Апостол черні

Я читала книгу і повірити чомусь не могла, що читаю Кобилянську. Вона, як правило, асоцюється зі шкільними хрестоматійними творами "Земля" або "Людина". Але тут перед читачем постає повноцінний надзвичайно широкоплановий роман. В центрі твору - історія однієї людини, чиє життя сповнене різноманітних мрій, планів, душевних порухів. На його життєвому шляху йому зустрічається безліч цікавих особистостей. Кожен образ в цьому романі - це втілення певних ідей. Чого варта лише галерея жіночих образів! Не обходиться Ольга Кобилянська в цьому тексті без своєї улюбленої теми - емансипації жінки, що заходить своє втілення у протиставленні жіночих образів, зокрема сестер Юліяна та Еви.

Я не знайшла тут позитивних чи негативних героїй, жоден з них не викликає певної однозначної оцінки. Читання роману - це як перегляд історії. Я дивилась, як жили люди в ті часи, як вони зустрічалися, захохувалися, мріяли, розлучалися, чим жили і як мислили. Відчувається, що ця книга належить до пізньої творчості Ольги Кобилянської, вона якось ближча вже до наступної епохи - початку 20 століття, хоча вивчення творчості письменниці програмово завжди зосереджено на здобутках кінця 19.
Цей роман не залишив в мене якихось надзвичайних вражень чи емоцій, я не можу виокремити з нього щось особливе чи незабутнє. Просто я поглянула на улюблену письменницю інакше, відкрила інший бік її творчості і насолодилась приємним читанням.

До речі, мова тексту принесла мені масу задоволення! Можливо, я не була б така захоплена, аби не мала в своєму покеті зручної функції навігації між примітками і словником, що дозволяє відразу знайти незрозуміле слово, але я просто обожнюю такий виклад літератури!

Дозвольте відрекомендувати вам Юліана Цезаревича! Сина військового годинникаря. Вихований у строгості, але добрий, амбітний і працелюбний парубок. Батько хоче, аби він вивчився на богослова й став "апостолом черні" (священником), але Юліана тягне до філології.
Кобилянська вдало втілює конфлікт між волею батьків та власним вибором, між традиціями та особистими амбіціями.

Єва Захарій – одна з найцікавіших персонажів у романі. Вона втілює в собі сили та амбіції сучасної, прогресивної жінки у часи, коли жінкам зазвичай призначалася роль більш пасивна та підпорядкована. Єва - донька сільського священика, але її характер та мрії виходять за межі традиційних очікувань суспільства. Вона намагається визначити своє місце у світі незалежно від статусу та соціального класу, в якому вона народилася.
Юліан і Єва - яскраві персонажі, які символізують протилежності ідеалів та цінностей. Єва, з одного боку, відображає боротьбу за свої права та власну самостійність, а з іншого - стикається зі зневагою та непорозумінням у суспільстві. Юліан, зі свого боку, показує внутрішню боротьбу між обов'язками та власними прагненнями.

Незважаючи на те, що роман інколи читався важко через діалектизми, його глибину та актуальність проблем, що порушуються, я оцінила. Також роман чудово передає дух часу і дозволяє заглибитися у життя Буковини того періоду.