і протягом майже всієї книги майже нічого значного не відбувається - тож вже у цьому місці історія на любителя.

Нічого не відбувається, але атмосфера, що вже відпочатку трохи натягнута, стає все більш напруженою. І саме це поступове наростання напруги сподобалось мені найбільше.

Одна з дівчат - наречена.

Всього їх шість, і вони всі відправляються на грецький острів на дівич-вечір. І всіх їх щось між собою пов’язує, хоча не всі ці звʼязки на поверхні.

Як я вже сказала, історія розгортатиметься дуже повільно. Сплітатиметься з напівнатяків, туманних спогадів і швидких поглядів.

Від першої сторінки зрозуміло, що у фіналі щось станеться. Приблизно навіть зрозуміло, що саме. І вся книга - це плавна підводка до розкриття того, що ж це буде насправді буде, як, і головне - чому.

Книга для любителів дуже повільних психологічних трилерів у стилі «Великої маленької брехні».

Я відразу здогадалась, хто саме стане жертвою і навіть приблизно - чому, але одного пазлу мені не вистачало до самого фіналу, щоб зрозуміти, як. І через це мала на прикметі ше пару потенційних жертв😅

Ну і побічні лінії мені очевидними не були, а щодо однієї з них я мала трохи іншу теорію.

Мені сподобався темп, сподобалась атмосфера, і хоча пара моментів здалися трохи притягнутими за вуха і штучними, загалом мені дуже зайшло, бо за глибоке психологічне і емоційне занурення я легко можу закрити очі на незначні шерухуватості.

Хотілося б ще сторінок 30-40 фінальної рефлексії і трохи більше розкриття головного антагоніста і заглиблення кількох побічних драм для повного задоволення, але в цілому емоцій мені цілком вистачило.

Читалось дуже стрімко незважаючи на низьку динаміку. Перечитувати точно не буду, але подібних історій із задоволенням прочитаю ще пачку😁

У один момент навіть здалося, що це буде перша закинута за останні півтора місяця книга. Забагато порожніх діалогів, надто далеких від мене проблем і повна відсутність конфлікту аж до 207 сторінки (з 432-х!)

🔻🔻🔻
Можливо, це тому, що я читала її після "Служниці" (а "Служниця" прям вагінь яка хороша! (https://t.me/daphniasuggests/2273)) і я очікувала геть іншого. 

🔻🔻🔻
Можливо, це тому, що героїні там безтурботно плескаються собі у Егейському морі, живучи на розкошній віллі на одному з грецьких островів, і це геть не суголосно із моїм сьогоднішнім станом. 

🔻🔻🔻
Можливо, все зразу потрошку, але. Дочитавши до 178 сторінки я вже збиралася її відкласти, але вирішила прогортати до кінця й дізнатися, то шо ж там станеться врешті решт? Когось нарешті вб'ють чи шо? Таки втрапила на момент, що лоскоче нерви, тож дочитала.

🎞️Отже, півкниги ми бачимо просто компанію жіночок, в масі своєї лесбійок (як відкритих, так і незізнавшихся), що проводять девич-вечір на віллі, згадуючи, як весело тусили колись (наречена - бувша танцівниця з групи підтримки рок-зірок різного розміру). І як вони клялися, що ніколи не вийдуть заміж і не народять, а тут - бац! друга зміна - і вже кожна друга з дитиною або планує. 

🎞️Глави цього життя-буття переміжані із щоденником (?) однієї з дівчат (назва, ага), який наче обіцяє щось страшне попереду, але стається воно у самісінькому кінці. Майже половину книги мені було нудно, скучно, і — будемо відверті — заздрісно оцьому всьому морю, сонцю, віллі, білосніжному мармуру, загорілим яхтсменам, свіжим морепродуктам і прочая, прочая, прочая.

🎞️Коли нарешті почали вилазити хоча б якісь конфлікти — десь брехня однієї з подружок, десь давнішні травми та їх відголоски — читати стало нарешті більш-менш захопливо. Да так, що друга половина книги просто тобі - вжух! - і промайнула. І це насправді ще один мінус, адже дисбаланс цікавості катастрофічно зміщений і читання скидається на часткову візуалізацію сізіфової праці: спочатку довго й нудно, а потім бумс! і каменюка вже знову на дні.

❌Мені глобально не вистачило рефлексій героїнь після того, як стали відомі усі брехні й гріхи. Я нащось знаю, що вони думали за 10 років до кульмінації (ну окей, це робить їх образи чіткішими), але абсолютно нічого не знаю про те, як розкрита правда вплинула на них сьогодні.

Мій вердикт: читати можна, але можна й не читати.