Йоган Гарі

Гарі занурюється у темні закутки цифрової цивілізації, де увага — це валюта. Він досліджує: від нейронауки до соціології, від особистих історій до глобальних тенденцій. Його стиль — це суміш репортажу, есеїстики та пристрасної публіцистики. Книга розбиває міф про те, що проблема — лише в нас самих. Гарі доводить: те, як організоване сучасне інформаційне середовище, — це результат навмисного дизайну. Алгоритми соціальних мереж, структура робочого дня, система освіти — усе це працює не на зосередження, а на розсіювання. Медитація, детокс від екранів, блокувальники сайтів — це лише початок. Справжнє рішення — у зміні системи, у поверненні людяності в технологічний ландшафт. Це маніфест за право бути присутнім у власному житті. Це дзеркало часу, в якому кожен з нас побачить себе — і, можливо, нарешті поставиться до своєї уваги як до найціннішого ресурсу сучасності.

Анонім

Все частіше кожен із нас відчуває, що довго зосередитися на якійсь одній справі стає дуже важко. Ми весь час кудись «біжимо», що буквально, що в думках. Стійкість уваги, зосередженість на справі стає для більшості дією, що вимагає значних зусиль. А неможливість зосередитися викликає почуття провини, тривожність, проблеми зі сном, самопочуттям, вигорання, низьку продуктивність тощо. Чому це з нами сталося, як зменшити ризики перетворитися в постійного «бігуна» і покращити свою увагу на особистому рівні, а що ще важливіше, усвідомити, що подібний стан нашої психіки не лише наша особиста проблема чи вина, а й розвиток суспільства і технологій буквально спонукає нас весь час бігти, швидко переключаючись між сотнями задач водночас, виснажуючи нас фізично та психологічно – про це все у книжці. Автор дає поради, як зменшити залежність від соцмереж, та інших дій, які крадуть нашу увагу і наш дорогоцінний час, при чому поради цілком реальні для виконання, плюс він пояснює, що не потрібно картати себе, якщо якісь із них ви не виконаєте, або не в тому, що потрібно обсязі. На власному прикладі показує, як саме його ж поради подіяли на нього при практичному застосуванні, і як покращилося його вміння концентрувати увагу і при розумовій діяльності, і при фізичній, і при психологічному напруженні. Значна частина книжки присвячена розповідям про те, як розробники програмного забезпечення навчилися красти нашу увагу, підчіпляючи нас на гачок, коли створювали ті чи інші застосунки, без яких ми вже і не уявляємо наше життя, наприклад скролінг стрічки замість завантаження кожної сторінки, як було в старі добрі часи, додатково забирає години часу у пересічного учасника соцмереж, та ж історія з ютубом та рекомендованими відео в стрічці, бо ж розробникам потрібно, щоб ми якнайдовше залишалися в соцмережі, чи на сторінці програми, гри чи будь-якого іншого застосунку – від цього залежатиме їх дохід. Також подано розповіді безпосередньо таких розробників і поради, як би треба було покращити стан справ в цій сфері, щоб у людей був вибір щодо того, куди зосередити свою увагу і свій вільний (не такий і безмежний у нас з вами) час. Адже від цього також залежать наші фізичні реальні справи, які ми не встигли, чи не змогли виконати, поки розбирали тисячі непотрібних листів, переглядали тисячі непотрібних відео чи реклам тощо. А також наш психічний, емоційний, моральний, фізіологічний стан, коли ми не справляємося з тиском суспільства в сфері моментального реагування на все, що навколо нас відбувається. Читала у Лібраріусі за підпискою, на фото назви розділів змісту, щоб краще розуміти, про що у книжці йде мова. Кожен із розділів розширив мої знання чи то теоретичною інформацією, чи практичними порадами. Деякі були мені особливо цікаві і корисні, як от розділи про читання, про «блукання думками» і роботу у стані потоку. Про важливість сну, читання і шкідливість багатозначності гарні цитати з книжки наведені на сайті Лабораторії, я ж додам кілька рядків із підсумку книжки про те, що увага на думку дослідників проявляється у трьох формах і всі вони зараз руйнуються. Перша форма «прожектор», уміння зосередитися на негайних діях, наприклад, дочитати цей відгук чи знайти окуляри, вона звужує наш фокус. Друга форма, «зоряне сяйво», це те, на чому ми зосереджуємося при плануванні майбутнього, наприклад виконати якийсь проект, ремонт тощо. Коли ми відволікаємося, забуваємо головне, то згадуємо цю глобальну ціль і повертаємось до дій, направлених на реалізацію майбутнього запланованого, тобто дивимося на зірки, які світять далеко в небі. Третя форма, це «денне світло», коли нам потрібно ясно мислити, щоб добре роздивитися все навкруги і тоді лише ми можемо вирішити хто ми, куди ми прямуємо чи що хочемо робити. І оця втрата «денного світла», коли ми не можемо за браком часу та ментального простору навколо розібратися в собі, коли поглинуті лише реакцією на зовнішні подразники від світу та від соцмереж чи інших дріб’язкових справ та цілей і потопаємо у вирі інформаційного шуму – найбільш шкідлива та небезпечна. Шість невеликих порад від автора, про які детальніше у книжці: «запобіжник», контролювати своє часте перемикання з однієї справи на іншу, щоб змінити свою неусвідомлену поведінку, перестати себе сварити за зриви, замість цього випрацювати умови, щоб легше входити в стан «потоку», періодично зменшувати своє перебування у соцмережах хоча б на певний час, дозволяти собі думати ні про що, блукати думками, гуляючи без гаджетів, щоб мозок міг створити зв’язки між вже засвоєною раніше інформацією і вигадував нові ідеї, спати не менше восьми годин, якісно харчуватися, мати здорові фізичні навантаження і якщо у вас є діти, дозволяти їм самим розпоряджатися своїм часом хоча б частково, не контролювати їх ігри, не перебільшувати з наглядом. Щодо того, чому так важливо, щоб діти мали власний простір і час для вільних ігор без нав’язливого контролю дорослих є окремий цікавий розділ. Ми вже живемо у світі, де всі наші стосунки відбуваються в світі цифрових технологій, нещодавня пандемія лише прискорила цей процес симуляції соціального та реального життя, поглибивши кризу з увагою в тому числі. Але ми можемо покращити стан речей, якщо будемо розуміти що відбувається і як можна вирішити проблему, чи хоча б нейтралізувати її негативний вплив на наше повсякденне життя.

