3 найкращі відгуки про книжки від Vivat. Переможці читацького конкурсу

Не знаю, чому цю книгу так часто порівнюють з «Гаррі Поттером», але те, що в ній однозначно є щось казкове і незвичне, — це факт. А ще для мене це був буквально ковток свіжого повітря у вирі історій з типовими головними героїнями, світами, що схожі один на одного ніби близнюки, і передбачуваними сюжетними поворотами. Тому що в «Зимових заручинах» ви нічого такого не відшукаєте, тож готуйтеся дивуватися на кожному кроці цієї незвичної подорожі.

«Одного дня, піддавшись дуже поганому настрою, Бог зробив невимовну дурницю. Він розбив світ».

Те, що «Зимові заручини» не є типовим фентезі, зробило його справді унікальним в моїх очах. Де ще ви зустрічали світ з завислими у повітрі брилами землі, де жителі мають унікальні здібності, а управителями виступають дивні істоти, що не пам'ятають навіть самих себе? Але, можливо, ідея з організованими заручинами звучить не досить інтригуюче? 

А що ви скажете, якщо наречені будуть так холодно ставитися один до одного, що під час прочитання аж подих перехоплюватиме, а більшу частину книги вони навіть не зустрічатимуться? А якщо в цей і так незвичний коктейль додати ще і неймовірні таємниці світобудови і героїню — ходяче нещастя, яку висмикнули з любого їй музею і відправили в світ інтриг, де вона мусить виживати? 

Такий мікс просто не може не захопити увагу і не змусити буквально поселитися на сторінках в очікуванні розв'язки.

Саме так сталося і зі мною, а особливо проникнутися атмосферою допомогло те, що події демонструються крізь призму відчуттів Офелії — дівчини, для якої все навколо теж в новинку, яка більше не владна над жодним аспектом свого життя, але все одно намагається не тільки порятувати себе, а ще й допомогти іншим. 

Офелія підкорила мене своєю хоробрістю зіштовхнутися з невідомим, щирістю, відданістю і добротою, яких не втрачає навіть в моменти, коли всі проти неї, коли всі навколо грають в якісь політичні ігри, що їй не зрозумілі. Якщо це не сильна героїня, тоді я вже і не знаю, кого можна назвати сильною.

Можливо, деколи Офелія і постає наївною, але за це я полюбила її ще більше, тому що... Як ще можна було би поводитися на її місці? Мені її реакція на все видалась максимально природною, а ще цікаво було спостерігати за поступовими змінами в головній героїні. Та і не тільки в ній: можливо, холодне серце її нареченого Торна теж приховує дещо більше за своїм моторошним фасадом?

Окремим плюсом цієї історії для мене став повільний перебіг подій. Це дозволяє насититися атмосферою крижаного Полюса і насолодитися неймовірними описами, витвореними фантазією авторки, а ще дає можливість порозгадувати загадки — якщо, звісно, зможете впоратися з лихо закрученим сюжетом) В "Зимових заручинах" приготуйтеся до того, що не все те, чим здається, тому що реальність тут так тісно переплелася з ілюзіями і брехнею, що навіть найдревніші персонажі не годні їх розділити. 

А ще приготуйтеся отримати справжній slowburn, тому що заручені, які навіть за ручку толком не потрималися протягом всієї книги, бо не довіряють один одному і не можуть навіть самі собі зізнатися, що щось почувають... Такого я дійсно давно вже не бачила у фентезі і за це ладна аплодувати авторці стоячи.

А ще готуйтеся до того, що ця історія вас не відпустить. Таємниці Полюса обширні і зловісні, приховувані століттями кимось, хто бавиться за лаштунками, але якщо ти маєш силу читати минуле, чи можна втриматися від того, щоб цього не зробити? І чи можна втриматися від того, що не схопитися одразу за наступну частину пригод Офелії?

