Оцінюю цю книгу несправедливо, бо кінцівка на мою думку теж дуже жорстока і несправедлива. Я той самий тип читача, який любить щасливий кінець. І мені дуже боліло за всіх героїв цієї книги. Проте, історія насправді дуже сильна і достойна, неочікувані повороти сюжету, зміна любовної лінії, все це варте уваги!
Все, що мені хочеться сказати це «???» Натан насправді киця й мені було боляче через те, що з ним робили інші Читати було легко, але й місцями нудно, тому зняла зірочки
?Фентезі, яке книжковою стрілою Купідона поцілило в моє серденько!❤️? Читаючи, ви будете переживати масштабну палітру емоцій. Тут про дорослішання, булінг, аб'юз, перші почуття, жагу свободи, пошуки себе. Книга поцупить вас у реальності, бо повністю занурить у витворений Саллі Ґрін світ✒️ ?"Напівлихий" – історія про відьмолітка Натана, сина Білої відьми та Чорного чаклуна. Періодично Рада Білого відьмацтва намагається визначити його код, але всі спроби безрезультативні. Поки він залишається у ганебному статусі "Напівкодовий". Хлопець мешкає із бабусею, братом Арраном і сестрою. Постійно Натан відчуває на собі невидиме тавро: насмішки у школі, жорстокі побої, погрози. Він намагається давати сяку-таку відсіч, але часто сили нерівні ?Одначе він закохується у Білу відьму Анналізу. Їх стосунки відкриті, вони здатні по-дорослому обговорювати теми зі зірочкою, від яких багато хто тікає і грюкає дверми. Натан і Анналіза настільки близькі, що вона може дозволити собі думати вголос. Думати, переливаючи вміст серця у слова: ✒️"– Цікаво, як буде з тобою? Інколи ти буваєш диким і неприборканим, і я тоді думаю, що ти матимеш той самий Дар, що і твій батько. Але потім ти стаєш такий ніжний, і я вже не певна..." ?Переломна подія настає, коли брати Анналізи дізнаються про її зустрічі з Напівкодовим. Бо в системі їх координат він той, якого можна топтати. Влаштувавши засідку на їх побаченні, Ніел із братами наносять ножові поранення Натану й висікають на спині дві літери "ЧБ" ?Натана рятує Арран. Вони лікують його рани, доглядають зі всією любов'ю. Поповнивши запас сил, хлопець тікає з домівки [у книзі круто й без сипучих блискіток описано дорослішання]. Рада дізнається про це за допомогою своїх шпигунів і вирішує ув'язнити його. Кайдани, клітка, наглядачка, побої, зневага – те, в чому він живе...Виживає. Його надія – втекти до 17-річчя, аби зустрітись із батьком Маркусом і отримати три Дари? ?Сила книги в тому, що треба бути пильним. Часом вчорашнє "добро", поглинуте жадобою влади над іншими, здатне коїти злочини. Лакмусовим папірцем у світі напівтонів, де зло вміє маскуватися, а добро зі сокирою правдоруба і без білого пальта — є ставлення до людського життя.
«Напівлихий» від Саллі Ґрін стала першою трилогією, яку я прочитала в ранньому підлітковому віці, і це стало справжнім відкриттям для мене. Без перебільшення - книги стали моєю любов'ю! Через цю трилогію я почала читати постійно ? Памʼятаю як радила їх усім друзям. Протягом книги я дорослішала із Натаном. Відчувала і біль з розчаруванням, і лють з відчаєм, і теплі романтичні відчуття. Взагалі відчувається, що авторка провела багато часу на природі. Через роки згадую ліс і поле, які там були описані, хоча вони і не відіграють ключової ролі в сюжеті. Світ історії – це поєднання магії, боротьби за свою ідентичність і величезної моральної дилеми. Натан — напівлихий, що означає, що в його крові тече як біла магія, так і темна сила. Він змагається із внутрішніми демонами. І цей процес дійсно заворожує і дає надію, що шанс на краще завжди буде. По секрету, Натан - це мій перший краш, тепер всіх чоловіків обираю зі схожою зовнішністю і характером ?? Мені дуже сподобалося, як Ґрін зуміла поєднати такі елементи як магія, складні емоційні стосунки та моральну дилему. Кожен персонаж у цій трилогії має свою історію, і їхній розвиток абсолютно неочікуваний. Навіть негативні персонажі не були картонними для мене, а любовна лінія дужееее здивувала в 3 книзі. Але Натан назавжди залишиться найсолодшою булочкою??. Серія навчила мене важливому: не бійтеся бути іншими, навіть якщо світ намагається накласти на вас ярлики. Змагайтеся за своє щастя. Зростайте. Обовʼязково в кінці отримаєте спокій. Кому я можу порадити: Якщо вам подобаються книги, де магія переплітається з реальними емоціями і дилемами, то «Напівлихий» обов’язково варто прочитати. І хоча вже пройшло чимало років, сподіваюся книга не втрачає своєї актуальності і бути цікавою і для підростаючого покоління Х❤️
