Справа мертвого авіатора

Друга книжка серії історичного детективу, де справу веде Тарас Галушко. Мені ця книжка сподобалася більше, ніж перша, тож відгук напишу спершу про неї. Класичний детектив за класичною схемою розслідування, моментами мені нагадувало серіал і романи про Пуаро). Всі головні герої подані на першій же сторінці, щоб довго їх не запам’ятовувати, тим більше що прізвища їм придумано колоритні, такі, що привертають увагу.

Тим, хто в першу чергу в таких романах слідкує за детективною складовою, книжка може здатися не такою цікавою, як для тих, для кого на першому плані історична складова. Тут автори постаралися: атмосфера Києва, і не тільки його, під час першої світової війни, історії про розвиток бойової авіації, конструкції та види бойових літаків, особливості польоту на них, історія двох аеродромів (Куренівського і Вінницького, де розміщувалася бойова Ескадра), розповідь про забобони слідчих і пілотів, згадки про «хворобу пілотів», розповіді про бойові вильоти і взагалі участь Ескадри у бойових діях під час війни, теорія і практика шахової гри, що допомагає Тарасу Адамовичу не лише під час відпочинку, а й під час розслідувань, куштування нашими героями настоянок, чаювання, виготовлення джемів, варення, відсилки до першої книжки і її героїв, - все це створює цікаву і пізнавальну атмосферну розповідь, сповнену переживань за учасників подій. Причому у книжці йде паралельно дві розповіді про розслідування, одна у 1916 році, про поточну справу п.Галушко і його помічників, інша флешбеками про події, що відбулися п”ятнадцать років тому, і які вплинули на те, як Тарас Адамович сприймає сучасну справу з авіаторами, саме тоді наш слідчий втратив Естер. В другій книжці книжці ми таки дізнаємося хто ж вона була, ця загадкова Естер, іменем якої пан Галушко назвав свою друкарську машинку. А також про те, як грали у шахи на відстані у ті неспокійні роки, коли відповіді на наступний хід супротивника на шахівниці треба було чекати місяцями. А також дізнаємося про що мріяв авіаконструктор Сікорський у ті дні. Ще буде подорож на повітряній кулі над Києвом, і багато інших маленьких і не дуже деталей, які робитимуть читання цікавим та захопливим.

Любовні лінії в романі теж є, навіть декілька, але на них не закцентовано увагу, вони лише окреслені окремими штрихами, контурами, йдуть фоном, не відволікають від розслідування. А от характери героїв вже прописані краще, ніж в першій книзі, поглиблені, ми більше дізнаємося про внутрішній світ, переживання, мотиви тих чи інших вчинків що головних героїв, що другорядних.

Отже, при перельоті з Петербурга до Києва стається вбивство, пара молодят отруєна, хтось з шести чоловік, що були на борту літака під час польоту, вбивця. Звичайно ж заарештовують не того, тож пан слідчий має знайти справжнього вбивцю. Сікорський, у минулому студент загиблого князя Курдашова, не вірить у версію офіційного слідства, тож послуги пана Галушка, до якого за рекомендацією колишнього начальника розшукової частини Київської міської поліції Георгія Рудого, звертається авіаконструктор, виявляються дуже вчасними, щоб вивести на чисту воду і покарати тих, хто був причетний до вбивства. Що йому вдається, не дивлячись на численні перешкоди.

Історичні відомості про історію авіації мене зацікавили, тож після прочитання захотілося уявити долю деяких пілотів Ескадри в майбутньому, тому почала читати дослідження Ярослава Тинченко «Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.», Андрія Харука «Крила України: Військово-повітряні сили України, 1917-1920 рр». А детектив якось при нагоді обов’язково перечитаю, неспішна розповідь про буремні події 1916 року мені сподобалася.