Мене зацікавила тема книги, хоч я не вважала, що маю проблеми з увагою, але як виявилося згодом, я глибоко помилялася і навіть не усвідомлювала цього. Та обираючи книгу, звернула увагу на те, що автор не експерт в даному питанні, адже він за фахом журналіст, проте вирішила спробувати і роботою автора цілком задоволена. Адже він провів справжнє розслідування, з'ясовуючи що вбиває нашу увагу і як її повернути.
Книга підійде для тих, які відчувають, що з ними не все гаразд, як і зі мною, але гадки не мають як це виправити… І автор ділиться своїми здобутками з нами. Тож, якщо ви теж «не здатні утримувати увагу протягом тривалого часу і ваше життя розпочинається з постів, від яких вам заздрісно й лячно або вам бракує спокою», то варто вирушити з автором у подорож по увагу. Проте з цією книгою слід бути обачними, оскільки прочитавши та втіливши поради автора, можна не лише покращити увагу, а й ненароком зробити своє життя живим та свідомим.
До того, як взяти до рук книгу, я думала що бути багатозначною це круто і всі успішні люди мають бути саме такі. Проте, завдяки автору зрозуміла істину, «якщо хочеш зробити щось добре, мусиш належно зосередитися на чомусь одному. А багатозадачність, це не більше ніж ілюзія, адже ми не машини й не можемо жити за їхнім принципом. Ми - люди, і функціонуємо інакше. До того ж, якщо часто перемикатися, то можна стати повільнішим, менш креативним, частіше помилятися і менше запам'ятовувати», а успішністю це аж ніяк не назвеш.
Своє ж наступне відкриття, за допомогою книги, я зробила про сон. Звісно ж, я знала про важливість сну, але зазвичай нехтувала, адже здається, що коли ми багато спимо, то марнуємо свій час, а виявляється навпаки, коли мало спимо, то марнуємо своє життя. Але не спимо ми не по своїй вині. Автор запевняє, що сон людей не вигідний для нашої системи. Бо, «якби кожен спав на годину довше, ніхто не шарився б на амазоні. Цілу годину ніхто не купував би товарів і у нашій економічній системі стався б землетрус, адже вона залежна від людей із дефіцитом сну. Отже, не спати вигідно для бізнесу». І ці вислови Йогана Гарі навіють на більш глибокі роздуми, адже починаєш відчуваєш себе маріонеткою з фільмів, яка прокидається і усвідомлює, що живе в чужій грі та за чиїмись правилами.
Також для мене відкриттям стало те, що «втрата уваги викликає не лише особисті проблеми, але й кризу у суспільстві. Щоб протистояти серйозним викликам вкрай важливо мати стійку увагу багатьох людей протягом багатьох років», що надзвичайно важливо для нашої країни в нинішніх умовах. Адже «незосереджені люди більше схилятимуться до спрощених авторитарних рішень та менш тверезо оцінюватимуть ситуацію, коли ці рішення зазнають краху». А тепер риторичне питання, на якому рівні наразі увага українців і хто/що її послаблює? Ось і ще одна причина, по якій книгу варто прочитати якомога більшій кількості людей.
Окрім всього, в книзі ще є купа дотепних висловів автора із серії не було б так смішно. Та самим вдалим для мене є наступний вислів: «твій “друг” — це той, чиї ретельно дібрані пости ти регулярно проглядаєш і хто регулярно проглядає твої. Саме в цьому полягає дружба» зі сторони соціальних мережах. Ok, Google! Але хіба це насправді так? Адже «дружба не полягає в тому, щоб заздрісно розглядати чиїсь фотографії, вихваляння і скарги й очікувати такого самого у відповідь. Власне, це протилежність дружбі. Для дружби треба дивитися одне одному в очі, проводити разом час, реготати й стискати одне одного в обіймах, радіти, тужити й танцювати разом. ФБ викрадає все це у вас, забираючи весь час на порожню пародію дружби».
