У парку в центрі Любляни знаходять тіло старої безпритульної жінки з кулею в голові. Вона, обліплена поліетиленовими пакетами звідусіль, тихенько собі спала на лавці. І хто знає, скільки б вона там пролежала, якби не вихователька, яка вийшла з дітьми на прогулянку. Через день схоже вбивство стається в іншому районі. Може у місті з'явився маньяк? Розслідування доручили детективці Тіні, а допомагає їй шеф Тарас Бірса. Події в книзі відбуваються в аномальну літню спеку. Автор так уміло її описав, що читаючи, мимоволі й мені ставало душно. Стосунки Тіни й Тараса, то окрема історія, спостерігаючи за ними, не дуже розуміла, для чого їм це, але було цікаво) Це перше моє знайомство зі словенською літературою, маю ще іншу книжку автора, тож продовжу)

❄️Нещодавно моє місто засипало снігом так, що, мабуть, на наступні 3 зими вистачить. Тож я відклала усе своє поточне читання і взялася за кримінальний роман словенського автора з такою ж завірюхою у сюжеті, як погода за вікном. ?Напередодні нового року, поліцейський інспектор Тарас Бірса, повертаючись додому під час хуртовини із заміських дач, наштовхується на патрульну машину, яка виявила труп жінки в озері. Дороги паралізовані, більшість поліціянтів уже святкують, тож хоч-не-хоч, а доведеться допомагати юним колегам, яких лишили цапами-відбувайлами на свята... ?Я не часто читаю детективи, але як на мене, у цьому було аж забагато трупів, сюжетних ліній, хибних підказок і деталей, які зовсім не стосуються злочину, прямо як у реальному житті. На 300-ій сторінці із 336 у мене й гадки не було, чим це все закінчиться. Чи встановлять особу потерпілої, не кажучи вже про злочинця та його мотиви... ?Чесно, я люблю детективні серії не так заради розслідування, як особистої лінії героїв. Тарас Бірса - не зовсім типовий слідчий. Не п'є, веде здоровий спосіб життя, гарний сім'янин, його історія аж занадто нудна. От тільки до того моменту, коли його команду поповнить молода дівчина-психолог Тіна. Градус стосунків підіймається, особливо на фоні морозів, трупів та суд-медрозтинів, але обривається ні на чому... Не люблю такого, проте покладаю сподівання на наступну частину. ❄️Читалося швидко, легко і майже захопливо. Єдине, що бісило, це коли події, які відбуваються через деякий час або з різними героями абсолютно ніяк не розділялися, а починалися просто з нового абзацу. І от читаєш так захопливо й ловиш себе на думці: "Стоп, це вже пройшло півдня? То цей чоловік - зовсім не той, про якого писали в попередньому абзаці, а інший?".

Думаю, ви пам'ятаєте, що перший роман з циклу про словенського криміналіста Тараса Бірсу мене, м'яко кажучи, не вразив. Але ж я з тих, хто не шукає легких шляхів, тому купила і прочитала і другий) Що можу сказати: цей читається легше. Ниття і скиглення було набагато менше, хоча поведінка героїв адекватнішою не стала. Отже, у парку знайшли вбиту безхатьку. І почалося слідство, яке долало суцільні перешкоди: незугарне керівництво, неонацисти, соціальні проблеми в державі. А потім додалося ще одне вбивство і нові перешкоди: особливо - хвороби співробітників, тотальна брехня з усіх сторін. Убивцю я відгадала, це не важко. А ось гумор інколи тішив. "Тарас знизав плечами. Брайц був набагато меншим шовіністом, сексистом і, ймовірно, расистом, ніж пересічний словенець, йому просто все і всі діяли на нерви. Гомосексуалісти не більше, ніж феміністки, вегетаріанці, фашисти, комуністи й захисники політкоректності, ФК «Марибор» так само, як ФК «Олімпія», а також колишня дружина та її новий хлопець." Залишаю вибір за вами. Але, в принципі, непогано як для одноразового читання з метою дослідження нюансів людських вад.

Детективна історія одного розслідування в переддень Нового року. Неочікувано в озері виплило тіло без голови. Але ніхто не заявляв про зникнення, тоді хто ця жінка? Це перший словенський психологічний трилер у жанрі "нуар". І це повністю описує його. Історія розповідається монотонно, але досить цікаво. Моментами книга вульгарна, з дуже замученими та приреченими героями. Розповідь ведеться досить розмірено та цікаво. Читач ніби крокує з детективами тими місцями. І це додає атмосферності всій історії. Проте інколи мені хотілось більше інтриги, але більш закрученого сюжету. Не погана книга, але як детективна історія - посередня. Атмосфера дощова та депресивна, але розслідування цікаві.

