Хороша книга, але велика за обсягом і досить складна для пересічного читача. Саме тому 8/10, щоб ви були готові, що легко з книгою не буде. Основний і головний плюс книги - це широкий методичний підхід, хоча у автора і є своя думка стосовно кожного питання, він надає вам повний спектр підходів і гіпотез, а також проводить вас історично, щоб було зрозуміло, чому саме ця ідея домінує сьогодні. Також відмічу велику кількість фактів, які опираються на відповідний список літератури. Одни словом, рекомендую усім! Але будьте готові витратити значно більше часу на цю книгу, ніж запланували.

? «І посеред усього цього свята є дуже тверезе спільне розуміння: попри всі зусилля десятків тисяч умів, ми досі дуже мало знаємо про те, як працює мозок». ? Я перебуваю на тій стадії обожнювання Сапольскі, що будь-який контент з ним миттєво потрапляє на перегляд або прочитання. Не винятком стала і ця збірка його публікацій в періодичних виданнях. Враховуючи галузі, до яких дотичні ці есеї — генетика, нейробіологія — важливо зазначити, що хоч українською її видано тільки зараз, оригінальне видання було ще в 2005-му, а отже, матеріали в ній були написані ще в 1994-2004 рр. А отже треба розуміти, що з великою ймовірністю у кожній зі згаданих тем відбулося багато апдейтів й уточнень. Сам Сапольскі згадує в примітках до однієї зі статей, що вся змальована їм картина може перевернутися догори дриґом вже наступного тижня. А з моменту додання цих приміток минуло 2 десятиліття. Втім, всі есеї достатньо загальні, а тому навіть якщо розуміння певних аспектів й поглибилось, це не робить виклади в цій збірці помилковими, і тим паче не цікавими. Що-що, а захоплювати розповіддю про науку Сапольскі вміє. Зрозумілі пояснення цікавих тем і з іронічним дідівським гумором — те, що треба, щоб цікаво провести час. Навіть попри те, що більшість з того, про що йдеться в есеях, буде знайомо всім, хто читав його «Біологію поведінки» і «Зебр», це хороша нагода нагадати собі основи, як то чим, генами чи середовищем, зумовлена наша поведінка, як відбувається боротьба статей і як по-різному впливає на нас хронічний та короткочасний стрес. Було й нове: не пригадую, щоб читала до цього у Сапольскі про імпринтовані гени, делегований синдром Мюнхгаузена, про пошуки тіл і ставлення до померлих, а також про відкритість до нового. Бонусом піднабралася розумних слів, наприклад, «солілоквій» та «чинбарство». Отож, невелика доза Сапольскі поки я рахую дні до виходу українського перекладу «Determined», дуже мене потішила.

