Що читають ті, хто створює книжки – цікаво, правда ж? Котики Readeat розпитали команду видавництва #книголав, які книжки їх найбільше захопили, вразили чи надихнули.
Ділимось добіркою книжок і вражень від прочитаного. Можливо, серед них ваша наступна улюблена 💛
- «Що знають мої кістки» Стефані Фу
- «Листи через море» Женев’єв Ґрем
- «Сусідська угода» Ешлі Елісон
- «Хтива Даяна» Джен Бессер, Шана Фесте
- «Нікелеві хлопці», Колсон Уайтгед
- «Безбратня ніч», В. В. Ганешанантан
- «Американа» Чімаманда Нґозі Адічі
- «Звіяні вітром» Марґарет Мітчелл
«Що знають мої кістки» Стефані Фу
Для мене ця книга – ще один потужний мотив ніколи не здаватися. Вона розповідає про реальний досвід справжньої людини, яка своїм прикладом доводить, що, незважаючи на труднощі, можна знаходити мотивацію, боротися й рухатися вперед. А ще це історія про сміливість – про здатність відкритися новому, навіть після травми. Байдуже, чи йдеться про роботу, особистий розвиток, стосунки чи створення сім’ї – важливо не боятися йти назустріч змінам, – Мирослава Танчук керівниця відділу продажів.
«Листи через море» Женев’єв Ґрем
Особисто для мене в першу чергу ця історія про повернення солдат до цивільного життя, про готовність суспільства розуміти та допомагати. Ну і звісно про надзвичайну силу кохання, яка здатна пережити все і відродитись. Ця книжка по стилю оповіді дуже схожа на романи Ремарка, тому якщо ви його поціновувач — не пройдіть повз цю чуттєву історію, – Кос'яненко Дарія заступниця керівниці відділу продажів.
«Сусідська угода» Ешлі Елісон
Я є адептом ромкомів, тому ця історія зацікавила одразу. Найбільше сподобалося, що це роман з персонажам 30+ людьми, які знають чого хочуть від життя зі своїми принципами і травмами, які вони, все ж таки, вирішують долати. Герої говорять одне з одним і це підкупає, бо часто в ромкомах персонажі живуть у власному світі і додумають за свого візаві те, чого насправді немає. І хоч ця історія на кілька вечорів, вона точно не залишить вас байдужими, бо це дуже затишна історія про кохання. Авторка дуже добре передає хімію між персонажами і їхні стосунки від дружби до кохання, – Марина Синьоока керівниця відділу комунікацій.
«Хтива Даяна» Джен Бессер, Шана Фесте
«Хтива Даяна» зацікавила дуальністю сприйняття персонажкою свого життя. Вона намагається зрозуміти власну приналежність: до мистецького світу чи спільноти, що живе у «американській мрії». Даяна роками будувала спокійне й стабільне життя з чоловіком Олівером, але цю ідеальну картину руйнують думки, про те, а чи не зробила колись фатальний вибір, закинувши живопис та інтерв’ювання жінок. Вона раптом усвідомлює, що її колишні інтерв’ю були способом віднайти власну значимість та сексуальність. Мене вражає й лякає цей контраст і розрив між мрією та реальністю, адже у мистецькому контексті я засоціювала Даяну з собою. З нетерпінням чекаю продовження роману, – Аліна Полєшко комунікаційна менеджерка.
«Нікелеві хлопці», Колсон Уайтгед
Ця книга не просто про жахливу реальність расизму та системи виховних закладів, а про боротьбу за гідність і надію навіть в умовах абсолютної безнадії. Історія двох хлопців, що потрапили до пекельної школи, де панує насильство та жорстокість, змушує задуматися про те, як важливо не втрачати людяність і мрії про краще життя, навіть коли все здається втраченим. Якщо вам подобаються книги, що змушують переосмислити історію і суспільство, «Нікелеві хлопці» точно варто прочитати, – Ріна Мацарська комунікаційна менеджерка.
