Блукаючи просторами інтернету, я випадково натрапила на цю книгу і зрозуміла, що я її хочу. Ще б пак, адже мою увагу привернула назва «Великий О» (о - це не про нуль, а про оргазм! ) Тому я прочитала зміст та першу сторінку уривку і мені заімпонував стиль авторки, тож я одразу взялася до справи.
Не те, щоб я мала якісь проблемні питання в темі сексу і хотіла вирішити за допомогою книги (звучить, як виправдання) Бо дійсно, в нашій культурі не прийнято обговорювати секс, це вважається темою табу і можливо в декого відвисне щелепа, що я зачепила цю тему. Але всіх цікавить секс і переважно всі ним займаються, просте мало хто говорить про це відверто через надмірну сором'язливість або страх бути незрозумілим. Я не маю на увазі, що про це необхідно кричати і обговорювати на кожному кроці так само буденно, як погоду, але принаймні вміти висловити свої бажання партнеру чи пояснити, що таке секс дитині, не відчуваючи при цьому незручності чи сорому.

Отож, ця книга 18+ і написана переважно для жінок. Це зовсім не значить, що чоловікам заборонено її читати, але вона може їм не сподобатися, особливо тій категорії чоловіків, які дбають лише про своє задоволення в ліжку і мають глибоко закорінені упередження про те, що задоволення від сексу має отримати лише людина з членом.

І, як ви розумієте, книга дуже відверта. За словами Олоні: " я спонукаю жінок не погоджуватися на менше як у спальні, так і за її межами. Не дозволяй собі бути в хрінових стосунках і не мирися з хріновим сексом упівсили. Висловлюйся, спрямовуй, допомагай, вчи свого коханця задовольняти себе. Час нам відмовлятися від просто прийнятного й навчитися отримувати МАКСИМАЛЬНЕ задоволення від сексу." Тому книга насамперед вчить жінок розуміти своє тіло, свої бажання, вміти в першу чергу самій себе задовільнити а потім навчити цього партнера. Бо давайте дивитися правді в очі, адже це трохи наївно та егоїстично вважати, ніби партнер сам має здогадатися, що, де і як саме вам подобається.
На перший погляд може здатися, що книга написана лише для розваги, але перш за все вона спонукає до глибоких роздумів, переоцінки цінностей і стереотипів. Чи варто говорити, що досі багато жінок зазнає насильства і для декого це вважається нормою? Ба більше, навіть не всі усвідомлюють, що в тій чи іншій мірі зазнавали чи зазнають насилля і порушення своїх кордонів. Що секс – це не подружній обов’язок і ніхто не змушений їм займатися, якщо не має бажання. Про подвійні стандарти, що чоловік, який має відносини з великою кількістю жінок вважається альфа – самцем, а жінку, яка має позашлюбні контакти і любить секс, називають досить непристойними словами і часто зневажають. Про те, що люди люблять критикувати та засуджувати і можна зазнати слатшеймінгу як за "надмірний" появ сексуальності (значить ти блудниця) так і недостатній ( значить ти святенниця, яку не цікавить секс). За її словами лишається тільки сподіватися, що суспільство колись розвинеться до такого стану, коли люди зможуть просто бути собою і не муситимуть нічого нікому пояснювати. А поки вона вчить нас бути толерантними і поважати вибір інших. Її головний посил в тому, що світ не варто ділити на чорний та білий і, що "правильний секс" це не лише про цисгендерних гетеросексуальних людей у місіонерській позі, у якій задоволення отримує лише чоловік, а й що всі мають право бути прийнятими, незважаючи на те чи подобається вам це чи ні і наскільки відрізняється від ваших поглядів.
Та найбільше мені припало до душі те, що в книзі йдеться про важливість рівних відносин у сім'ї, в якій кожен отримує задоволення від сексу (а не є лише засобом для задоволення іншого ) і не боїться відверто обговорити свої бажання, де кожен виявляє турботу про те, як почувається партнер чи партнерка і де мега важливою є якісна комунікація один з одним.