Книга розповідає про стрес: що це таке, як і чому виникає, яке значення для виживання має як реакція організму на небезпеку та як можна мінімізувати негативні наслідки стресу. Книга пояснює, які є фізичні та психологічні стресові чинники, як короткочасний і хронічний стрес впливає на організм людини, та як прямий чи опосередкований вплив залежить від інтенсивності стресу в короткостроковій та довгостроковій перспективах, чому за певних умов стрес є корисним і має позитивну дію, а за інших умов шкодить, і де пролягає ця межа. В другій частині книги розглядаються індивідуальні особливості реакції на стрес в залежності від способу життя, темпераменту й характеру, а ще методи управління стресом. В щоденному житті є безліч ситуацій і речей, які провокують стрес. "Для переважної більшості тварин на цій планеті стрес є короткочасною кризою, після чого настає кінець або стресу, або життя." Надмірний довготривалий стрес підвищує ризик появи цілого ряду захворювань та хворобливих станів, зокрема: діабету, гіпертонії, серцево-судинних захворювань, остеопорозу, порушення репродуктивної функції та пригнічення імунітету, проблем зі сном, пам'яттю та ШКТ, депресії тощо (проте, зв'язок тут аж ніяк не прямолінійний і зовсім не однозначний). "Під час критичної ситуації організм цілком доцільно зупиняє довгострокові процеси, що вимагають великого обсягу ресурсів. Якщо на ваш будинок суне торнадо, це не найкращий час для перефарбовування гаража. Відкладіть виконання проектів, розрахованих на довгострокову перспективу, допоки не впевнитеся, що ви маєте таку перспективу." Стресові реакції тіла достатньо добре справляються з гострими фізичними кризами та хронічними фізичними навантаженнями. Проте не менш серйозними є соціальні та психологічні потрясіння: "Ми, люди, живемо достатньо добре й достатньо довго і є достатньо розумними для того, щоб створювати найрізноманітніші стресові ситуації просто в себе в головах." Серед ситуацій, що провокують стрес, є такі, яких ми можемо уникнути, а є й такі, що знаходяться поза межами нашого контролю. Одні з них можна назвати реальними, а от деякі лише ми самі робимо проблемою. Проте, в будь-якому випадку вони викликають стресові реакції організму: "Коли ми сидимо й думаємо про речі, які вганяють нас у стрес, ми вмикаємо ті самі фізіологічні реакції у своєму організмі, проте якщо ми будемо викликати їх на постійній основі, вони можуть мати катастрофічні наслідки." "Relax, take it easy!" ? - тепер постійно згадую цю пісню, коли хочеться псіханути через пролитий чай, розкидані по всій кімнаті дитячі іграшки чи коли малюк відмовляється від супу на користь печенька ("Батьківство - це найдієвіший спосіб стати невротиком, оскільки ви змушені думати про наслідки кожної своєї дії, думки або помилки." ?), ще один похмурий дощовий день, коли голова відмовляється включитись в робочий режим, або довгий список справ, якому здається немає кінця, якісь безглузді нав'язливі думки чи ірраціональні тривоги, чи ще щось, що дратує чи виводить з рівноваги. Усе це створює стрес для організму, проте доведено, що критичність реакції організму на нього великою мірою залежить від нашого ставлення до стресової ситуації та таких психологічних параметрів як контроль, передбачуваність, соціальна підтримка та виміщення негативних емоцій. Тепер я, до речі, чудово розумію, чому година-півтори занять у спортзалі не виснажують, а навпаки дарують полегшення і задоволення після напруженого дня на роботі. Також я зрозуміла, що не варто відмовляти собі у великих чи маленьких радощах незважаючи ні на що. Романтичний вечір з коханим, пікнік з друзями на природі чи ігри з дітьми, чашка чаю/кави з печивом у перерві між нарадами, прослуховування музики чи читання цікавої книги, довгоочікувана сімейна подорож чи просто приголомшливий краєвид з вікна, коли призахідне сонце забарвлює вечірнє небо в неймовірні кольори - усе це здатне суттєво покращити настрій та розслабити, позбавляючи стресу та згладжуючи його наслідки. Книга є цікавою, зрозумілою, науково-обґрунтованою, супроводжується численними прикладами (на зебрах і не тільки ?) і написана не без гумору. Я згадала у відгуку лише дуже незначну частину тем, що розглядаються, та висновків, що виникають після прочитання. Дуже її рекомендую, адже навряд чи існує хтось, хто зовсім не зустрічається із стресовими ситуаціями у повсякденному житті. Мені ця книга виявилась надзвичайно корисною ??‍♀️.

Чи є серед нас істинні альтруїсти, чи ми робимо гарні вчинки з егоїстичних мотивів? Чи народжуються серійними вбивцями? Чи впливають на нашу поведінку травматичні події дитинства? Всі ці аспекти на прикладах поведінки наших найближчих родичів — приматів, а також аналізуючи будову нашого мозку та гени, досліджує професор біології Роберт Сапольскі у своїй книзі. Чому варто прочитати: хоча автор не дає однозначної відповіді на питання у заголовку, адже її просто-таки не існує, він вдало розкладає по поличках всі фактори, які на це впливають та пояснює, як кожному з нас можна вчиняти правильно та утримуватись від поганого (звісно, якщо у вас все гаразд із мозком). Чому не варто: іноді зустрічається складна наукова термінологія, яка може відволікати від основної оповідної лінії. Але зайва лекція з біології ніколи не завадить)