«Все почалося не з тебе» Марка Волінна — це новаторське дослідження впливу успадкованої сімейної травми на наше особисте життя та поведінку. Волінн, провідний експерт у цій галузі, досліджує складну взаємодію між генетикою, емоційним здоров’ям і сімейною історією, показуючи, як травма може передаватись з покоління в покоління. Використовуючи переконливі тематичні дослідження та доступні психологічні ідеї, книга пропонує переконливий аргумент глибокого впливу сімейного минулого на наше теперішнє та майбутнє.

Одним із найважливіших внесків Волінна є його розробка методології виявлення та лікування успадкованої травми. Він пропонує практичні інструменти та методи, які читачі можуть використовувати, щоб відстежити коріння своїх емоційних проблем до невирішених травм у їхніх сімейних історіях. Цей підхід не тільки розширює розуміння особистих і психологічних проблем, але й забезпечує чіткий і дієвий шлях до зцілення та розриву циклу страждань.

Книга дуже доступна, розрахована не лише на професіоналів у галузі психології та психіатрії, але й на всіх, хто зацікавлений у розумінні глибших детермінант своєї поведінки та емоційного благополуччя. Це спонукає до роздумів і потенційно змінює людину, спонукає читачів переглянути витоки своїх проблем і дає їм знання для внесення змін.

Хоча декому може здатися, що концепція успадкованої травми складна для сприйняття або навіть суперечлива, Волінн підтверджує свої твердження багатим поєднанням наукових досліджень, клінічного досвіду та розповіді. Книга виділяється як співчутливий путівник до розуміння та подолання тягаря, який ми несемо від наших предків, заохочуючи до подорожі до самопізнання та зцілення.

Її обов’язково потрібно прочитати всім, хто хоче дослідити приховані виміри історії своєї сім’ї та її вплив на наше життя.

Маю зізнатись, що написання відгуку на цю книгу далося мені найважче. Декілька років тому, коли я прочитала її вперше, вона не змінила моє життя, проте вказала вектор руху — шлях любові до себе. 

«Принижена в національній публікації» — початок довгого шляху до самої себе головної героїні Кенні — жінки із пишними формами. Жінки, яка не вірить в те, що її можуть покохати. Жінки, яка сконцентрувалася на голосі світу і суспільства, стандартів і вигаданих абсолютів, а не на власній думці. Жінки, яка втратила себе. Все це лише маленька частина тих тем, які зачіпає авторка у цій книзі. 

Це сильна історія із нестандартними поворотами сюжету. Коли читаєш, то зовсім не очікуєш такого розвитку подій, хоча (маленький спойлер) кінець передбачити можливо, якщо ви уважний читач. 

Звісно, провідною ідеєю твору є прийняття себе. Однак авторка, робить цікавий хід, вкладаючи мораль історії в уста подруги головної героїні — Максі — абсолютно ідеальної (на перший погляд) дівчини. Вона, ніби, стирає існуючі стандарти краси, говорячи про те, що жінки часто сприймають себе як тіло — обʼєкт бажання, і, що в цю пастку сприйняття може потрапити жінка будь-якої статури. 

Це книга не просто про тіло та відношення до нього. Це книга про розуміння важливості любові до себе. Це книга про те, як це мати справжню подругу. Це книга про те, як це мати люблячого тебе чоловіка. Це книга про те, що насправді важливе у житті. 

Менш помітною, проте надважливою є тема відносин батьків і дітей. Часом, необережні і необдумано кинуті батьками слова можуть вплинути на самоусвідомлення дитини, що відбулося із Кенні. Вона пішла у світ із знанням своєї «неповноцінності», яке досить часто було для неї більш важливим за дійсність і довгий час заважало їй будувати здорові стосунки із чоловіками та, перш за все, із собою.

Цікаві герої, різні світи, неочікувані повороти, змінюючі життя, усвідомлення та, зрештою, головна ідея — людина має бути собою завжди і всюди. Не соромитися і сміливо жити своє життя. Це не та весела й легка книга із безтурботними героями, яку ви візьмете після важкого трудового дня. Тут знайдеться місце для сміху та сліз, іронії й сарказму, горя та радості, сили та слабкості духу, однак вас точно чекатиме щасливий кінець історії.