Другий чоловік

Про титулованість Трамбле я дізнався в процесі читання роману. Літературознавцям може бути відомим ім’я канадця, мені ж його книжка впала до рук в результаті сліпого вибору. І я, сповнений об’єктивності, саме з цього письменника почав вивчати канадську сучасну літературу (цікаво, чи існує у них скорочений варіант, на кшталт – кансучліту?) Авжеж, перше враження накладає відбиток на наступні підходи. Мсьє Трамбле не знає, що спроба «на зуб» його твору справила добру службу всій творчості письменству тієї північно-американської країни. Автор не спасував перед складністю обраної теми. А наш блискучий перекладач – Ростислав Нємцев якнайкраще впорався з франко-українським перекладом, зробивши доступною книжку для широкого кола українських читачів.
Тематика. Вона неодноразово експлуатувалася в різних творчих жанрах, а письменники так просто виходили на рівень класиків, створюючи свої малі і великі форми, як правило сатиричного або гумористичного характеру. Ларрі Трамбле поставився з усією суворістю до сюжету і його роман абсолютно переконливий в подачі тексту, з прерасно вибудуваними діалогами персонажів. Оскільки у творі відображено не реальність, то все відбувається в острівній державі, назву якої не дано знати читачеві. Врешті-решт, я мушу оголосити суть авторської ідеї, щоб не перебрати з накручуванням інтриги.
Ми з вами в курсі традицій Сходу, де нормальним є шлюб між стариганом і юнкою за волею батьків. Добре це чи погано? У будь-якому випадку з нашої дзвінниці ми бачимо все не так, як з їхнього мінарету. А тепер уявіть, що ролі помінялися. Тепер батьки одружують свого сина, не питаючи його згоди, без жодних пояснень про майбутню наречену. І те, як вона виявляється доволі немолодою особою, та ще й маючи чоловіка бере в дім другого… Далі або прочитайте цей чудовий твір, або дайте волю фантазії. Та все ж, прочитати краще. В ньому є все оце, що ми, начебто, знаємо. Так, знаємо, а втім, нас в Україні це мало обходить. І раптом трапляється такий високоякісний твір! І відразу думка: так це ж повсякдення в нашому світі. Знайшлася статистика, згідно з якою на рік мільйони не хлопчиків, а дівчат стають дружинами для чоловіків. Навіть не першими в одній сім’ї, а другими, третіми і четвертими.
Що ж, не даватиму жодної оцінки явищу, особливо зважаючи на роман-байку, в якому все трошки переставлено догори дригом. Краще спробуйте почитати, бо він цікавущий і я вже знаю, який роман цього автора буде у мене наступним.

Книга, яка вивертає реальність

Уявіть світ, де не жінок видають заміж за хорошого чоловіка, за того, хто має хороший дохід, а навпаки 😳 У світі Ларрі Трамбле жінки обирають собі чоловіків для одруження. А чоловіки тремтять від переживань, яка дружина їх обере. Автор у своїй книзі зібрав усі яскраві моменти ставлення чоловіків до жінок і зробив проекцію на чоловіків.

До цієї книги можна придертися, але це було цікаво подивитися зі сторони. Особливо фізіологічні моменти статі автор врахував і зробив відповідні акценти. Герої не пласкі і впродовж книги читач спостерігає їхній розвиток в ту чи іншу сторону.

Це книга з категорії «на вечір» та «обговорити з друзями». Особливо якщо до обговорення приєднаються і чоловіки. Ох, ці гендерні питання 😎

👰 Це була одна із купки електронних книжок видавництва Анетти Антоненко, які я НЕ придбала по акції, бо мені не сподобалася обкладинка, не зацікавила назва і не зачепила анотація. Вона б так і пройшла повз мене, якби не спільні читання в одній із спільнот, де більшість проголосувала саме за неї. Ну ок, спробувала і я.

👰‍♂️ Здавалося, що там може здивувати? Ну поміняв автор соціальні ролі чоловіків і жінок. Таке вже неодноразово зустрічалося в літературі... Я очікувала якусь спільноту амазонок, але Ларрі Трамбле копнув трохи глибше. Тут піднята тема не лише домінування однієї статі над іншою, а ще й шлюби з дітьми та наше ставлення до них. Лише уявіть, щороку 12 мільйонів дівчат у віці до 18 років вступають у примусовий шлюб.

👰 Отож, я не витримала, надкусила і вже не могла відірватися, доки не дочитала. Не скажу, що книга сподобалася, скоріше обурила, але враження переповнюють, бурлять і так і просяться на волю. По відчуттям, я б поставила її в один ряд із "1984" Орвелла, "Маша, або Постфашизм" Мельника, або "Оповідь служниці" Етвуд, хоча остання мені сподобалася.