Оден хотіла жити у світі, де немає місця бурхливим емоціям і драмам, де все зрозуміло, де всі підкоряються чітким законам і правилам. Однак в реальному житті так не буває. Тому вона втекла. Від світу, проблем та самої себе. Втекла у навчання так і не відчувши, що таке жити по-справжньому.
Ця книга, хоч і розповідає історію дівчинки підлітка, однак піднімає теми, які можуть бути близькі людям в будь-якому віці. Адже не кожному вдається одразу зрозуміти, що життя тут і зараз, таке, яке воно є - не ідеальне, часом важке і незрозуміле, проте прекрасне.
У свій час ця книга перевернула мій світогляд. На перший погляд, і не скажеш, що ця історія несе в собі більше, ніж чергову романтичну літню пригоду.
Так, сюжет не відрізняються чимось унікальним, однак важливість тих питань і проблем, які піднімає авторка та знаходить їм рішення, робить цю книгу особливою.
Загалом, в історії робиться великий акцент на тому, що за нашими страхами часто стоять дитячі травми, що повертає до вічної проблеми батьків і дітей. Як жити маленькій дитині, розуміючи, що батьки нещасливі у шлюбі? Як витримати постійні сварки? Як пережити розлучення? Як змиритись із тим, що батьки створили нові сімʼї? Це занадто важкі питання для дитини та навіть дорослої людини. Певно відповіді на них приходять до кожного із часом.
В цій історії особливо висвітлено питання відносин матері і доньки. Головна героїня зізнається, що в її матері важкий характер і їй все важче залишатися «слухняною донькою». Тобто бути не собою, а тою дівчинкою, яку хоче бачити в ній мама. Нам боляче засмучувати наших близьких, однак чи повинні ми втрачати себе через бажання догодити іншим?
Це книга про сміливість. І те, що часом для того, щоб зробити перший крок людині бракує того, хто б в неї повірив і підтримав. Розуміння того, що навіть зазнавши невдачі ти не будеш один дуже важливе.
Вона про вміння пробачати. Перш за все собі. Про те як іти далі, коли все ще болить, коли все ще сумуєш за тим, хто пішов у вічність.
Головну думку історії автор передала через слова Ілая - друга головної героїні.
Ніколи не пізно.
Ніколи не пізно зробити те, що вам хотілося. Ніколи не пізно влаштувати піжамну вечірку чи завести собаку, змінити роботу, переїхати чи отримати другу освіту. Ніколи не пізно отримати щасливе дитинство чи шалену юність. Поки ви дихаєте, у вас завжди буде другий шанс. Існує незліченна кількість варіантів того, чим можна заповнити роки вашого життя і жоден з них не можна назвати правильним чи хибним - він просто ваш.
Ця книга подарує вам романтику нічних закупів у супермаркеті, відвертих розмов, посиденьок в цілодобовій пральні за чорничним кексом із симпатичним хлопцем, знайомство із собою та світом навколо. Можливість жити життя, а не дивитись, як воно проходить повз. Адже важливий не сам шлях, а те як ти його обираєш. Можна спланувати все життя до ідеально продуманих дрібниць і згодом зрозуміти, що це не твоя мрія, бо немає нічого ідеального, однак є незабутнє.
Друга моя книга у Сари Дессен і знову вона в серденько 🥰
Чудовий янг едалт про дівчину Оден, яка живе навчанням, екзаменами та, до того ж страждає на безсоння. Щоночі вона не спить розважаючи себе підручниками та кавою в цілодобовому кафе "У Рея".
Але перед вступом до університету, вона вирішує провести літо у батька з його новою дружиною.
І це літо має всі шанси змінити життя дівчини.
Особливою стане зустріч, майже на світанку, з Ілаєм. Таємничим, замкнутим хлопцем, який не розмовляє ні з ким, крім Оден. Він щось приховує? Чому всі його уникають чи це навпаки він уникає всіх?
Авторка знов зачіпає тему батьків та дітей, змін, розуміння власного я, спілкування між ровесниками, подолання труднощів, важливості спогадів, прийняття та виправлення помилок...
Мені сподобалось як змінювалась Оден, її ставлення до інших та до себе. Мені безперечно імпонує Ілай, попри свій біль, він дуже сильна людина з широким світобаченням.
У цій історії є літо, пляж, емоції, перше кохання, дружба, підтримка і дуже проста, але така важлива життєва філософія – скільки б разів ми не падали, головне, скільки разів після цього ми піднялись.
Відгукнулось, дуже (пару разів навіть сльози навертались 🥺) і як завжди у випадку з книгами, які дуже сподобались, мені важко розказати так, щоб не переповісти все.
Якщо любите янг едалт і життєві історії, то раджу і таки визнаю, Сара Дессен стає ще однією авторкою must read, тепер вже точно ❤️
Знаю, що є екранізація, не знаю чи дивитись її повністю, але поглянути як актори втілюють персонажів дуже цікаво, тож одним оком таки гляну 😊
«Безсоння для двох» Сари Дессен – чудова книга для затишних осінніх вечорів. Незважаючи на те, що більшість подій у ній відбуваються влітку, мені вона прекрасно читалася й у вересні. Також порадував музичний плейлист, який авторка підготувала для нас після закінчення історії. Можна слухати, занурюватися у книжкові події та насолоджуватися атмосферою першого місяця осені🍂
Вже з перших сторінок ми знайомимося з Оден, яка вирішує навідати свого батька та його нову дружину перед першим семестром в університеті. Ви можете помітити, що ім'я у нашої героїні доволі незвичне, і цьому є пояснення. Її батьки вирішили назвати всіх своїх дітей такими літературно-історичними іменами, вважаючи, що це позитивно вплине на їхнє життя.
Насправді, Оден має безліч емоційних проблем, від яких вона несвідомо втікає та витрачає всі свої ночі у компанії кави та книг. У новому місті вона знайомиться із загадковим хлопцем, який теж бореться із власними негативними спогадами, тому вони починають проводити більше часу разом.
«Безсоння для двох» не можна назвати класичною любовною історією, тому що події тут розвиваються доволі повільно. Але як на мене, в цьому і є шарм даної книги💭
• А може, це наша доля – постійно повторювати помилки, не роблячи жодних висновків?
• – Вона… складна, – відказала я. – Часом бути її дочкою дуже непросто.
– Мені здається, – мовила Меґґі, – часом нам непросто незалежно від того, чиї ми дочки.
• Наше життя сповнене невдач. І вони мусять часом траплятися з тобою. Це невід’ємна частина людського існування.
• А може й справді: весь наш успіх мусить мати свою ціну. Адже якби все давалося легко, чи відігравало б воно тоді таку роль? Найбільшу значущість мають ті речі, задля досягнення яких треба боротися. І якщо щось далося непросто, то ти всіма можливими й неможливими способами старатимешся цього більше не втратити.
• Як же легко триматися осторонь усього, що здається чужим і лякає. Відкинути подалі щось, чого не розумієш. Єдина, кого ти завжди можеш контролювати – саму себе. Це водночас і багато, і неабияк мало.
🎧 Grow As We Go – Ben Platt