Анонім

Для мене книга є маніфестом, який закликає до змін не лише на індивідуальному рівні, а й у суспільстві в цілому. Читати її дійсно було легко й цікаво. Йоган Гарі не намагається нав’язувати свої думки, а просто викладає перед нами факти. Я свідомо не буду писати нічого конкретного, адже хочу, щоб ви самі прочитали книгу та мали змогу порефлексувати над піднятими темами. Книга справді захоплива й містить неприємні, але важливі для розуміння ситуації результати досліджень. У книзі підіймаються доволі важливі для людства теми: - Проблема мозку та багатозадачності Гарі підкреслює, що людський мозок не створений для постійного перемикання між завданнями. Кожна спроба одночасно працювати й перевіряти телефон виснажує нас більше, ніж ми можемо уявити. За словами автора, продуктивність у таких умовах падає до рівня, ніби ви випили кілька келихів вина. Це науковий факт, який змушує замислитися над тим, як сильно ми переоцінюємо свою здатність до багатозадачності. - Соціальні мережі - пастка уваги Автор порівнює соціальні мережі з цифровими наркотиками. Їхні алгоритми розроблені так, щоб викликати залежність і втримувати нас якомога довше. Гарі пояснює, як ця постійна стимуляція руйнує нашу здатність до глибокого мислення та погіршує якість життя. - Важливість сну Відсутність сну робить нас дратівливими, менш ефективними й навіть шкодить фізичному здоров’ю. Гарі радить встановити чіткий графік відпочинку, аби відновити природну енергію мозку. Цей розділ звучить як короткий переказ книги "Чому ми спимо" Меттью Вокера. Проте я припускаю, що не всі читали згадану книгу, тому точно знайдуть тут щось нове. - Втрата глибокої роботи Одне з ключових спостережень автора — ми втрачаємо здатність працювати глибоко. Постійні сповіщення та відволікання роблять тривалу концентрацію майже неможливою. Гарі нагадує, що саме глибока праця приносить найбільше задоволення та значні результати. Ця думка перегукується з ідеями Кела Ньюпорта, викладеними у книзі "Зосереджена робота". - Технології як інструмент та виклик Технології аж ніяк не є абсолютним злом, адже розвивалися з благими намірами. Тут Йоган пропонує використовувати інструменти, які допомагають обмежувати доступ до деструктивних платформ, наприклад, додатки для блокування соцмереж у робочий час. Однак головна ідея — не дозволяти технологіям диктувати наш стиль життя. Одним із найгучніших посилів книги є заклик до змін на рівні суспільства. Індивідуальні зусилля важливі, але без підтримки роботодавців, освітніх систем і держави впоратися з кризою уваги буде складно. Здається, ми лише на перших етапах цієї кризи.

Анонім