Loading...

Царівна

RDT оцінка
9.0
3
Ваша оцінка
відгуків
2
Немає в наявності
Вибір Readeat
500 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
500 грн
1
Про книжку
Код товару
102344
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Кількість сторінок
384
Формат (мм)
210 x 140
Вага
0.351
ISBN
9789669797193
Опис

«Вам ніколи не спадало на думку, що в людських думках настав застій, що вони потребують якогось сильного зрушення, щоб змінитись, віджити, але не теперішнім плитким, самолюбним життям, лиш якимось кращим, чистішим і сильнішим!»

Чому повість "Царівна" варто прочитати? 

"Царівна" – вважається, одним із найбільших досягнень у літературі Ольги Кобилянської. Жанр – повість. 

Цим текстом захоплювалася Леся Українка через психологізм, натомість Іван Франко критикував його через надмірну чутливість. У тексті головна героїня – емансипована жінка, яка мріє про літературну кар'єру та відстоює свої права. 

Це перший твір в українській літературі, де автор звертається до теми письменництва загалом.

У тексті розкрита внутрішня мотивація героїні створювати літературу та труднощі, з якими вона стикається. Героїня змушена творити без відповідного творчого середовища та підтримки, а оточення не розуміє, навіщо вона вкладає в цю роботу стільки зусиль.

Повість "Царівна" буде цікава для тих:

  • хто хоче відкрити для себе чи перевідкрити тексти українського модернізму;
  • кому цікава тема емансипації жінок та проблеми, з якими жінки стикалися ще в минулих століттях;
  • кому близька тема творчості, письма і переживань, пов'язаних із творенням у середовищі без підтримки;
  • хто захоплюється текстами у щоденниковій формі та з тонким психологізмом.

Історія створення:

Кобилянська писала повість з 1888 року до 1893 року, спочатку німецькою мовою, а потім переклад – українською. Вперше твір був опублікований у газеті "Буковина" О. Маковеєм у 1895 році, а того ж року вийшов окремим виданням у Чернівцях, хоча Ольга Кобилянська намагалася опублікувати його з 1891 року, але отримувала постійні відмови.

Відгук про повість "Царівна" в медіа:

Героїнею відомих творів Ольги Кобилянської є жінка. Її образи знаходимо в ранніх повістях, написаних німецькою мовою, в новелах «Природа» і «Valse mèlancolique», в повістях «Людина», «Царівна», «Ніоба», «За ситуаціями» та ін. Повість «Царівна» Кобилянська присвятила найважливішій жінці у своєму житті — матері Марії, – Wonderzine

Якщо вас зацікавила ця книга, ви можете сформувати замовлення та купити її на нашому сайті. Доставка – 1-3 робочі дні. Вартість доставки за тарифами пошти. 

Враження читачів
RDT оцінка
9.0
3
Ваша оцінка
відгуків
2
10
25.05.2024
"Знала лише те одне, що не підкладе ніколи голови під колеса брудної потуги, котра своєю милостинею зневажає женщину і понижає. Що не піддасться тому, чому опиралася через ціле своє життя і перед чим утікала, мов перед чимось поганим".

В котре переконуюся в тому, що Ольга Кобилянська переросла свій час, і що вона однозначно мій автор. Хоч і писала дуже важкими конструкціями і через це так важко пробиратися сторінками її творів. І саме ці застарілі слова додавали якогось особливого шарму і глибини її творам.

"Царівна" описує життя молодої дівчини-сироти яка намагається стати літературкою, а не вдало вийти заміж. ( ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП. Що тут казати: відьма. Спалити її. Як це можливо щоб щастя жінки не зводилося до чоловіка, дітей і хатньої роботи. Точно відьма. 😜) Як героїню переслідувало нерозуміння суспільством її ідеалів, скільки болю і смутку воно їй принесло.
Бажання бути самодостатньою особистістю, вольовою, гордою, не бажання коритися обставинам, любити на своїх умовах. Як це обезцінювалося і отримувало спротив в тогочасного жіноцтва. Геніальний феміністичний твір (написаний 1895 року).

Закінчу теж словами авторки:
"-Буду жити, - думала вже сотий раз, - і йти тою самою дорогою, що досі. Це неможливо, щоб я не побідила, або щоб надімною панувало, що інше, як сама краса життя." І усміхнувшись перший раз по тім важкім німім бою якимсь розкішним усміхом, прошептала:
-Я ж царівна!..

Хіба ж не красиво.
100000000 з 10
9
14.04.2024
Цей текст сповнений пориваннями, чуттями, коханням... такими різноманітними сенсами.

Наталка лишилася сиротою. Навіть люба бабуня померла, тож тепер має життя Попелюшки в хаті вуйка. А те гніздо годується такою токсичністю, що аж бридко - і зовнішність у дівчини не така, негарна, і надто зарозуміла з чоловіками, і читає, а то не дай Бог для панянки. Письменницею бути хоче, вчитися, щось здобувати - жах і тягар для родини. А потім ще й напівциган Василь Орядин вкраде її серце.

Зрештою, наша ніжна Лореляй піде іншою дорогою - відкине заручини з професором, відкине Василя і вирушить працювати в Чернівці помічницею до панни.

Хоч я й змучилася рахувати, скільки там літ минало, то було так файно. Це своєрідний маніфест, що жінка - не окраса чиєїсь садиби. Не машина для народження і доглядачка за дітьми. Не хранителька домівки, поки чоловік займається серйозними справами. Було важко, але Наталка пішла і взяла від життя те, чого прагнула.

Що не скажіть, але лінія кохання тут дуже сильна. Спочатку я сиділа і думала, чи буде вона з Василем. Потім щиро бажала, щоб Ольга Кобилянська вивела на сцену когось іншого, бо Васіллі виявився ще тим 🐐. А тоді - Орядин, чи Марко?

Хоч я й давненько читала "Гордість та упередження", але часом асоціація саме з цією книгою виникала. Треба б перечитати, а "Царівну" безперечно раджу.