Самотність. Сила людських стосунків

RDT оцінка
8.8
5
Ваша оцінка
відгуків
4
399 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
399 грн
1
Про товар
Код товару
104244
Видавництво
Рік видання
Вік
16+
Палітурка
Мова
Українська
Оригінальна назва
Together: The Healing Power of Human Connection in a Sometimes Lonely World by Dr. Vivek Murthy
Перекладач
Олена Любенко
Кількість сторінок
304
Формат (мм)
220 x 150
Вага
0.358
ISBN
9786177965144
Опис

Чому ми почуваємося все більш самотніми, якщо сучасні технології покликані нас об’єднати? Це питання вирішив дослідити колишній високопосадовець і один з найголовніших лікарів у США Вівек Мурті. Він опитав багатьох людей, які почуваються самотніми, і визначив, що стоїть в основі цього болючого стану та як його можна подолати. У цій книзі він вмістив справжні життєві історії про те, як в основі депресивних розладів, жорстоких вчинків, залежностей, стресових ситуацій вдома і на роботі стоїть саме самотність, покинутість і бажання, щоб тебе помічали.

Впоравшись із майже хронічною проблемою самотності, яка тільки шкодить нашому здоров’ю та соціальним зв’язкам, можна буде глобально подолати нетерпимість, нетолерантність та зробити людей у світі і справді пов’язаними. І не штучно, за допомогою технологій, а якісно - завдяки усвідомленню кожним своєї ролі щодо інших.

Цитати з книжки

Про самотність та усамітнення:

Самотність визначається нашим внутрішнім рівнем комфорту. Саме це відрізняє самотність від усамітнення. Коли нам самотньо, ми нещасні й прагнемо позбутися цього емоційного болю. На противагу до цього, усамітнення — це стан мирного перебування сам на сам із собою чи в добровільній ізоляції. Це чудова нагода для самоаналізу і можливість поспілкуватися із собою без того, щоб нас відволікали чи турбували. Усамітнення підсилює розвиток нашої особистості, креативність та емоційний комфорт, дозволяючи нам розмірковувати, відновлюватись і поповнювати запас життєвої енергії. Упродовж тисячоліть монахи й аскети в різних духовних традиціях прагнули усамітнення як можливості для самозаглиблення і поновлення зв’язку з божественним. На відміну від самотності, усамітнення не обтяжене соромом. Це радше сакральний стан.

Усамітнення теж може трохи лякати, навіть жахати, оскільки воно дає випірнути на поверхню як позитивним, так і негативним думкам та емоціям. Кімната, у якій ми зустрічаємося зі своїми демонами, не завжди буде тим місцем, куди ми зайдемо добровільно. Але саме в цій боротьбі ми опрацьовуємо проблеми, прояснюємо свої почуття і налагоджуємо комфорт із самими собою. Тоді налагодження комфорту в усамітненні — це невіддільна частина зміцнення нашого зв’язку із собою, а отже, й уможливлення нашого зв’язку з іншими. Парадоксально, але факт: усамітнення захищає від самотності.

Про вплив хронічної самотності:

Коли ви хронічно самотні — у дитинстві чи дорослому віці, — самотність просочується глибоко у ваш спосіб мислення. Вона забарвлює ваші думки практично про все, особливо про ваш характер. Ви уявляєте себе невдахою. Переживаєте, що вам буде самотньо, навіть коли ви в компанії людей. А найдеструктивніше те, що ви ставите під сумнів свою цінність, думаючи, що з вами щось фундаментально не так і тому вам так болить.

Про дружбу:

На жаль, багато людей плутають дружбу з діловими стосунками, вбачаючи в людях джерело соціального або професійного статусу чи матеріальних благ. Доктор Роналд Шарп, який викладає курс літератури про дружбу в Вассар-коледжі, нарікав на цю плутанину у своєму інтерв’ю 2016 року. У дружбі «найголовніше не те, що людина може для вас зробити, а те, хто ця людина і ким ви обоє можете стати у присутності одне одного, — сказав він. І додав: — Поняття “не робити нічого, просто проводити разом час” нині стало свого роду втраченим мистецтвом». Створювати перепони для взаємності може й самотність. Бо коли ми самотні, нагальна незадоволеність власних соціальних потреб може ускладнювати для нас розуміння, шанування і реагування на потреби інших — навіть якщо це наші друзі. У своєму інтерв’ю 2017 року журналу The Atlantic Джон Качіоппо пояснив, що самотність може зробити нас занадто нетерплячими, зацикленими на собі й поглинутими власним емоційним станом. Тому, навіть коли при зустрічі з близькими друзями, якщо ми самотні й занадто довго були наодинці із собою, то можемо мимоволі перегнути палицю, розмовляючи трохи швидше й довше, ніж за звичайних обставин, бо ми прагнемо почуття зв’язку.

