Loading...

Лара

RDT оцінка
9.7
3
Ваша оцінка
відгуків
2
Немає в наявності
271 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
271 грн
1
Про книжку
Код товару
103774
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Папір
Мова
Українська
Ілюстрації
Олена Шум
Кількість сторінок
304
Формат (мм)
210 x 140
Вага
0.345
ISBN
9789666880942
Опис

«Лара» – триквел до роману Марини Гримич «Клавка». Образ 26-річної головної героїні вже встиг полюбитися читачам. Завдяки їй вони занурюються в повсякдення Києва 1940-х років, зокрема тогочасної української письменницької спільноти, і водночас зацікавлено стежать за інтригою її приватного життя.

У сиквелі – романі «Юра» – Клавка постає вже як мама студента фізичного факультету; обоє потрапляють у круговерть непростих подій 1968 року, які відбуваються в літературному й університетському середовищах Києва, а любовна лінія, що почалася в першому романі, отримує розвиток.

А Лара – це вже Клавчина внучка. Образ цієї обдарованої, але дуже своєрідної дівчинки розкривається, знову ж таки, через спостереження, переживання, роздуми Клавки, якій доводиться вести сімейний корабель крізь часи Чорнобильської катастрофи. Лара – донька Юри і кримської татарки, і їй у романі випаде зробити свій перший серйозний вибір. Муситиме вона й зорієнтуватися в пікантній ситуації «дежавю» навколо любовної інтриги, яка склалася ще в «Клавці» і продовжилася в «Юрі».

Враження читачів
RDT оцінка
9.7
3
Ваша оцінка
відгуків
2
Експерт Readeat
10
25.07.2024
Я не покладала особливих сподівань на цю книгу, скоріше взяла, щоб завершити трилогію. І як же я була вражена! Мабуть, найсильніша частина з усіх!

Лара - донька Юри, онука Клавки і це зовсім не історія її життя, а ціла епоха репресій радянської влади. Події книги відбуваються в 1986-1988 роках, одразу після Чорнобильської катастрофи, але охоплюють значно більший проміжок і вже точно не обмежуються Києвом та його передмістями.

- Розкуркулення українців та примусове виселення їх до Сибіру разом із німцями, латишами та іншими неугодними
- Концтабори для політв'язнів та злочинців
- Депортація кримських татар
- Русифікація Криму, його історії та заміна географічних назв
- Чорнобильська катастрофа
- Київське море на кістках

Навіть не уявляю, як авторці вдалося поєднати стільки радянських злочинів ще й подати їх у відносно легкій формі для сприйняття, як спогади чи розповіді очевидців.

Знаю, що на даний момент трилогія завершена, але якщо пані Гримич надумає писати про майдани, революції та російсько-українську війну, я б із задоволенням прочитала б. А Ви читали трилогію Клавка, Юра, Лара?
9
30.05.2024
Триквел до роману "Клавка", який виявився, на мій погляд, найсильнішою історією.
Роман про самоідентичність, про те, як важливо зберігати історичну пам'ять, здатність не втратити себе попри постійні терор і знущання.

Перша частина оповідає про перебування Клавки і Лари після вибуху на ЧАЕС у далекому Сибіру. Туди за наказом Юри, який був співробітником Інституту Курчакова і якимось чином опинився під слідством, дорогі його серцю жінки відправляються перезимувати до Федора, старшого брата Лари. Тут, у холодному, відрізаному від зовнішнього світу селі, ми вперше знайомимося про життя корінних народів і тих, кого совок, вважаючи соціально небезпечними елемантами, закидав на вірну смерть у болота і хащі. Та не дивлячись на це, люди зуміли пристосуватися до умов існування, зберігаючи людяність і щирість. В цій частині я вперше дізнаюся про Назінську трагедію (матеріалів про це в мережі дуже багато, та вражає єдине - нічого не змінюється: способи нищення і тиранії такі ж, як і сотні років тому).

У другій частині авторка описує трагічні події 1944 року - депортацію кримських татар.
Все це показано через призму особистої трагедії Юри, який був одружений на татарці Аніфе, і їхньої спільної доньки Лари, яка має визначитися із записом справжнього ім'я у паспорті, але насправді тут все набагато глибше, й ця, дуже своєрідна і особлива, дівчинка вже давно для себе все обрала.
Тут бачимо й розвиток історій друзів дитинства Юри, як їх розкидало по світу, і чи дійсно вони стали тими, ким мріяли бути в юності, чи вдалося їм протистояти життєвим негараздам, а чи зламатися під тиском обставин тодішнього життя.
Остання частина - найболючіша.

Старенький автобус везе на "гробки" у Чорнобильську зони тих, хто ще донедавна там жив, аби відвідати могили родичів, проїхатися рідними колись вулицями, ще раз попрощатися з домівкою, й вкотре з болем усвідомити - їм тут більше ніколи не бути. Спогади, якими діляться на кладовищі пасажири-незнайомці, вражають своєю щирістю і відчаєм, і ти вкотре переконуєшся - за будь-яких обставин надважливо зберігати в собі ЛЮДИНУ.