Конкурс читацьких вражень із видавництвом Vivat закінчився! Найчастіше ви писали свої враження про книжки: «Покинь, якщо кохаєш», «Гіпотеза кохання», «Служниця» та «Моя темна Ванесса»!
А от переможців найбільше захопили книжки «Іспанський Любовний Обман», «Жінки, які кохають до нестями» та «Зірки й кістки». І ось що вони про них написали:
 Відгук на книжку — «Іспанський Любовний Обман. Книга 2» Елена Армас
Авторка відгуку — Дарина
Я просто закохалась в цю книгу. Буду чесною — мені «Іспанський любовний обман» не зайшов, але я ніколи не складаю враження про автора лише за однією книгою, тому хотіла прочитати «Експеримент». І… Чорт, це просто неймовірна книга. Давайте по пунктах:
В "Обмані" мені герої не дуже сподобались.В неї забагато проблем і комплексів, у її родичів нуль уявлення про манери і повагу до особистого простору, а він — занадто ідеальний, і приховує це за кригою емоційної холодності і недоступності, які вона з незрозумілої причини розтоплює, аби він подарував свою ідеальність лише їй одній. Кароч, мені не зайшло. Тут же герої такі, яких ти максимально розумієш. Розі — талановита, розумна, віддана. Вона звикла все тягти на собі, а ще більше звикла до любовних невдач, і навіть сама не вірить, що заслуговує чогось надзвичайного, прекрасного і щирого. Ти розумієш, чому вона не розповіла рідним про зміни в житті. Розумієш, як їй страшно, що нічого не вийде, страшно, що зробила помилку. Розумієш її невпевненість в собі. І захоплюєшся нею. Лукас — милий, добрий, смішний, чесний, турботливий, гарячий і надійний. Але в той же час, він розбитий. Розгублений. І його ти теж розумієш. Коли людина звикла визначати себе чимось одним — кар’єрою, стосунками, батьківством, зовнішністю чи ще чимось, коли вона це втрачає, вона втрачає всю себе, бо зовсім не знає інші свої частини, аби опертись на них. Ти просто стоїш посеред життя, і не знаєш, що робити. Не бачиш своєї цінності. Здається, що ти нічого не вартий. І я розумію, чому Лукас хотів не зустрічатись і закохуватись. Розумію, чому він сумував за своїм старим життям. Розумію навіть, чому він в той конкретний момент хотів для Розі чогось кращого. Герої дуже живі, об’ємні і цілісні.
Поєднання тропів «невинне співжиття» і «від друзів до коханців», то просто любов😍 Цікаво було читати від першої до останньої сторінки. Хоч події і розвивались поступово, але ми побачили розкриття героїв і любовної лінії, було багато напруги, багато хімії, це не було затягнуто чи нудно. Це було захоплююче. Я не могла відірватись.
Це було гаряче. І я не, власне, про сцени 18+ (а вони були просто пожежа🔥). Всі ці незначні погляди, торкання, обійми, слова, зітхання, маленькі жести і великі вчинки. В цьому було хімії більше, ніж іноді буває у найбільш відвертих книгах.
Чесно, ця книга настільки тепла, приємна і позбавлена червоних прапорців, що її просто хочеться розлити по пляшечках і діставати в дуже погані дні. В ній стільки турботи, любові, підтримки, легкості і бажання, що.. чорт забирай, я коли читала, мені захотілось сходити на побачення. Захотілось таких стосунків - теплих, надійних, відкритих, гарячих. В ній є і смішні моменти, і ті, які розчулюють. Я додала в закладки 38 моментів з цієї книги. Дуже сильно раджу.