Враження читачів
RDT оцінка
8.8
5
Ваша оцінка
відгуків
4
7
21.12.2024
📚 Вівека Мурті «Самотність: сила людських стосунків»

Вівек Мурті — американський лікар, 19-й хірург США, що має багаторічний досвід у сфері громадського здоров’я. Вівек наголошує, що самотність — це не лише індивідуальне переживання, а й виклик для всієї людської спільноти. Хоча деякі речі в книзі були описані доволі банально, книга всеодно розкриває тему самотності, як індивіда, так і соціальної.

🌀 Самотність: види та аспекти
У книзі Мурті розглядає самотність через три основні форми:
1. Інтимна (емоційна) — це бажання глибокого взаємозв’язку з людиною, якій можна довіряти.
2. Соціальна (реляційна) — потреба в якісній дружбі та підтримці.
3. Колективна — прагнення належати до спільноти, яка поділяє ваші цінності та інтереси.
Крім цього, автор виділяє поняття усамітнення, яке, на відміну від самотності, є позитивним станом: можливістю залишитися наодинці із собою для самоаналізу та внутрішнього збагачення.

Мурті пише:«Що міцніші наші соціальні зв’язки, то сильнішим стає суспільство».
Ця проста, але глибока істина проливає світло на важливість людських взаємозв’язків у сучасному світі.

🧠 Наука і психологія в основі книги
Хочу зазначити, що книга містить багато цікавих наукових фактів:
Функціональна магнітно-резонансна томографія показує, що наше мислення поділяється на соціальне та несоціальне, і ці процеси працюють через різні мережі мозку. Це доводить, наскільки ми еволюційно налаштовані на спілкування.
Поняття сугестії, яке автор використовує, демонструє, як навколишнє середовище, авторитети чи навіть медіа впливають на нашу самосвідомість і вибір.
Мурті згадує епінефрин (гормон стресу) та його вплив на здоров’я, зокрема серце. Стрес від самотності може буквально спричинити фізичний біль та розлади.

Тобто, книга будується на дослідженнях і описах справжнього лікаря, а не езотеричних експертів чи псевдо психологів)

🌏 Самотність як виклик для суспільства
Самотність — це не лише індивідуальна проблема, а й соціальний виклик. Він закликає створювати спільноти, у яких люди відчувають підтримку. Особливо це актуально в сучасному світі, де домінують цифрові технології, але часто бракує глибокого зв’язку між людьми.
«Самотність не можна подолати лише за допомогою нових додатків чи технологій, але вона може бути зцілена через доброту, співчуття та щирі розмови».

🔍 Критичні моменти
Один із цікавих і дещо провокаційних аспектів книги — посилання на Джона Мілтона, який у своїй поемі «Утрачений рай» пов’язав самотність із образом Сатани. Цей приклад викликає роздуми: чи є самотність чимось негативним і демонічним, чи вона — можливість для трансформації?

Ще однією важливою темою є гендерні аспекти: Мурті акцентує увагу на тому, що жінки часто схильні звинувачувати себе за провал стосунків. Такий внутрішній конфлікт лише посилює почуття самотності.

💡 Мій висновок
Ця книга — справжній подарунок для тих, хто прагне зрозуміти не лише себе, а й те, як будуються стосунки у суспільстві. Її сильні сторони — це баланс між науковими фактами, особистими історіями та глобальним баченням.

Рекомендую цю книгу всім, хто хоче знайти відповіді на питання про взаємозв’язок людини й суспільства, а також зрозуміти, як самотність впливає на наше життя на глибокому рівні.

🌟 Оцінка: 7/10
9
22.04.2024
Самотність може спіткати кожного. Проблемою є те, що часто ми не вміємо її розпізнати. За дедалі популярними словами “депресія”, “тривожність”, “апатія” нам вислизає проста потреба в людському спілкуванні.

У своїй книзі Вівек Мурті ділиться власною експертизою того, як зарадити самотності як на особистому, так і на більш глобальному рівні: серед сусідів, у професійній спільноті, місті і тд. У самотності немає романтики; це не кіно з красивою картинкою пустої квартири і дощового дня. Самотність – тяжкий емоційний стан; він вимагає лікування й підтримки оточення. Інакше може дійти до пагубних наслідків. Ізоляції. Замкнення у собі. Психічних хвороб. Самогубства.

