Коли я вперше, і до тепер, на жаль, єдиноразово, потрапила до Чернівців, мене потрясла архітектура. Ні, не румунська, та хіба що здивувала своєю схожістю з будинками культури у сільській місцевості, саме австрійська. А уявіть, як там було красиво раніше, хоча б тоді, коли відбувалася дія прочитаного мною ретродетектива. Хоча, переконана, завжди були нюанси...
Про що? Про подальші пригоди головних героїв циклу. Але цього разу вони розділилися. Тарас Адамович разом з Горенком поїхали до Черновців розслідувати давню справу сумнозвісної злочинної організації, паралельно розбираючись з новітніми вбивствами. А у Києві слідчий Яків Менчиць розслідує справу взлому сейфу у банку. Сейфу, який мав бути недоторканим. Поруч з ним "товчуться" і сестри Томашевич, і двоє молодих людей, а ще його кохана Барбара, яка теж перевтілилася в іншу жінку.
"- Суспільні договори бережуть рівновагу цього світу.
- Як, наприклад, договір вважати, що сейф неможливо відкрити,- сміється Бася з-за ширми і додає:- Бережуть, доки хтось не наважиться кинути їм виклик."
То ж, виклики кинуті, справи переплетені, герої мають душевні неспокої, тому фінал був для мене досить неочікуваним, хоча, усе ж до цього йшло)
А ще, читаючи цю історію, будьте готові до краси архітектурної, кулінарної та мистецької.