«Біологія поведінки» — не з тих книжок, які читаєш за тиждень, я читала її протягом 4 місяців. Книга пронизана міждисциплінарністю. У ній є місце і для когнітивної науки, і для історії, і для зоології. Основна ідея полягає в тому чому ми поводимось так, як поводимось — пояснюючи це від мілісекундної реакції до глибин еволюції. Особливо запамʼяталася історія з рибками — чорні гіпоплектруси, які формують пари й по черзі змінюють стать, адже бути самицею — метаболічно дорожче. Якщо хтось із них «махлює», відмовляючись перетворюватися на самицю, інша рибка теж лишається самцем — до відновлення «соціальної совісті». А ще, наприклад те, ми не походимо від шимпанзе. У нас із ними спільний предок, що жив близько п’яти мільйонів років тому. І з того часу шимпанзе так само еволюціонували, як і ми. Це книга, яка не дає простих відповідей, бо, як говорить сам автор: «Про складні речі потрібно думати комплексно». І саме за це я її найбільше ціную.

«Біологія поведінки» Роберта Сапольські — це шістсот сторінок науково-популярного тексту, приправленого гумором, у якому автор досліджує, як біологія і середовище впливають на нашу поведінку, думки і переконання. Книга розглядає, як різноманітні фактори — від генів до соціокультурних умов — формують нашу поведінку. Сапольські підкреслює, що людська поведінка не може бути визначена лише одним геном чи вихованням. Автор також піднімає важливі питання, такі як існування свободи волі, причини міжгрупової ненависті і те, як нейробіологія працює в умовах пропаганди. Він пояснює, чому так важко взаємодіяти з підлітками, чому важливо захищати вагітних жінок від стресів і що таке моральність. Зокрема, Сапольські досліджує роль метафор у нашій свідомості, які можуть призводити до насильства. Книга також дозволяє краще зрозуміти, як біологія та соціальність взаємодіють, що призводить до упереджень і когнітивних викривлень. Попри свою складність, це важливий текст для всіх, хто хоче розібратися в мотиваціях людей, від педагогів до політиків. Особливо корисна вона для тих, хто прагне глибше розуміти себе та інших. Це важка книга, що вимагає уваги та часу для осмислення, але вона стане в пригоді тим, хто хоче розібратися в тонкощах людської поведінки, особливо в контексті поточної війни, яка змушує задуматися про природу насильства та ненависті. Рекомендую! Переклад дуже хороший і оформлення на висоті. Деякі частини думаю доведеться переглянути в майбутньому це точно.

Чому варто купити цю книжку? Ну, хоча б тому, що її рекомендував Марк Лівін у одному із подкастів "Простими словами". Не аргумент? Ок, ця книжка нагадує поглиблену біологію, тільки автор Сапольські розповідає набагато цікавіше, ніж моя вчителька у школі. Якщо і це не вразило, то залишу цитату, яка на початку книжки "Цю книжку присвячено дослідженню біології насильства, агресії та конкуренції - типів поведінки й імпульсів, що за ними стоять, вчинків індивідів, груп і держав, а також ситуацій, коли це погано, а коли добре." Книжка дуже цікава. Якщо ви шукаєте сам механізм психіки,трохи більш поглиблені то ця книжка неодмінно варта уваги. Варто відкрити будь-який розділ і все зрозуміло, гарно структуровано і дуже цікаво. На основі реальних досліджень вона пояснює що впливає на наш вибір, стимули, та поведінку. Якщо спитати який найцікавіший розділ цієї книжки, то я б сказала розділ 8, " як гени впливають на поведінку" . Словом, " Біологія поведінки" корисна книжка, яка простими словами , часом з гумором , пояснить найскладніші та найтонші процеси людського організму.

Коли у нас виникають питання стосовно наших емоцій відповіді ми звикли шукати у психології. Проте, це не завжди коректно. Часто відповіді не лише в одній галузі науки. Роберт Сапольскі пропонує читачам дослідити свою поведінку з боку біології, і зовсім трошки психології. Книга це якісний нон-фікшн, який не прочитаєш наскоком і за пару вечорів. Моя рекомндація - читати по розідлу, а то і менше, та обдумувати і шукати ще статті на прочитану тему. Книга Сапольскі дала водночас багато відповідей і викликала чимало питань. Я однозначно рекомендую книгу всім, хто цікавиться психологією, поведінкою і просто любить роширювати свій світогляд.