Авторці вдалося мене обманути, і це було дуже боляче.
Отже, від самого початку я очікувала якоїсь підстави. Напевно, уже читала про те, що ця книга дуже сумна і може розбити серце. Тож я читаю, міркую і готую себе до того, що трапиться щось погане. Але нічого не відбувається, навпаки усе дуже романтично, підлітково і навіть магічно, бо книга має фентезійну складову. Зрештою я таки дізналась дещо трагічне і вирішила, що на цьому все. Та з'ясувалось, що тоді драма навіть не розпочалася.
На перший погляд ця книга про танці, музику, дружбу, мрії і закоханість. Але насправді вона про те, чи варта любов того болю, якого вона завдає? Якби ми знали наперед, як погано можуть скінчитися наші стосунки, чи наважилися б на них?
Знаєте, напевно, книга мусить дарувати віру в краще. Надію на те, що можливо пережити все. І колись я би зрозуміла цей посил. Але враховуючи сьогоднішні реалії, позитивних думок у мене виникло дуже мало... Як же важко зараз дружинам військових, дружинам полонених, вдовам. Чи думають і вони також, що їх любов варта того болю, що поселився в їх серці?
Так хочеться, щоб нарешті настав той час, коли сльози викликає щастя, а люди розлучаються лише через несумісність характерів.
Після прочитання одразу починались рядки:
Любов варта всього –
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.
Вірите у кохання на все життя?