Ділимось книжковими враженнями переможців у конкурсі із Видавництвом Старого Лева. Читайте враження, діліться власними та ставайте учасниками наступних конкурсів😻
Усі нові конкурси публікуємо – тут.
 Відгук на книжку — «Барва пурпурова» Еліс Вокер
Авторка відгуку — Каріна Шокуюча, тяжка та сильна – ось якими були мої перші враження про «Барву пурпурову Еліс Вокер🪡 Книга написана в жанрі епістолярного роману, який суцільно складається з листів та щоденникових записів. Це дозволило глибше розкрити внутрішній всесвіт героїнь, зрозуміти їхні вчинки та побачити персональний зріст. Хоча зізнаюся, що деякі дії Сіллі викликали в мене непорозуміння, однак я прийшла до висновку, що інакше бути не могло – не з тим багажем смутку та нещастя, який несла дівчина за своїми плечима. Пізніше в неї з’явиться людина, яка покаже їй, що означає бути доброю, співчутливою та навчить довіряти. У першу чергу, ця історія – про сильних жінок, про підтримку, дружбу, пошук себе, відкриття своєї сексуальності, мрії та прощення (навіть тих, кого не треба). Мені дуже сподобалося, як деякі героїні виборювали свої права, захищали себе від насильства та не погоджувалися з життям, яке їм нав’язували чоловіки, релігія та сім’ї. І хоч у книзі є тільки листи, за якими ми не бачимо всієї картини, вони дають нам уявлення про тогочасні історичні події. Наприклад, друга половина книги розповідає про африканські народи: як вони живуть, їхні звички та традиції. Цей роман про жорстокість, насильство, расизм та сексизм, в якому також розповідається про становище жінок у тогочасному суспільстві, віру та боротьбу за свої права. Книга стала дуже важливою для американського суспільства того часу. Роман нагородили Пулітцерівською премією🏆, що зробило авторку першою афроамериканською жінкою, яка отримала цю нагороду. 🎥 Фільм, знятий у 1985 році, також не пройде повз мене – обов’язково подивлюся найближчим часом!
|
| Відгук на книжку — «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіон Павлюк
Авторка відгуку — Христина Поки я перетравлювала відчуття після прочитання, щоб написати відгук, я зрозуміла, що книга почала перетравлювати мене. Тому більше не гаятиму часу 😬 Те, що про Ілларіона Павлюка кажуть, що він — український Кінг, в цьому є сенс. А я обожнюю Кінга. Проте маю зазначити, що Павлюк наводить на мене більше жаху... через болісно знайомий контекст маленького корумпованого містечка, із цим покинутим цукровим заводом... це була справжня пітьма, яку відчуваєш всім тілом. Це багатий на алюзії та символіку твір. І коли я кажу «багатий», то маю на увазі, що він мільйонер 😄 (не «Улісс» Джеймса Джонса, звісно, але до «Улісса» мені ще рости...) Алюзії там починаються просто з назв розділів та самого ім'я головного героя — Андрія Гайстера, точніше з його прізвища. І однією з ключових алюзій у книзі є тема світла і темряви, яка простежується через усю книгу. Вона відображає боротьбу добра та зла в душах персонажів і стає символом моральної деградації і відродження. У цій книзі алюзії служать не лише для прикраси, але й для глибшого розуміння та аналізу головних тем, таких як мораль, віра, людська природа та взаємодія. Маю зізнатися, що більшу половину книги я не розуміла, що відбувається, чому саме так, хто всі ці люди. І це нерозуміння лише підігрівало мисленне збудження. Але чим ближче я була до кінця, тим більше я була схожа на цей смайл 🤯 Я буду її перечитувати. Обов'язково. Дай бог не раз. ‼️⚠️ УВАГА, далі йде спойлерне питання для роздумів. Якщо ви плануєте читати, воно може вас поставити на шлях не істинний ⚠️‼️ 3... 2... 1... Ось і саме питання: а чи були всі персонажі в книзі окремими?.. і чи не був це все сам Андрій?
|
| Відгук на книжку — «Країна Мумі-тролів. Том 1» Туве Янссон
Авторка відгуку — Олександр Книгу Туве Янсон “Країна мумі-тролів” зараховують до дитячої літератури. Проте, я б сказав, що в такому разі вона має дуже вузький діапазон - для менших дітей вона надто складна, задоросла, а для підлітків - уже навпаки, надто дитяча. Тобто, малеча під час читання ставитиме багато запитань, котрі неодмінно у неї виникатимуть через безліч серйозних моментів та ще невідомих їм термінів, а старші діти вже хіба поблажливо посміхатимуться на пропозицію взяти таке несерйозне читво до рук. І це не мої здогадки, такий висновок я зробив із власного досвіду. Мабуть, в час, коли творила Туве Янсон, діти були трохи інші й дитинство у них було трохи довше. То хто ж тоді має читати “Країну мумі-тролів”? Гадаю, ми - дорослі) Для старшої людини книга достатньо дитяча, щоб з приємним теплим сумом поринути у спогади про власну безтурботну минувщину, але й при цьому не настільки проста та примітивна, щоб бути недоречною у зрілому віці. Юні персонажі Туве Янсон кожен зі своїм характером, обов’язково окрім чеснот має і якісь вади. Приміром, один з них практично не випускає з рота запаленої люльки) У різних ситуаціях у героїв розкриваються як позитивні риси, так і негативні; але, звісно, добро завжди перемагає) Це книга про щиру дружбу та взаємостосунки. Про віру у добро. Про неодмінний гепіенд, зрештою) У реальному, “дорослому” цього ж так бракує, хіба ні? Моя оцінка - 10 нюхмумриків з 10. Обов’язково читатиму продовження.
|
Не забувайте ділитись своїми враженнями від прочитаного на сайті Readeat.com. Створюйте власні списки Книжкомрій, аби ваші бажання здійснювалися. За цим лінком детальна інструкція. 💚