Книга чудово проілюстрована прикладами з життя людей. Читати було цікаво, особливо коли описаний досвід перегукувався з моїм. Думаю, кожен тут знайде щось своє: і студент, і лікар, і далекобійниця.

Також мені здається, що Мурті промовляє не тільки до тих, кого особисто поглинула самотність. Ключовими для її подолання є усвідомлення, внутрішня зміна, але також і соціальний контакт – того останнього інколи так бракує, оскільки самотня людина ніби спеціально відштовхує охочих допомогти або її відчуження хибно маскується під усамітнення. Насправді ж природа самотності набагато складніша й не така проста до зрозуміння. Але розібратися варто, бо памʼятаймо: порочне коло самотності може поглинути кожного з нас.

Загалом книга цікава і потрібна. Дуже рекомендую її для розширення свідомості і поповнення вашої бібліотеки. Єдине, за що занижую оцінку, – це повторення тих самих тез, які збільшуючи кількість сторінок, роблять нуднішим вміст. Так наприклад, у другій частині я б воліла прочитати про вихід зі стану самотності, нехай лаконічніше, а не знову проходитися по теорії з перших розділів. Хоча повторення то ніби добре, але будь ласка, не тут.
8
05.05.2025
Читаючи позитивні відгуки про цю книгу і палкі рекомендації, я, чесно кажучи, дивувалася. Ну справді, книга про самотність - що тут може бути цікавого й корисного для мене 🤔? Виявилося, що навіть у самому розумінні поняття самотності я помилялася.

Я, як інтроверт, не потребую активної комунікації та постійної соціальної взаємодії. Мені комфортно побути наодинці з собою. З головою вистачає моїх близьких поряд та зустрічей з ріднею та кількома друзями час від часу. Я навіть рада, що Covid-19 зробив можливою й прийнятною роботу з дому як альтернативу офісу з відкритим плануванням і з постійною метушнею та невгамовним фоновим шумом 😵‍💫. Можливість онлайн-комунікації для вирішення практично будь-яких задач взагалі вважаю великим досягненням цивілізації.

Та книга показала, що насправді поняття самотності та важливість і вплив стосунків значно ширші й складніші. Зрештою, має значення не так кількість і тривалість комунікації та взаємодії, як передусім їх якість та затребуваність. Інтровертам справді дещо простіше в цьому плані.

Книга насправді буде корисна якщо не всім, то майже усім, адже самотність це не те, про що зазвичай розмовляють чи навіть звертають на цю проблему увагу. Навіть саме визнання її як проблеми наштовхується на боязнь неприйняття, сором і вважається виявом слабкості. А от значення і вплив її незмірно великі.

Книга розглядає проблему емоційного самопочуття загалом і самотності зокрема та вплив соціальних зв'язків на здоров'я. Автор наводить численні приклади з медичної практики чи особистого досвіду людей, думки науковців та спеціалістів різних галузей для формування різностороннього бачення питання самотності.

Самотність нерідко маскується, зачаєна під поверхнею. Вона є частою причиною проблем залежності, насильства, тривожності, депресії. Крім того, зв'язок є не лише між соціальним та емоційним здоров'ям, а навіть зрештою проявляється і у фізичному здоров'ї.

Людська потреба у соціальних зв'язках закладена природою й запрограмована еволюцією на біологічному рівні. Але не менше на неї впливають очікування та соціокультурний контекст і традиції.  "Найцінніші в сучасному суспільстві поняття - статус, багатство, досягнення й слава - не гарантують вам щастя".

Незалежно від особистих уподобань та потреб, усі прагнуть відчуття безпеки, належності, важливості, потрібності, причетності. Усі певною мірою беруть участь у різноманітних формах соціальних відносин на різних рівнях - ніхто ж не живе в абсолютній ізоляції та взагалі без взаємодії з іншими людьми.

Зрештою, йдеться про важливість виховання емоційного інтелекту, щоб комунікативно-емоційні навички та вміння налагоджувати соціальні зв'язки могли стати запорукою здорових стосунків та повноцінного життя.

Книга дає багато тем для роздумів, а також стимул придивитися до тих, хто поряд. Навіть якщо ви не почуваєтесь самотніми, можливо, хтось поряд потребує підтримки?