|
| Відгук на книжку — «Жінки, які кохають до нестями» Робін Норвуд
Авторка відгуку — Mary
Жінкам, які кохають до нестями… Той момент, коли твою увагу привернула книга з назвою «Жінки, які кохають до нестями» і ти очікуєш на «гарячий» ромком, але насправді отримуєш глибоку книгу з відповідями на питання, які ховалися всередині тебе довгі роки і уникнення яких, паскудили твоє життя, імітуючи його щасливим та прекрасним, хоча насправді ти ніколи й не жила, бо навіть не бачила і не усвідомлювала своїх проблем, не знала як це любити себе, тому заповнювала пустоту чоловіками, яких кохала до нестями, сподіваючись врятуватися від самої себе( і відтворити той біль, який ти колись давно відчула в дитинстві, але в силу свого віку та незрілості не могла з ним впоратися і вирішила, що на більше ти не варта, тому намагалася створювати у своєму житті ситуації, щоб знову і знову відчути цей біль, адже завдяки йому ти підтримувала своє існування). Тож, як ви зрозуміли, ця книга непроста. Вона змушує вивернути та зазирнути в потаємні закутки душі, подивитися правді в очі, проаналізувати свої відносини (часто невдалі та повторювані). І коли читаєш історії інших жінок, тебе кидає то в жар, то в холодний піт, тисячі мурах обсипають кожен міліметр твоєї шкіри, біль пронизує все тіло і збирається в клубок, що підходить до горла, а потім ти нарешті видихаєш і починаєш ковтати повітря, адже усвідомлюєш, що почуття, які ти підносила до небес і відчайдушна намагалася відшукати та відчути — виявляються патологічними, а ти навіть не підозрювала цього. Що кохати до нестями — це зовсім не романтично (як про це співають у піснях та іншими способами насичують наш інфопростір), а насправді доволі драматично та в більшості випадків травматично. Що кохання до нестями – це хвороба, яку потрібно лікувати впродовж життя, (адже вирватися з тенет хронічної залежності не так вже й просто, набагато легше скотитися назад у прірву, докладаючи зусиль на порятунок інших, але не себе. ) Для мене ця книга свого роду як «психологічний детектив», який допомагає знайти та пояснює зв'язок між травмами дитинства та подальшим невдалим вибором партнерів. А зцілитися від хвороби значно легше, коли розумієш її причину. Тому книга допомагає розібратися в собі, дає полегшення і відчуття, ніби ти щойно з крісла психотерапевта і багато речей (почуттів, станів), які були хаотично розкидані всюди тепер охайно лежать на своїх полицях. Також в книзі є безліч корисних порад від автора, проте я не процитую жодної, а залишаю лише свої враження, адже маю на меті заохотити якомога більше жінок особисто прочитати книгу цілком і повністю, усвідомити її та зробити свій власний висновок, винести свій урок і за потреби звернутися за допомогою до спеціаліста, який проведе до шляху зцілення. Отже, книга «Жінки, які кохають до нестями» для того, щоб створити якомога більше «здорових» та якісних стосунків, від яких не гойдає, як на «американських гірках» і які дають можливість пізнати справжню любов та в першу чергу вилікуватися від залежності бути потрібною комусь і навчитися любити себе «довго і щасливо».
|
| Відгук на книжку — «Зірки й кістки» Ірина Грабовська
Авторка відгуку — Христина
Я навіть не знаю, з чого почати, бо емоції у мене дуже різні після прочитання... Можу сказати коротко: якщо ви любите фентезі, але не любите книги по 900+ сторінок, то вам сюди! А тепер до конкретики. Я зрозуміла для себе, що маленькі книги цього жанру — це не для мене. Бо впихнути великого обсягу лор у книгу менш ніж 500 сторінок нереально. Особливо, коли там стільки деталей, як у «Зірки і кістки», де не просто додали людей з крилами до реального світу. Спочатку мене книга дуже захопила, ідея та зав'язка історії — це скарб! Я закохалася з перших хвилин ❤️ Та коли я перевалила за половину, я втомилася. Бо надто багато подій, багато персонажів. Події відбуваються ніби десь в період 1-3 місяців (і то я не певна), а відчуття, ніби за 2-3 дні. Немає місця для рефлексії 🤷🏼♀️ У мене залишилися питання, на які я не впевнена, що знайду відповідь у другій книзі:
‼️ Але трилогію я обов'язково дочитаю, бо все ж таки цікаво, що на нас чекає в кінці 🤔 P.S. Ізвен — ван лав. Єдиний персонаж, який сподобався. Ну і трішки Ольєр.
|
Не забувайте ділитись своїми враженнями від прочитаного на сайті Readeat.com. А ще рекомендуйте улюблені книжки друзям та отримуйте до 15% бонусів від їхніх покупок! Усі деталі тут!
