Це була та книга, з якої починаєш читати «на пару сторінок перед сном», а потім — оп, третя ночі, чай охолонув, серце б’ється в ритмі погоні, а ти вже внутрішньо підозрюєш усіх — навіть кота.
Розслідування стартує гучно: стрілянина, поранення, вагітна дівчина — мертва, потім ще кілька тіл. І тут починається гра: хто, чому, кому це було вигідно? Капітан Іван Зуб — не просто слідчий, а людина з характером: і язик гострий, і мізки працюють, і читача тримає, як на гачку. І поки він копається в справах, ми разом із ним потопаємо у версіях, деталях, фальшивих слідах і людських недомовках.
Так, подекуди інформації забагато — є моменти, де з’являються факти, що ніби й важливі, але ні. Але навіть це не псує загального враження, бо сюжет — дійсно закручений. Автор тримає інтригу до самого фіналу, і коли вже думаєш: «Ага, зрозуміла, хто винен» — БАЦ, поворот. Я аж реально здивувалась (і це буває рідко).
Персонажі тут не для фону. У кожного — своя мотивація, кожен дихає, бреше, переживає. І Зуб — це, мабуть, новий улюблений герой. Хочеться ще. Хочеться серіал. Хочеться взагалі, щоб він приїхав і сам розслідував моє життя.
Це не просто кримінальна історія — це класний, продуманий детектив із нервом, атмосферою та живими героями. І якщо інші книги автора такі ж — я вже біжу їх замовляти.
Анонім
Не встигаю за паном Василем, тільки-но закінчила нещодавно його «Жереб» читати, а у нього вже нова детективна історія видана. І все, як я люблю: маленьке подільське містечко з його таємницями, історіями, людьми та кримінальними злочинами.
У Пригорщі отруюють шоколадними цукерками дружину та дочку-інваліда мера міста, причому дівчина помирає. Як тільки розпочинається розслідування, запускається ланцюг не менш дивних подій, що призведе ще не до однієї смерті. І не так то і просто вирахувати хто ж чинить зло. Але капітан Іван Зуб – професіонал своєї справи.
В цей же час приїздить у містечко журналіст Володимир Нечай, щоб спочатку взяти інтерв’ю у колись відомої поетеси Лілії Понаровської, а потім дізнатися, хто ж отруїв рідних мера. Крок за кроком він наближається до розгадки таємниць жителів містечка, а їх у них дуже багато, як і легенд та різних містифікацій: годинник, який показує різний час для місцевих та туристів, кат Казя Пуделка, що бродить містом, будинок-мінарет поетеси, генделик з цікавою назвою «Пиво Кубійовича», трагічні події життя в минулому героїв історії.
Пан Василь уміє майстерно закрутити інтригу і не менш майстерно розкласти всі крапки над «І», коли ми нарешті дочитаємо до драматичного фіналу.
Книжку раджу. Атмосферний детектив для відпочинку зимового вечора.
Анонім
Книжка є посереднім представником жанру поліцейського детективу. Це б непогано виглядало у форматі декількох серій CSI: місце злочину Пригорща, однак як книжка сприймається важко. Спочатку здалося, що ця книга є частиною якоїсь серії, адже персонажі та події минулого представлені так, ніби читач мав уже з ними ознайомитися в попередніх книгах. Самі персонажі майже не розкриваються, їх взаємодії виглядають дивно (особливо це кохання журналіста до Альбертіни. Від його залицянь брав іспанський сором.). Розгадка вбивства є неочікуваною, але тільки через те що натяків на особу вбивці до кінця не давали. Історія з позначеннями генетиків теж виглядає дивно. Можливо, я просто не фанат жанру, але книжка мені не сподобалася.
Анонім