«Безбратня ніч», В. В. Ганешанантан
Потужна, щемка та, на жаль, неймовірно близька історія для кожного українця. Читаючи цю історію від першої особи, а саме головної героїні дівчинки Саші, ви зануритеся у життя Шри-Ланки під час громадянської війни. Ви переживатимете сильне емоційне різноманіття: гнів, безсилля, смуток та повне розуміння. Важкість прийнятих рішень героями роману щоразу змушувала мене задумуватися про власні цінності та вплив неконтрольованих зовнішніх обставин на внутрішні установки: чи змогла би я вчинити так? А якщо ні? Про які наслідки тоді ми би говорили?
Особливо мені сподобалося досліджувати культурний контекст життя на Шри-Ланці, а В. В. Ганешанантан надзвичайно майстерно це передала у своєму тексті. На фоні війні ми маємо багато різноманітних описів, які допомагають уявити багацько деталей побуту, повсякденного життя, облаштування домівок, вшанування памʼяті загиблих, традиції тощо.
«Уявіть собі, що місця, де ви виросли, місця, де навчалися, місця, що належали вашому народові, — згоріли. Утім, не вдаватиму, ніби я вас знаю. Можливо, вам і не треба уявляти. Можливо, ваша бібліотека теж згоріла».
Читаючи «Безбратню ніч» можливо ви прийдете до того, що справедливості як такої у світі не існує, а можливо ви зробите більш світлі висновки, адже не дивлячись на усі жахливі події війни, стійкість, мужність та внутрішня сила Саші надихають і дарують надію, – Вікторія Кошова, SMM-менеджерка.
«Американа» Чімаманда Нґозі Адічі
Американою в Нігерії називають людину, яка повернулася на батьківщину після проживання у Сполучених штатах і привезла із собою американський акцент, звичку до розвиненішої інфраструктури і торбинку пихи, якою щедро й без запиту ділиться зі співвітчизниками.
«Американа» — роман американсько-нігерійської письменниці Чімаманди Нґозі Адічі про досвід еміграції, расу, відновлення національної ідентичності й закоханих, яких розділяють роки та континенти.
Події розгортаються на початку 2000-х переважно в Нігерії та США. Студенткою Іфемелу отримує можливість виїхати до Штатів після того, як у її країні навчальний процес гальмується через страйки викладачів. Опинившись у США, молода жінка вперше в житті усвідомлює себе темношкірою і замислюється над значенням раси у цій країні.
Пережите й побачене стає основою її саркастичного блогу — «Raceteenth, або Курйозні спостереження темношкірої людини неамериканського походження на тему темношкірих в Америці». Осідаючи в новій країні, Іфемелу відчуває, як починає втрачати себе. Повернення її ідентичності відбувається завдяки мові, афрозачісці та стосункам із чоловіками. Гаряче рекомендую читати цей роман Чімаманди Нґозі Адічі, а в перервах між розділами закликаю слухати Ніну Сімон і Sade — афроамериканку і британку нігерійського походження, – Інна Кролевецька, старша редакторка.
«Звіяні вітром» Марґарет Мітчелл
Дуже тішуся, що в книгарнях знову з'явилися "Звіяні вітром" Марґарет Мітчелл українською. Звісно, знайти з рук старі видання роману й досі не проблема, але чи не перестає існувати твір для читачів, коли його немає в легкому доступі? А як щодо нових видань, адже що двадцять років художній твір потребує нового перекладу? Змінюються покоління, і змінюється мова. Тому класику треба освіжати, аби вона так само промовляла до нас і нам хотілося її читати.
Так, нам можуть подобатися старі переклади, але мова динамічна, і спостерігати за її змінами саме через переклад класики — цікава пригода не лише для літературознавців, філологів чи редакторів, а й для читачів. Спробуйте перевірити, як по-іншому звучать твори, написані й перекладені в різні роки! Тож читаю переклад Олени Оксенич не лише для відпочинку чи естетичного задоволення, а й із дослідницькою метою. А ще ми готуємо для вас подію про цей текст, тому саме час пригадати і оскароносну екранізацію, і першоджерело, – Вікторія Беркут, випускова редакторка.
