Грона гніву

Том Джоад повертається додому,після того як відбув покарання за гратами за вбивство,і виходить достроково. Сімейне ранчо,за чотири роки його ув'язнення, виявилося розореним і знаходилося в закинутості і недбалості. І це все через відсутність дощів і постійні вітри які вкривають пилом весь урожай і людям нема за що жити. Цим і користуються більш заможні управителі.

Втративши надію знайти більш-менш підходящу роботу,вся родина лишає рідну місцину і їде до Каліфорнії.

Це моє перше знайомство з автором,хоч я і чула про нього дуже давно і дуже багато хорошого."Грона гніву" одна з найвідоміших книг автора,за яку він отримав Пулітцерівську премію.

Стейнбек геній свого часу. Він пише душе гарно і навіть цілі розділи опису природи/машини/дороги читаються приємно,і ти повністю поринаєш в атмосферу тієї місцевості.

Персонажі "Грона гніву" дуже живі. У них правдиві переживання за те що коїться навколо. І нормальна реакція на несправедливість.

Всі люди котрих вони зустрічали по дорозі до "кращого життя" відображали суспільство в цілому. І головна ціль сім'ї Джоад,попри всі невдачі-зберегти сім'ю.

Книга дуже тягуча,динаміки тут чекати не варто. Але всі описи,образи,роздуми,вони є інформативні. Соціальні реалії того часу описані достеменно і болюче.показано ідеально боротьбу класів яка,нажаль,існує до тепер.

Окрема увага відносинам у сім'ї. Особливо між матір'ю і сином. Це щось інше ніж звичне нам. Та для мене було прекрасним.

Багато скла. Я наївно думала що ось ось і станеться диво...

До класики я відношуся дуже обережно,адже звичайно вона мені не заходить,тим паче така "тягуча.Та ця книга,один з винятків від якого я просто не могла відірватися.

Друга спроба потоваришувати з творчістю Джона Стейнбека зазнала невдачі.
Здається, що цей роман створено, щоб страждати разом із героями, жахатися нелегкої долі американських переселенців і плакати від безсилої злості дивлячись на їхнє життя. Але ж ні.
Для мене він пройшов майже без емоцій. Я говорю "майже" тому, що мене дуже злили ліричні відступи у яких автор описував або чи ситуацію в Америці загалом, або щось дуже абстрактне. Я, наприклад, так і не усвідомила важливість глави про
черепаху.
Якщо ж автор на прикладі однієї сім'ї хотів показати всі жахи часів Великої Депресії, то він явно вибрав не ту родину. Адже Джоудів можна назвати щасливчиками, які на тлі загального голоду практично щодня їдять м'ясо, швидко знаходять роботу, займають останні місця придатні для життя і т.д. Особисто мене їхня доля не хвилювала і дочитувала книгу я лише тому, що хотіла знати
коли закінчаться страждання людей. Але це мені розповіла Вікіпедія. Фінал же книги поставив мене у глухий кут, поки я не дізналася що у нього є біблійне
значення.
Але є книжки і плюс. Мені подобається як пише автор: просто, але гарно. Читати "Грони гніву" було легко, незважаючи на складність теми та обсяг. І хоча зміст книги мене не захопив, але Стейнбека я раджу всім, хто любить красиву та плавну прозу.

🍇🍇🍇 Ще коли я читала "Про людей і мишей" Стейнбека, мені неодноразово радили його "Грона гніву".
Це історія виживання однієї великої родини, яка розповідається на фоні сотень тисяч подібних історій селян-фермерів у часи великої депресії в США.

🍇🍇🍇 Родина Джоудів внаслідок індустріалізації, посухи та ряду аграрних реформ змушена покинути своє місце проживання в Оклахомі та вирушити через усю країну до Каліфорнії у пошуках роботи, нового життя і житла. Це роман про виживання на межі можливого, про складний шлях, який не кожному під силу, про намагання зберегти вкупі родину, попри постійні втрати її членів. Це також розповідь про силу жінки-матері-берегині, яка не здається, коли вже всі чоловіки опустили руки, не тому, що так хоче, а тому, що інакше просто не може...

🍇🍇🍇 Через весь роман червоною ниткою тягнуться "грона гніву". Автор неодноразово показує як ще в дорозі зароджуються ці незвичайні плоди, а достигають і наливаються соком уже під палючим сонцем Каліфорнії. Я весь час чекала, що ж буде, коли ці плоди визріють, який дадуть урожай? Якими бунтами, протестами чи заколотами вибухнуть? Втім, автор залишив це питання без відповіді, натомість здивувавши читачів Великим вчинком маленької Людини.

🍇🍇🍇 Не люблю відкритих фіналів, тому завершення книги мене трохи розчарувало, все-таки прочитавши 600+ сторінок геніального твору, я очікувала отримати відповіді на поставлені питання.

#улюблені_цитати:
📌 Спочатку здається, що нам під силу й тисячу життів прожити, але потім виявляється, що життя лиш одне.

📌 Ми любили б трактор, як любили б землю, якби вона була нашою. Але цей трактор робить дві речі - він розорює землю і виорює нас із землі. Невелика різниця між трактором і танком. Обидва женуть людей, залякують, завдають їм болю.

📌 Коли більшість людей у голоді та холоді - вони забирають те, що їм треба, силою. І маленький промовистий факт, який волає крізь усю історію: якщо застосувати репресії - вони тільки зміцнять і ще сильніше згуртують репресованих.

📌 У людських душах достигають соком грона гніву і важчають, важчають, щоб зродити врожай.