Я купила цю книгу, бо нічого не знала про сучасну словенську літературу. А тут ще й детектив! Майже відпочинок! Ага, відпочила) Ось чого я проігнорувала попередження, що цей твір у стилі нуар? Мабуть, коли дивишся на змагання стрибунів з трампліну та веселих глядачів цієї країни, не можеш уявити, що буде аж настільки нуарно. Отже, починається усе стандартно: Новий рік, святкування на дачі біля Бохинського озера, старший інспектор поліції з рідкісним для словенців ім'ям Тарас став свідком страшної знахідки - трупа молодої жінки, до того ж без одягу та голови. Через кілька днів, його групі, попередньо посиленій молодою спеціалісткою з психології та комп'ютерних технологій, передали цю справу на розслідування. Версій і можливостей безліч: комерційні стосунки, мафія, золота молодь, любовний трикутник тощо. "Якщо ти хороший криміналіст, то ним і залишишся, якщо поганий - неодмінно підеш угору. А якщо ти казна-який криміналіст, то обов'язково станеш начальником і будеш думати, що це сталося за небачені таланти і заслуги." Тарас був найкращим спеціалістом, а ще чоловіком за 40, що вів спортивний спосіб життя. Такий, начебто, адекватний. Щас! Тут не було жодної особи, чия поведінка не викликала б запитання. А ще у романі не було жодної щасливої людини. Вони геть усі страждали на психологічні чи фізичні вади. Суцільний цирк диковинок, прости Господи. Можливо, для мене був просто перебір випивки та інтиму? І це ще й після прочитання Кундери. Не робіть такого, якщо у вас "тонка душевна організація", бо здаватиметься, що увесь світ божевільня сексуально збочених людей. А детектив як детектив. Класний. Тому рекомендую, але й попереджаю.

"Поки я не отримаю висновок про балістичну експертизу того, що знайшли в парку, справа веде нас у часи Еркюля Пуаро" Детективна історія, яка є продовженням книги Озеро, але тут зовсім інше розслідування, тому можна читати окремо, а всі нюанси стосунків між персонажами легко вловити і зрозуміти. Слідчі Тарас Бірса та його помічниця Тіна, яка очолить розслідування, беруться за справу жінки, знайденої в парку. Вона безхатько, але це не дає права стріляти їй в голову, тож пошук винного в розпалі. Та якби ж лише цим все обмежилось... Ще одне вбивство, напад на популярний клуб ЛГБТ-спільноти, суд, ревнощі, зрада, пошук правильного рішення, підозри і це все в задушливій та спекотній атмосфері літньої Словенії. Автор змусить думати, що винен чи не кожен підозрюваний, свідок і навіть, сам слідчий, читати вельми захопливо, аж поки не буде знайдено винуватця. А ще автор вплітає любов до гір та скелелазіння, адже й сам цим займається, виходить дуже органічно. Мені сподобалось, попри те, що сам Тарас ще той morally gray персонаж, розслідування він вів класно, це такий собі Доктор Хаус словенської поліції ? Треба почитати й Озеро, для повноти картини і звісно ж хотілось би й інші книги циклу в перекладі ?

Щойно дочитала книгу «Озеро» Тадея Ґолоба і одразу ж вирішали поділитися з вами відгуком. Даний трилер ще раз показав мені, що я обожнюю цей жанр + у ньому класна детективна складова, яка теж не розчаровує? Події з книги відбуваються у Словенії в самому серці природи – серед гірських вершин та Бохинського озера. Напередодні Нового року старший інспектор Тарас Бірса знаходить спотворене тіло молодої жінки. Він намагається розгадати цей злочин, але на його шляху виникає все більше таємниць, деталей та навіть смертей. В даному психологічному трилері є не лише детективна лінія, але й трішки роздумів про сенс життя, сумніви щодо правильного вибору та думки про любов й шлюб. До речі, я до останніх сторінок не здогадувалася, хто стоїть за вбивствами і була здивована, коли вбивцю викрили. Якщо ви шукаєте цікавий трилер, тоді щиро рекомендую вам звернути увагу на книгу «Озеро». • Кожне «чому» має своє «тому що». • Люди мають обмежену здатність пам'ятати, тому все спрощують. • Проблеми виникають тоді, коли в діях не бачиш логіки, коли не знаєш, навіщо хтось щось зробив. Випадковий злочинець, який не вчинив жодного правопорушення, а тоді раптом із ним щось сталося. Такі стають проблемою. Хоча рано чи пізно він сам проговориться. • Деякі люди мають шарм, харизму, завдяки якій їм усе пробачають.

Я не втомлююсь повторювати, для мене головний критерій доброго детективу, якщо на самому початку є тіло - значить буде діло.⠀ Моя рекомендація - уважно читайте початок книги і вам все стане зрозуміло в кінці, коли настане час розвʼязки)))⠀ ⠀ Бо я читала початок не дуже уважно, оскільки це абсолютно новий для мене автор, географічно описується нова для мене країна Словенія. І я перших 50с звикалася з книгою)⠀ ⠀ Разом з тим я отримала велике задоволення від читання детективу Озеро і вже зразу почала читати Парк)))⠀ ⠀ Якби ви себе повели на місці детектива Тараса Бірси, якщо в ніч з 31 грудня на 1 січня біля засніженого озера знайшли жіноче тіло без ?Буде багато детективних ниточок, немалий список підозрюваних, задіяно не мало державних структур і лікарів, але хто ж виявиться виним? ⠀ ⠀ Я чесно підозрювала фармацевтичний синдикат і навіть наркоділків, навіть була підозра на колег з вечірки, але фінал точно мене здивував і вразив.⠀ ⠀ Поряд з розслідуванням автор заглиблює читача у роботу слідчої групи, тут все не так як фільмах про ФБР. Мене трохи спочатку бісили депресивні настрої головного інспектора Тараса, нелогічність його особистих дій, бо як професіонал він таки найкращий у своїй справі. Можна сказати місцями я навіть засуджувала його… Але не скажу чому, без спойлера. ⠀ ⠀ Після прочитання книги я загуглила інформацію стосовно Словенії, мені стало цікаво яка ж вона країна? Бо автор майстерно описує засніжену класу гір, оскільки те він сам скелелаз ???