На цьому моменті «серйозні» теми закінчено і настав час перейти до найбільш приємної, гарячої, «непристойної», спокусливої, пікантної та очікуваної 18+ частини книги… Тож, не відмовляйте собі в задоволенні (і навіть, якщо вам здається, що ви вже й так про це все знаєте, повірте для вас теж знайдеться дещо особливе) і негайно беріться за книгу. Бо, починаючи з 5 по 13 розділ, вона насичена сексом, флюїдами, бажанням, знайомством зі своїм тілом, сексуальними «тарганами», фетишами, БДСМ та іншими цікавинками. Головне, вкрай важливо після прочитання книги поділитися своїми бажаннями з партнером, можливо йому теж цього захочеться і тоді «Великий О» вам гарантований )

Жінкам, які кохають до нестями…

Той момент, коли твою увагу привернула книга з назвою «Жінки, які кохають до нестями» і ти очікуєш на «гарячий» ромком, але насправді отримуєш глибоку книгу з відповідями на питання, які ховалися всередині тебе довгі роки і уникнення яких, паскудили твоє життя, імітуючи його щасливим та прекрасним, хоча насправді ти ніколи й не жила, бо навіть не бачила і не усвідомлювала своїх проблем, не знала як це любити себе, тому заповнювала пустоту чоловіками, яких кохала до нестями, сподіваючись врятуватися від самої себе( і відтворити той біль, який ти колись давно відчула в дитинстві, але в силу свого віку та незрілості не могла з ним впоратися і вирішила, що на більше ти не варта, тому намагалася створювати у своєму житті ситуації, щоб знову і знову відчути цей біль, адже завдяки йому ти підтримувала своє існування).

Тож, як ви зрозуміли, ця книга непроста. Вона змушує вивернути та зазирнути в потаємні закутки душі, подивитися правді в очі, проаналізувати свої відносини (зачасту невдалі та повторювані). І коли читаєш історії інших жінок, тебе кидає то в жар, то в холодний піт, тисячі мурах обсипають кожен міліметр твоєї шкіри, біль пронизує все тіло і збирається в клубок, що підходить до горла, а потім ти нарешті видихаєш і починаєш ковтати повітря, адже усвідомлюєш, що почуття, які ти підносила до небес і відчайдушна намагалася відшукати та відчути - виявляються патологічними, а ти навіть не підозрювала цього. Що кохати до нестями - це зовсім не романтично ( як про це співають у піснях та іншими способами насичують наш інфопростір), а насправді доволі драматично та в більшості випадків травматично. Що кохання до нестями – це хвороба, яку потрібно лікувати впродовж життя, (адже вирватися з тенет хронічної залежності не так вже й просто, набагато легше скотитися назад у прірву, докладаючи зусиль на порятунок інших, але не себе. )

Для мене ця книга свого роду як «психологічний детектив», який допомагає знайти та пояснює зв'язок між травмами дитинства та подальшим невдалим вибором партнерів. А зцілитися від хвороби значно легше, коли розумієш її причину.

Тому книга допомагає розібратися в собі, дає полегшення і відчуття, ніби ти щойно з крісла психотерапевта і багато речей (почуттів, станів), які були хаотично розкидані всюди тепер охайно лежать на своїх полицях.

Також в книзі є безліч корисних порад від автора, проте я не процитую жодної, а залишаю лише свої враження, адже маю на меті заохотити якомога більше жінок особисто прочитати книгу цілком і повністю, усвідомити її та зробити свій власний висновок, винести свій урок і за потреби звернутися за допомогою до спеціаліста, який проведе до шляху зцілення.

Отже, книга «Жінки, які кохають до нестями» для того, щоб створити якомога більше «здорових» та якісних стосунків, від яких не гойдає, як на «американських гірках» і які дають можливість пізнати справжню любов та в першу чергу вилікуватися від залежності бути потрібною комусь і навчитися любити себе «довго і щасливо». Але для цього замало лише прочитати книгу, потрібно взяти відповідальність за своє життя та крок за кроком слідувати порадам Робін Норвуд, адже неможливо за один день змінити модель поведінки, яка була напрацьована десятками років.

