Книга, від якої я не могла від неї відірватися і завчасно додала в найкраще прочитане цього року. Книга, від якої боляче, сумно... а потім дочитуєш її і отримуєш справжній взрив мозку від того, що тобі відкривається.

"Сила" розповідає про те, як у жінок з'являється новий орган мотанка, яка дозволяє їм генерувати електроенергію і створювати блискавки. Думаю, ви легко можете уявити, що відбувається далі в такому світі: пригнічення, сегрегація дівчат від хлопчиків, бо вони небезпечні, звільнення жінок із силою, звинувачення у грішності з боку релігії та подавлення спроб організувати хоч якесь навчання. А от далі йде те, чого ви точно не чекали: незважаючи на супротив чоловіків, гендерні ролі різко змінюються, і тепер всі, наприклад, хочуть президента-жінку, бо вона рішуча і сильна. Тепер чоловікам небезпечно вештатися вулицями, Бог стає жінкою, а країни Близького Сходу чекають дуже серйозні зміни.

Підкріплює книга інтерес сторінками з описом археологічних знахідок і листами між авторкою книги і кимось іще, що в кінці і перетвориться на той самий бум. Ну а ще тим, що написана вона від лиця одразу декількох персонажів з різною передісторією і становищем, і є серед них навіть чоловік-журналіст, який дозволить читачам першими дізнатися, як же змінювався світ.

Зізнаюся, ця книжка тривожна і наповнена тригерів. Часом описи були відверто гидкими, і я думала про себе: "Ну це вже трохи занадто..." А тоді згадувала, что таке вже відбувається у світі, і при цьому ні в кого немає супер здібностей, і мені ставало ще більш сумно.

Але чи шкодую я, що читала "Силу"? Зовсім навпаки: мені її потрібно було прочитати, а всім фанатам "Оповіді служниці" однозначно рекомендую включити її у вішліст.

Хтось замовляв темну моторошну казку про людську жорстокість, з якою не можуть впоратися навіть монстри, і про те, як все ж дарувати прощення і відпустити те, що роками отруювало душу? Тому що тут знайшлася просто ідеальна книга для похмурої туманної погоди, від якої попри все буде віяти теплом ❤️

Опис "Будинку Старлінгів" обіцяє містичну історію з елементами жахів, і з нею авторка впоралася на відмінно - і це все з вишукано-казковим стилем написання, від якого важко було відірватися. Але насправді тут приховано набагато більше: реалістичні дорослі герої, які роблять як хороші речі, так і погані, повільне горіння і сексуальна напруга між персонажами, розгадка таємниць усього містечка, ну а той самий будинок... Я очікувала якогось монстра, що живиться кров'ю, але отримала таку лапусю, що це неможливо передати словами 🥹 Будинок навіть світло і інтернет провів собі сам, бо турбувався про улюблених власників, і в мене від цього така сильна ностальгія за Кальцифером з "Ходячого замку Хаула", що аж захотілося перечитати улюблену історію.

Нудно мені не було ні сторінки, історія з головою затягнула в себе, а розгадка вийшла максимально неочікуваною, але при цьому логічною і правильною (хоча авторка трохи мене таки налякала, було таке). Для мене "Будинок Старлінгів" став гарним прикладом того, яким має бути фентезі з дорослими героями. Тож якщо ваша душа просила трохи полоскотали нерви якісним чтивом, але в кінці накинути теплу ковдру на плечі, то welcome to "Будинок Старлінгів" 🐦‍⬛

Якби Гаррі Поттер опинився в трохи іншій Англії, де замість Волдеморта і чарів були би злі духи, то він однозначно подавався би в Агенцію "Локвуд і К°", але чи взяли би хлопчика, що вижив, на боротьбу з привидами... Це питання відкрите, а от те, що книга "Сходи, що кричать" чудово підійде фанатам Гаррі Поттера та Персі Джексона, це факт: неймовірні пригоди і небезпеки, загадки і таємниці, та трохи інше, але все ж золоте тріо, яке мусить рятувати Англію від привидів - чим не ідеальна книжка?

