Історія одного дорослішання. Або ні. Тут уже доведеться читачу визначати, чи подорослішав головний герой. Бо це, здається, проблема багатьох - виріс, але чи став дорослим? Чи здатен приймати власні рішення?
⠀
Цю історію розповість нам 19-річний юнак. Наш сучасник, для багатьох - ще й молодший. Який його погляд на світ і на події, які ми переживаємо спільно? Суспільні проблеми й історичні події хвилюють його мало - мимоволі про Майдан, маленький епізод про ветеранів АТО. Видно, що це не актуальні проблеми для підлітків.
⠀
"Рефлекс медузи" розповість про хлопчика і його маму. Таких сімей багато, і у кожній - своя таємниця. Мама жертвує всім заради щастя дитини - або не жертвує. Намагається знайти золоту середину між забезпеченням потреб дитини і власним розвитком. Мама росте разом з дитиною. Ніхто не народжується ідеальною мамою, і про помилки, зроблені під час виховання дитини, є шанс дізнатися, коли дитина виросте. І пожинати плоди теж. Образ матері доволі неоднозначний: іноді вона видається абсолютно звичайною і токсичною її не назвеш, а потім якийсь вчинок чи фраза, і думаєш - що ж воно таке з нею відбувається?
⠀
У їхніх стосунках багато конфліктів - як у кожній сім'ї. І ми можемо побачити, як по-різному одну і ту ж ситуацію сприймає мама і син.
⠀
Тема булінгу, дорослішання, пошук свого призначення, розуміння дитиною стосунків між батьками - книга надзвичайно актуальна. І вже читачу робити висновок - вірити чи ні.
Ця книга непогано написана. Мабуть, навіть добре, адже легко читається, та чогось їй не вистачає.
⠀
Кульмінації.
⠀
Історія розповідає про життя звичайного собі хлопця. Дитинство в нього було нормальне. У школі були підліткові проблеми (перше кохання, прищі, незрозумілі уроки, пошук друзів). Але в той же час його батьки були розлучені, йому довелось змінювати школу, мама хлопця була досить сувора (але вона піклувалась про нього).
⠀
Тож у чому суть цієї історії? Я читала й чекала, коли буде якась кульмінація, до чого веде авторка, чому вона розповідає читачам про героя, який дуже схожий на багатьох інших дітей, що народились в 90-х. Та кульмінації я не дочекалась або ж просто незрозуміла, де вона була.
⠀
Звісно, в книзі порушені важливі питання й саме цим вона цінна:
⠀
- відстоювання власних кордонів;
- межа між особистим та родинним;
- стосунки між батьками та дітьми;
- вибір власного шляху;
- раннє батьківство.
⠀
Книга написана від першого обличчя. Авторка використовує жаргоні слова, але їх не багато й загалом текст доволі приємний і читається швидко.
⠀
Книга непогана. Тут і стиль чудовий, і проблеми важливі порушені, але все одно ніби історія якась не моя. Цю книгу однозначно треба відчути, пережити разом із героями всі ті моменти, що були між ними й тоді, певно, вона відгукнеться.
⠀
До речі, головний герой дуже схожий на звичайних людей і це класно. Він читає такі ж книги (навіть "Гаррі Поттера"), слухає ту ж музику, говорить українською. Він живий і через це йому ніби співчуваєш, але в той же час хотілось би більшого розкриття мами, про яку герой часто казав: "Ненавиджу її". Описані стосунки в книзі - це модель поведінки між батьками й дітьми в багатьох родинах. І тому ця книга актуальна. Але в той же час в ній ніби немає нічого аж такого.
⠀
У кінці я відчула, що ось вона - кульмінації - ось до чого йшло все. Герой стає схожим на медузу - замість того, щоб зробити те, що мусить, він просто дивиться, і до чого призводить ця його сторона? На жаль, читач не дізнається, бо фінал відкритий.
Роман-дорослішання, який збережу на своїх полицях в надії, що прочитають діти.
Про що книга?
Звичайний хлопчик-першачок, із неповної сім‘ї, з периферійного містечка переїжджає до столиці. Живе з мамою-перфекціоністкою під її постійним пресингом, в школі переживає булінг російськомовними київськими одноклашками. По мірі дорослішання, звісно, наш хлопчик стикається з усе більш жорстокою реальністю: перше кохання, зрада, хобі, яке в мріях стає професією і життєвим призначенням, вступ до вузу, небажана вагітність партнерки, аборт, смерть коханої людини, депресія.
Важливо, що Роксолана Сьома не просто стрибає сходинками від дитинства до дорослості, а й намагається заглибити у почуття й емоції головного героя. І їй справді це вдається. Бо, читаючи, мене неминуче відносило спогадами у мої шкільні роки і гострі переживання дружніх драм, сімейних траблів, вступних іспитів. Мені безумовно вірилось усьому, що в книзі відбувалось, а хлопчина видавався абсолютно реальним однокласником чи товаришем з мого життя.
Контекст подій
Примітною в книжці є атмосфера часу й місця - Київ нульових-десятих років. Перша революція. Перші успіхи деяких родин застрибнути на сходинку вище свого соціального щабля і зайняти горду назву «середній клас». Перші закордонні відпустки. Перші тури до Європи. Можливості, коли ти не мажор, але до поліклініки вже не йдеш - обираєш приватний заклад. Час, коли на райончікє темніє, і йти насамоті - трохи відчайдушно. Ситуація, коли нокія вже не рулить, але й айфон недосяжний.
Словом, «Рефлекс медузи» - вдалий роман про дорослішання. І що більш важливо, вдалий роман про дорослішання багатьох із нас.