Це було дуже неочікувано. Але давайте про все по порядку. - Стиль написання (дві часові лінії та розповідь від першої та другої особи) насправді захопив мене з першої сторінки. Я навіть не помітила, як ковтнула перший розділ, а за ним і п’ятий. Це було легко, цікаво, інтригуюче. - Мені сподобався світоустрій. І так, я дуже люблю антиутопічні елементи у фентезі. Варто відзначити, що я починала читати книгу твердо переконана, що це буде щось типу Персі Джексона чи Гаррі Поттера. Обраний хлопчик, який мусить рятувати світ замість дорослих, і все таке. Але це зовсім інше. По-перше, тут багато важких тем і тригерів. Іноді було досить непросто читати. По-друге, за характером оповіді, сюжетом і перспективами, це значно похмуріша історія. Деякі герої померли, а деяких, як я підозрюю, чекає така ж участь. Але мені подобається атмосфера і те, до чого все йде (Боже, я зараз звучу як жахлива людина?, але ладно). Переходимо до того, що мені не сподобалось. ▪️багато згадок про ₚосію. Іван і Нікіта як псевдоніми. Солженіцин і «Один день Івана Денисовича». Так, я згодна. Я не заперечую. Я. Просто. Травмована. І тому мене бісить все російське. Але... Тим не менш, мене перекошувало при кожній згадці? ▪️середина книги значно програє початку і завершенню. Не тому, що було не цікаво. А тому, що вона була перенасичена героями, подіями, сюжетними поворотами. Я десь відсотках на 60-70 зловила себе на думці, що квест перетворився на марафон, і я навіть трохи втомилась це читати. Схоже відчуття в мене було від «Часу немає» Рустема Халіла, коли всього було просто забагато. ▪️любовна лінія майже не розкрита, але це більше пов'язано з тим, що герої фактично не мали часу побути разом. Я сподіваюсь, що в наступних книгах в житті Натана буде кохання, але це буде не та людина, в яку він закоханий зараз (ну я шиперю його з тим, хто мені подобається, маю право?). Але закінчу відгук ще кількома приємними моментами. Мені подобається тема дуальності і вибору. І герой тут добре прописаний (ну я взагалі люблю морально сірих, шо ви мені зробите). ✨Твої думки і твоя поведінка показують, хто ти такий. Ти матимеш могутній Дар… ми всі це бачимо… і лиш те, як ти ним скористаєшся, покаже всім, який ти є — добрий чи поганий. А захоплюючий кінець спонукає читати далі.
✨ І я лягаю поруч, уявляючи наше спільне майбутнє, коли ми мирно житимемо в чудовій місцині біля ріки. Вся трилогія чудова, але остання книга просто зруйнувала мене. Ця історія надихає, зігріває, веселить, засмучує та розбиває серце на дрібні шматочки. Це було настільки емоційно, що я досі не можу зв’язати і двох слів докупи, хоча дочитала книжку ще декілька годин тому. Хочеться просто сидіти, дивитись на це останнє речення та відтворювати в голові всі ті моменти, які вказували на те, що ми неминуче опинимось саме в цій точці. Моменти, які я просто відмовлялась помічати. ✨ Поранений, а не загублений. Мені сподобалось, як авторка через всю трилогію пронесла тему особистого вибору і внутрішньої боротьби. ⏺Сподобалось, що вона подарувала героям справжнє кохання, на яке вони заслуговували, як ніхто інший. ⏺І кінцівка мені теж сподобалась. Можливо, вона трагічна. Можливо, несправедлива. Але вона підходить на 100%. Як жодна інша. Саме так все мало закінчитись. І, я думаю, в цій ситуації, у цьому світі, не могло бути по-іншому. Тому дуже раджу прочитати цю трилогію.
▫️«Чи я буду тим, над ким поставлять наступний експеримент, щоб побачити, чим це закінчиться? І що тоді станеться зі мною?» Натан — хлопець, який не вписується в жодну систему ?? Він ЧБ — напівкодовий, із кров’ю Білої відьми та Чорного чаклуна. Його життя — це переслідування, ув’язнення та боротьба за виживання ? Щоб врятуватися, він мусить знайти батька і отримати три дари, але кожен крок небезпечний ? Чи зможе Натан довіритися рідним, коли всі його переслідують? ? ▫️«Ти не лихий, Натане. У тебе немає нічого зловісного. Ти матимеш могутній Дар… ми всі це бачимо… і лиш те, як ти ним скористаєшся, покаже всім, який ти є — добрий чи поганий» Книга розповідає про темний, несправедливий світ, в якому головний герой Натан страждає через те, ким він народився ? Ідея історії цікава, але стиль письма дивний, і світ не до кінця розкритий, що робить деякі події не зовсім зрозумілими ? Жорстокість і насильство, хоч і відповідають сюжету, залишають змішані враження, іноді важко читалося ? Але загалом кінцівка залишає після себе думки, що хочеться зрозуміти, що ж там далі відбуватиметься ?
Котолог