Тож розділ про шосту причину порушення нашої уваги взагалі в друзки розбиває соціальні мережі і кидає їм потужний виклик. Адже чим більше користувачів відволікаються на рекламу та соціальні мережі, тим більше доларів падає на рахунки IT компаній, що розроблюють програми, які харчуються нашою увагою і навпаки. Також з розділу випливає цікавий факт, що самі ж засновники компаній в Кремнієвій долині заробляють величезні статки, володіючи увагою інших, при цьому ж, свою увагу надійно оберігають. А ще, читаючи цей розділ, я пригадала те відчуття, коли, до прикладу, заходиш переглянути погоду на завтра, а натомість в якийсь момент усвідомлюєш, що вже годину переглядаєш якусь дурню, так і не дійшовши до погоди. І саме в цих нескінченних скролах проходить наше життя, адже цю годину можна було витратити на щось суттєве, не схиливши голову до гаджета. Тому я повністю солідарна з усвідомленням автора і мені теж «подобається людина, якою я стаю, коли читаю багато книжок, і не подобається та, яка постає після зависання в соцмережах». Хоча відмовитися від соцмереж я навряд чи зможу, адже це проблема не особистості, а суспільства.
В книзі купа всього цікавого, з яким хочеться ділиться та я відкладаю свій гаджет, щоб втілити поради автора в життя. Чого і всім бажаю, хто прочитав цей відгук до кінця 😀
Тож якщо вам відгукнулося, до зустрічі в усвідомленому житті!
Для мене книга є маніфестом, який закликає до змін не лише на індивідуальному рівні, а й у суспільстві в цілому. Читати її дійсно було легко й цікаво. Йоган Гарі не намагається нав’язувати свої думки, а просто викладає перед нами факти. Я свідомо не буду писати нічого конкретного, адже хочу, щоб ви самі прочитали книгу та мали змогу порефлексувати над піднятими темами. Книга справді захоплива й містить неприємні, але важливі для розуміння ситуації результати досліджень.
У книзі підіймаються доволі важливі для людства теми:
- Проблема мозку та багатозадачності
Гарі підкреслює, що людський мозок не створений для постійного перемикання між завданнями. Кожна спроба одночасно працювати й перевіряти телефон виснажує нас більше, ніж ми можемо уявити. За словами автора, продуктивність у таких умовах падає до рівня, ніби ви випили кілька келихів вина. Це науковий факт, який змушує замислитися над тим, як сильно ми переоцінюємо свою здатність до багатозадачності.
- Соціальні мережі - пастка уваги
Автор порівнює соціальні мережі з цифровими наркотиками. Їхні алгоритми розроблені так, щоб викликати залежність і втримувати нас якомога довше. Гарі пояснює, як ця постійна стимуляція руйнує нашу здатність до глибокого мислення та погіршує якість життя.
- Важливість сну
Відсутність сну робить нас дратівливими, менш ефективними й навіть шкодить фізичному здоров’ю. Гарі радить встановити чіткий графік відпочинку, аби відновити природну енергію мозку. Цей розділ звучить як короткий переказ книги "Чому ми спимо" Меттью Вокера. Проте я припускаю, що не всі читали згадану книгу, тому точно знайдуть тут щось нове.
- Втрата глибокої роботи
Одне з ключових спостережень автора — ми втрачаємо здатність працювати глибоко. Постійні сповіщення та відволікання роблять тривалу концентрацію майже неможливою. Гарі нагадує, що саме глибока праця приносить найбільше задоволення та значні результати. Ця думка перегукується з ідеями Кела Ньюпорта, викладеними у книзі "Зосереджена робота".
- Технології як інструмент та виклик
Технології аж ніяк не є абсолютним злом, адже розвивалися з благими намірами. Тут Йоган пропонує використовувати інструменти, які допомагають обмежувати доступ до деструктивних платформ, наприклад, додатки для блокування соцмереж у робочий час. Однак головна ідея — не дозволяти технологіям диктувати наш стиль життя.
Одним із найгучніших посилів книги є заклик до змін на рівні суспільства. Індивідуальні зусилля важливі, але без підтримки роботодавців, освітніх систем і держави впоратися з кризою уваги буде складно. Здається, ми лише на перших етапах цієї кризи.