Скрізь ця серія Джонатана Страуда позиціонується як підліткова, але я прочитала її вперше в 20+ років, з тих пір перечитала ще двічі і от що можу сказати: це та історія, яку можна читати будь-кому. Любите фентезі? Та тут привидів різних типів і примамбасів по боротьбі з ними навалом (навіть є словник, щоб не плутати, коли використовувати грецький вогонь, а коли лаванду) Любите містику? Ця книга не дасть вам засумувати, а почасти і трохи налякає. Любите трилери і детективи? В "Локвуд і К°" доведеться не одну таємницю розкрити, і деякі з них будуть ну дуже небезпечними.

Книга настільки насичена подіями і всілякими цікавинками, що він неї неможливо було відірватися під час жодного з прочитань, нехай я вже і знала кінцівку. А ще вона не залишить і без комфортних моментів, коли герої п'ють разом чай з тістечками і обмінюються жартами, а ти відчуваєш таке тепло в душі, ніби теж є частиною їх команди ❤️ І, звісно ж, як в будь-якій пригодницькій історії, не обійшлося і без харизматичних персонажів: розумник Джордж, віддана Люсі, що не залишить в небезпеці, відчайдушний Локвуд, під командуванням якого ніякий привид не страшний... Ну і не людських героїв теж вистачає: Череп однозначно вкрав моє серце, і шкода, що в першій частині його так мало (але далі він наробить галасу 😈)

Тож якщо ви дивилися на цю книгу і сумнівалися, думаючи, що занадто дитячою вона виглядає, то знайте - це зовсім не так. Ця книга може захопити так сильно, що ви і не помітите, як вже будете мати на руках всю серію, кусаючи нігті в очікуванні розв'язки кожного із розслідувань (які врешті-решт приведуть до чогось масштабного і абсолютно неочікуваного? 😏) А ще це просто ідеальна історія для похмурої днини: Англія, дощі, а ви з горнятком чаю в руках полюєте на привидів з рапірою і соляними бомбами 🔍

Ідеальна різдвяна книжка для тих, кому трошечки (або ні) за 25, з новорічним настроєм якось не склалося, від одного вигляду ялинки, яку треба прикрашати, нудить, а все навкруги бісить все частіше. Тому що що може бути краще, ніж в цей похмурий час почитати, як ті самі речі бісять інших людей?

"Дарування подарунків. Хіба це не просто ходіння колами з грошима? Надто ж зараз, у дорослому віці. Ти даруєш подарункову картку, отримуєш подарункову картку у відповідь. Це ж безглуздо! Чому б нам просто не залишити гроші собі й так покінчити з цим?"

Саме таку переписку вели таємничі Скрудж і Хо-Хо-Но, і сказати, що це було прикольно і цікаво, це нічого не сказати. В кінці моє серце відтануло разом з ними, і я раділа як дитина, коли нарешті розкрилося, з ким ці люди насправді переписувалися. Єдина гірчинка залишилася від того, як швидко ця книжка закінчилась: чи можна у якості новорічного подарунка щось те саме, тільки разів так в 4 довше? Бо що ж рятуватиме мій різдвяний настрій наступного року? 😥

Ідеальне епічне фентезі в дусі Аберкромбі та Сандерсона 🗡️
Я нічого не очікувала від цієї книги, я нічого не знала про авторку, і невеликий наклад теж насторожував, але ця книга настільки ж прекрасна, наскільки й недооцінена.

Унікальна система магії, коли люди контролюють саму Землю, деталізована світобудова з купою специфічних слів (і яка точно вас здивує, якщо ви, як і я, дивлячись на обкладинку, вирішили, що тут буде середньовіччя 😏), реалістичні і часом жорстокі події (ніяких роялів для героїв тут не заховано!), неймовірні персонажі і загадки, клубок яких треба розплітати всю книгу. І що сподобалося мені найбільш — дійсно неочікувані сюжетні повороти, про які я до останнього не здогадувалася, хоча досвід читання фентезі маю великий, тому отримала змогу вперше за довгий час сидіти над книгою, впустивши щелепу на підлогу.

Тож якщо ви шукали якесь нове і класне фентезі, яка побудоване далеко не лише на типових тропах, то вам однозначно варто зазирнути до світу П’ятої пори)