Роксолана Сьома

Ця книга непогано написана. Мабуть, навіть добре, адже легко читається, та чогось їй не вистачає.
⠀
Кульмінації.
⠀
Історія розповідає про життя звичайного собі хлопця. Дитинство в нього було нормальне. У школі були підліткові проблеми (перше кохання, прищі, незрозумілі уроки, пошук друзів). Але в той же час його батьки були розлучені, йому довелось змінювати школу, мама хлопця була досить сувора (але вона піклувалась про нього).
⠀
Тож у чому суть цієї історії? Я читала й чекала, коли буде якась кульмінація, до чого веде авторка, чому вона розповідає читачам про героя, який дуже схожий на багатьох інших дітей, що народились в 90-х. Та кульмінації я не дочекалась або ж просто незрозуміла, де вона була.
⠀
Звісно, в книзі порушені важливі питання й саме цим вона цінна:
⠀
- відстоювання власних кордонів;
- межа між особистим та родинним;
- стосунки між батьками та дітьми;
- вибір власного шляху;
- раннє батьківство.
⠀
Книга написана від першого обличчя. Авторка використовує жаргоні слова, але їх не багато й загалом текст доволі приємний і читається швидко.
⠀
Книга непогана. Тут і стиль чудовий, і проблеми важливі порушені, але все одно ніби історія якась не моя. Цю книгу однозначно треба відчути, пережити разом із героями всі ті моменти, що були між ними й тоді, певно, вона відгукнеться.
⠀
До речі, головний герой дуже схожий на звичайних людей і це класно. Він читає такі ж книги (навіть "Гаррі Поттера"), слухає ту ж музику, говорить українською. Він живий і через це йому ніби співчуваєш, але в той же час хотілось би більшого розкриття мами, про яку герой часто казав: "Ненавиджу її". Описані стосунки в книзі - це модель поведінки між батьками й дітьми в багатьох родинах. І тому ця книга актуальна. Але в той же час в ній ніби немає нічого аж такого.
⠀
У кінці я відчула, що ось вона - кульмінації - ось до чого йшло все. Герой стає схожим на медузу - замість того, щоб зробити те, що мусить, він просто дивиться, і до чого призводить ця його сторона? На жаль, читач не дізнається, бо фінал відкритий.

Історія одного дорослішання. Або ні. Тут уже доведеться читачу визначати, чи подорослішав головний герой. Бо це, здається, проблема багатьох - виріс, але чи став дорослим? Чи здатен приймати власні рішення?
⠀
Цю історію розповість нам 19-річний юнак. Наш сучасник, для багатьох - ще й молодший. Який його погляд на світ і на події, які ми переживаємо спільно? Суспільні проблеми й історичні події хвилюють його мало - мимоволі про Майдан, маленький епізод про ветеранів АТО. Видно, що це не актуальні проблеми для підлітків.
⠀
"Рефлекс медузи" розповість про хлопчика і його маму. Таких сімей багато, і у кожній - своя таємниця. Мама жертвує всім заради щастя дитини - або не жертвує. Намагається знайти золоту середину між забезпеченням потреб дитини і власним розвитком. Мама росте разом з дитиною. Ніхто не народжується ідеальною мамою, і про помилки, зроблені під час виховання дитини, є шанс дізнатися, коли дитина виросте. І пожинати плоди теж. Образ матері доволі неоднозначний: іноді вона видається абсолютно звичайною і токсичною її не назвеш, а потім якийсь вчинок чи фраза, і думаєш - що ж воно таке з нею відбувається?
⠀
У їхніх стосунках багато конфліктів - як у кожній сім'ї. І ми можемо побачити, як по-різному одну і ту ж ситуацію сприймає мама і син.
⠀
Тема булінгу, дорослішання, пошук свого призначення, розуміння дитиною стосунків між батьками - книга надзвичайно актуальна. І вже читачу робити висновок - вірити чи ні.

Роман-дорослішання, який збережу на своїх полицях в надії, що прочитають діти.

Про що книга?
Звичайний хлопчик-першачок, із неповної сім‘ї, з периферійного містечка переїжджає до столиці. Живе з мамою-перфекціоністкою під її постійним пресингом, в школі переживає булінг російськомовними київськими одноклашками. По мірі дорослішання, звісно, наш хлопчик стикається з усе більш жорстокою реальністю: перше кохання, зрада, хобі, яке в мріях стає професією і життєвим призначенням, вступ до вузу, небажана вагітність партнерки, аборт, смерть коханої людини, депресія.

Важливо, що Роксолана Сьома не просто стрибає сходинками від дитинства до дорослості, а й намагається заглибити у почуття й емоції головного героя. І їй справді це вдається. Бо, читаючи, мене неминуче відносило спогадами у мої шкільні роки і гострі переживання дружніх драм, сімейних траблів, вступних іспитів. Мені безумовно вірилось усьому, що в книзі відбувалось, а хлопчина видавався абсолютно реальним однокласником чи товаришем з мого життя.

Контекст подій
Примітною в книжці є атмосфера часу й місця - Київ нульових-десятих років. Перша революція. Перші успіхи деяких родин застрибнути на сходинку вище свого соціального щабля і зайняти горду назву «середній клас». Перші закордонні відпустки. Перші тури до Європи. Можливості, коли ти не мажор, але до поліклініки вже не йдеш - обираєш приватний заклад. Час, коли на райончікє темніє, і йти насамоті - трохи відчайдушно. Ситуація, коли нокія вже не рулить, але й айфон недосяжний.

Словом, «Рефлекс медузи» - вдалий роман про дорослішання. І що більш важливо, вдалий роман про дорослішання багатьох із нас.