Ольга Кобилянська

"Передовсім бути собі ціллю, для власного духу працювати як бджола; збагачувати його, збільшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зріючим у тисячних красках." У квітні книжковий клуб "Вовчиці" читав та обговорював книгу Ольги Кобилянської "Царівна". До цього я читала лише "Меланхолійний вальс", але очікувала від авторки дуже багато, бо багато чула та читала про неї, про її надзвичайний вклад у нашу літературу. І усі мої очікування справдилися. Це шедеврально і геніально. На час написання це твір-маніфест за жіночі права, на підтримку прагнення жінок до навчання, до самореалізації, до участі у громадському житті. Також твір неймовірно занурює у атмосферу тодішнього життя, показуючи типові ставлення та настрої у суспільстві. Для сучасного читача "Царівна" дає змогу зрозуміти, яким було становище жінки, проаналізувати, що ми маємо на зараз і зробити для себе висновок, адже в усій світовій літературі на першому плані останнє сторіччя саме такі твори, які закликають боротися за свої права, за власну гідність, особисту свободу, прагнути здобувати освіту та духовно розвиватися, там самим покращуючи суспільство своїм внеском та отримуючи сенс власного існування. Найважливішим є те, що Наталка Верковичівна, подолавши стільки труднощів та випробувань, все ж здійснила свою мрію, стала успішною письменницею та щасливою дружиною, дружиною чоловіка, який щиро кохав, вірив у неї, підтримував у її прагненнях.

Анонім

Книжка є дуже цікавою, якщо розглядати її зараз, коли після початку повномасштабного вторгнення багато людей, до того зросійчених, як і головна героїня твору, почали процес українізації. Неймовірно бачити як Кобилянська, яка сама походила з німецько-румуномовного світу, обрала собі українську ідентичність, плекає та захищає українську культуру у своїх творах. Зокрема це той випадок, де показується саме українське міщанство і як українська культура виходила за межі мазаних хат.

Анонім

Феміністична історія самоствердження і свободи Читала в рамках книжкового клубу Вовчиці Думки: → Надихала жага Наталки до самоствердження та прагнення творити, попри тиск суспільства; → Зворушила її стійкість, віра в себе та небажання зрадити власним переконанням; → Особливо відгукнулася особиста лінія героїні — любов до бабусі, захоплення письменством, болючі стосунки; → Основна ідея — бути «царівною» не для когось, а передусім для себе самої; → Атмосфера книги передає тогочасне зневажливе ставлення до жінок і змушує задуматися, наскільки важливі були (і є) зміни; → Трохи складно читалося через особливості письма й мови, але це додає тексту автентичності; → Книга залишає після себе суміш гордості за шлях жінок і усвідомлення, скільки ще праці попереду. Для тих, хто шукає сильні жіночі історії про самопізнання і цінує феміністичну класику

Анонім