У мене був період, коли я читала багато книжок Ремарка поспіль, аж допоки не впевнилася, що всіх книг не потрібно читати, бо Ремарк - це «війна, кальвадос і туберкульоз». Третя за рік книга Марії Матіос підштовхує до висновку, що Марія Матіос - «це буковинське село, війна і блаженні».
І саме завдяки персонажам, що мають психічні особливості авторці вдається показати всю потворність подій, про які вона розповідає - «Блаженні чисті серцем, бо вони бачитимуть Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.»(с)
Фабула «Черевичків Божої Матері» повторює «Солодку Дарусю»: так само буковинське село, яке переживає трагедію переходу від однієї влади до іншої, очима «чудної дівчинки». Акценти трохи більше зсунуті з радянської колонізації на фашистську окупацію й український антисемітизм. Щодо головних відмінностей між книгами, то сюжет «Черевичків Божої Матері» - лінійний і видався мені більш жорстоким, ніж «Солодкої Дарусі». Книгу на 220 сторінок я прочитала за 4 підходи, бо ті страхітливі події, які чинили одні люди проти інших просто валуном лягали на мене і не давали гортати сторінки чи навіть дихати.
На перший погляд може здатися, що головна героїня - Іванка, яка бачить світ краще, ясніше і світлішим, а тлом їй слугує війна, але у мене було відчуття, що головна героїня - саме війна, тлом якій слугує простодушна і світла дівчинка Іванка.
Дуже часто війна романтизується і знеособлюється, але у війни цілком конкретні людські обличчя. Вони може, навіть, привабливі, як у «красного комісара», що його вподобала дівчинка Іванка, але яка бридка сутність на ними насправді. Війна - це не про героїзм, війна - це про знищення.
Якщо ви готові до цієї розмови, то черевички Божої Матері вам також знадобляться.