То є «Місто дівчат», крихітко! І ти мусиш її (книгу) прочитати, якщо тобі звісно до вподоби романи, а якщо ні, то все одно читай, бо він (роман) прекрасний і ось чому:

Перше, що викликає захоплення - це естетика. Обкладинка книги, як приваблива дівчина, до неї приємно торкатися, а коли починаєш пізнавати її все більше і більше, то вже неможливо відірватися, її хочеться читати знову і знову, і ти бажаєш провести цілу ніч не зімкнувши очей до ранку, лиш би пізнати її повністю. І, зважаючи на свій значний розмір, книга легко та глибоко проникає (в саму душу) і лишає там по собі приємний слід…

Тож, ця книга про богемне життя дівчини на ім’я Вівіан; про перевтілення лялечки з незрілої та невпевненої в собі - на зухвалу, розкуту, нестримну дівчину, хвору від кохання й похоті, яка пізнала смак життя у всіх його проявах і ні про що не шкодує. І так, ви правильно здогадалися, що ця книга про сексуальність (і про нього тут достобіса багато написано) Проте, це аж ніяк не робить книгу вульгарною, а надає їй дорослого присмаку 🔞 та особливої пікантності🔥

Хоча на початку книга здається дещо легковажною, повсюди витає атмосфера борделю і вона, як і театр «Лілея» уособлює не більше, ніж «справжнє втілення блиску, зухвалості, божевілля й веселощів, що дарує щастя і не напружує роздумами»... Та з приходом в театр Едни, сюжет набуває глибшого змісту. З’являється жінка, з якої Вівіан черпає мудрість та вдосконалює свій смак до прекрасного. Адже це була бездоганна, тендітна, елегантна, впевнена та сильна жінка, що мала сталевий хребет та виглядала вишукано в різний час дня і ночі. Вона справила найбільше враження на Ві, та й завдала найбільш гіркого уроку в її житті… бо як дівчина не намагалась, але їй не вдалося дотриматися поради Едни: «Живи, як собі хочеш, цукерочко, але не спаскудь клятий спектакль» І вона таки спаскудила і не лише спектакль, а й своє невинне життя…

До того ж, події розвиваються під час Другої світової війни, тому окрім пустощів, розваг та еротики книга просочена болем, втратами та ще більшою жагою до життя. І як говорить головна героїня: «Війна вселила в мене розуміння, що життя небезпечне і скороминуче, тож нема сенсу відмовляти собі в задоволенні чи у пригодах, поки ти ще живеш на цьому світі». І в мене немає жодних підстав, щоб не погодитися з нею.

А також хочеться віддати належне авторці Елізабет Ґілберт - справжній майстрині слова. Адже вона описує сюжет так, ніби це ти головна героїня і вже вмліваєш від бажання та піддаєшся любовним втіхам або щойно втрапила в халепу і твоє життя летить шкереберть. ЇЇ слова не раз викликають захоплений трепет, хвилюють уяву, змушують серце частіше битися та відчувати нестерпний ком в горлі через несправедливість і біль, а також роблять очі вологими (і не лише їх) а губи з присмаком солі в особливо чуттєві моменти…

А її витончений гумор та тонкі ноти сарказму, якими насичений увесь роман - це окремий вид задоволення, яким ви маєте насолодитися. До прикладу: «Вона (мама) була затята наїзниця, а я ні кобилою не була, ні кіньми не захоплювалась, то й нам не дуже було про що говорити.»

Єдиним незрозумілим для мене моментом було те, чому старша жінка написала цей докладний лист свого життя малознайомій жінці, проте начхати чому, головне що ця історія прозвучала, а історія неабияка - вона прекрасна і ви вже знаєте чому ❤️


І на останок, одна улюблена з цитат:

«Хай там як, а в житті кожної жінки настає час, коли їй просто набридає безкінечно соромитися. І тоді вона вільна стати тією, якою насправді є.»
Тож, я бажаю кожній стати вільною та справжньою і звичайно ж, дбайливого коханця 😉 ( а до чого тут коханець, стане відомо в книзі)