Dark Tower I. The Gunslinger

Серед відомих фентезійних серій усі звикли згадувати твори Толкіна, Сандерсона, Гобб та багатьох інших авторів, які писали та пишуть чудово, але їхні твори дуже схожі стилістично. Події часто відбуваються в "альтернативному середньовіччі", персонажі майстерно володіють мечами, а міфологія ґрунтується на богах, героях і злодіях.

"Темна Вежа" — це теж фентезі, але зовсім інше. Це серія книг про подорожі в часі, портали в інші світи, суперкомп’ютери, роботів, Америку 80-х, дитячі казки та багато іншого, такого дивного, що більше ніде не зустрінеш.

Саме тому люди і читають "Темну Вежу"; саме тому наважуються на подорож у 7 книг та понад 5000 сторінок. Додамо в рівняння майстерний стиль автора, тісний зв’язок із іншими його книгами та екранізацію (хай і невдалу, на мій погляд), і ми отримуємо формулу успіху. "Темна Вежа" — це магнум опус Кінга, надзвичайно важлива історія; праця всього життя.

"Стрілець" — це перша книга серії. І, як би не було прикро та дивно, перша не означає найкраща. Більше того, перша — найгірша.

Книга одразу кидає нас в епіцентр подій. Це не один із тих романів, де спочатку діляться передісторією. Ні, тут усе інакше: "Ось Роланд. Він кудись подорожує, говорить щось незрозуміле і робить дивні речі." Гаразд, це не проблема.

Ми занурюємося в контекст; все починає набувати сенсу; кожен розділ пов’язаний єдиним сюжетом; історія має чітку лінію, але загалом текст ніби розсипається. Формулювання складні, зайвої інформації забагато, а кількість змістовних моментів надто мала. І, що важливіше, книга не дає чіткого уявлення про те, що, власне, відбувається. Вона накидує деталі, не кажучи про загальне.

Однак, як би там не було, сам Кінг говорить, що це нормально. Він знає, що перша книга вийшла так собі. Автор витратив на неї 12 років, з перервами на кілька років між розділами, тож і сам спочатку не був певен у цій історії. Навіть більше, це й не була одна історія — це була серія оповідей, які автор згодом об’єднав в одну. І коли я це дізнався, я все зрозумів. Це саме те, що я і відчував.

Отже, здається, я можу це прийняти. Так, книга не вдалася. Так, вона слабка. Але хай йому грець, якщо далі буде цікаво. І читаючи серію далі, я можу вас запевнити: ризик є виправданим. Усе, що буде в наступних книгах, не просто чудове — це щось унікальне і неймовірне.

🏰 Нарешті мій шлях до Темної Вежі розпочато. Ну що ж, не скажу, що було легко )). Та навіть сам Кінг попереджає, що першу частину просто треба пережити.

🏰 З приводу сюжету скажу, що в книзі ми знайомимось з Роландом, стаємо його попутниками на непростому тернистому шляху. Було цікаво, але нічого не зрозуміло 😂

🏰 Кінг створив альтернативний світ, сповнений дивних істот. Тут вам і чаклуни з оракулами, тут і мутанти з чудовиськами. Ну і звичайно, чоловік в чорному, слідами якого й іде Роланд. Персонажі цікаві та яскраві - все, як вміє дідо Стівен. Але після прочитання в мене лишилось більше запитань, ніж відповідей. Хто цей стрілок? Навіщо і куди він іде? Що це Вежа і хто такий чоловік у чорному? Що це взагалі за світ - чи далеке майбутнє, чи паралельна реальність? ...читачеві лишається тільки здогадуватись.

🏰 Книга плавна , спокійна. Повільно, але впевнено, автор занурює нас до свого фантастичного всесвіту. І не дивлячись на те, що це лише вступна частина, я незчулась, як стала переживати за стрілка, як за рідного). Мішанина жанрів, мішанина почуттів, але це точно було цікаво.

🏰 Як то кажуть, далі буде. Наш з Роландом шлях до Темної Вежі продовжується.

Навіть якщо ви мало знайомі з вестернами, як я, одразу впізнаєте характерні атрибути: револьвери, пустеля, салун. Не те, на що очікуєш відкриваючи книгу в жанрі фентезі. Цей світ самобутній і непередбачуваний, хочеться заглиблюватись, продовжувати його дослідження. Тим більше будучи першою з циклу, книга ставить більше питань, ніж дає відповідей. Що не завадить насолодитися нею.