📘🌈В доволі легкій формі Авторка нам показує, як людина може перебувати на межі: від відчаю до віри в краще, від безвиході до надії та любові.   Мене зацікавила тема неврології, перебування у комі, почуття близьких, їх ставлення до родича, підтримка та бажання допомогти чи тікати?.. Емпатія...   Ельза - альпіністка,- після травми декілька місяців знаходиться у лікарні у стані коми. Вона здатна тільки чути. Не відчуває запахів, тепла чи холоду, не може відкрити очі чи поворухнутись. Її відвідують друзі, сестра та батьки. Книга написана від імені дівчини, що вона згадує, чує і реагує, про що думає.   Інший оповідач - Тібо, що випадково опиняється в палаті дівчини. У нього на цьому поверсі лікується брат після аварії. Тібо дуже вразила історія Ельзи, він кожного разу заходить до неї в палату, розмовляє з нею, торкається. Тібо не може повірити, що дівчина не чує. Для Ельзи хлопець стає: Веселкою", тим, кого вона постійно чекає і заради кого вона намагається щохвилини "повернути голову і розплющити очі"...  Здається, неможливо, але герої закохуються. Це все так щімко, чуттєво...💔❤️‍🩹. Фінал обнадійливий, відкритий.

6/10 Ельза 5 місяців перебуває у комі, з яких 6 тижнів вона повністю чує і усвідомлює все що відбувається навколо, але нездатна ніяк реагувати. Її одноманітні дні змінює чоловік, який випадково зайшов до неї в палату. І з тих пір вона з нетерпінням чекає кожного наступного візиту. Тібо навідується в лікарню до брата, але після випадкового відвідування палати незнайомки, ніяк не може викинути з її голови, тому його візити стають регулярними. Це було дуже дивно. Протягом всієї книги нам розказують як Тібо навідується до Ельзи, щось трішки розповідає, а потім лягає поспати біля неї. Ну да, чому б не поспати в палаті незнайомої людини, на стільчику або в її ліжку. Це цілком буденна ситуація. В процесі він встигає ще й закохатися. Але звісно ж Тібо не тільки спить в лікарняних палатах, він має й своє життя, тому інша частина книги присвячена тому, як він кудись іде, бігає, проводить час з друзями, няньчить їхню дитину, хоче стати хрещеним батьком, його соплями, як все погано і любов'ю до грушевого соку. Іноді здавалося, що вся книга - це ода любові грушевому соку? Думаю, ви вже зрозуміли, що мені не сподобався головний герой. Але я полюбила головну героїню. Мені сподобалися розділи від її імені, було цікаво читати думки людини, яка перебуває в комі, її відчуття, бажання, переживання, те як вона сприймала світ і як у неї поступово з'являлося бажання прокинутися. Я взагалі не розуміла, як Тібо міг закохатися (хіба в уявний образ), але я розуміла Ельзу. Для неї Тібо був наче рятівний круг, наче свіже дихання, що давало їй мотивацію боротися, хоча б для того, щоб побачити як він виглядає. До того ж він був єдиний, хто вірив неї і її одужання. Ближче до середини книги мені було настільки нудно, що я думала й не дочитувати, але потім стало трохи цікавіше, а несподіваний поворот вкінці мене взагалі ошелешив, тому за це великий плюс. Але мені не сподобався стиль написання. Складалося враження, що це перший роман авторки, хоча, можливо вся справа в перекладі? Загалом, це було зовсім не те, що я очікувала, але й не так погано, як здавалося на початку. А як ретелінг "Сплячої красуні", то дуже навіть добре. В кінці я зловила себе на думці, що мені навіть сподобалося? P.S. Все-таки я не люблю відкриті фінали, мені конче потрібно знати, що там у них далі було, вистачило б навіть кілька сторіночок, хоча б події наступного дня описали, а не отак от обірвали на найцікавішому

Книжка, яку я прочитала за день, змістивши свою попередницю, так вона мене зачепила. Сіла в машину, забравши книжки з пошти і, думаю, просто почну пару сторінок, погляну на стиль автора. Ага. А потім як би книжка закінчилась ?. Ну просто неймовірно легка, з адекватним перекладом, (де я взагалі не відволікалась на перевірку лексичного значення слів), але настільки насичена подіями. В прямому сенсі — не було можливості і бажання відволікатись. Ніжна, чуттєва, життєва історія про безмежну силу кохання і силу волі.

Книга заінтригувала тим, що в анотації написано, що це ніби сучасна версія «Сплячої красуні». Але це не ретелінг на казку, просто схожий мотив: є дівчина, яка не прокидається, є чоловік, який хоче, щоб вона прокинулась. ⠀ Головну героїню звати Ельза. І вона потрапила в кому після нещасного випадку. Лікарі не дають жодних шансів. Батьки думають про її відключення від апаратів життєзабезпечення. Головного героя звати Тібо. Він опинився в тій же лікарні через брата, якого бачити не хоче. Тому випадково заходить до палати Ельзи. Там тихо, спокійно, тож він переховується там, поки чекає на завершення візиту його мами. ⠀ Якимось чином Ельза привертає увагу Тібо й він хоче повертатися у палату знову й знову. А скоро це стає дуже важливим для нього. Власне у цю частину я і не повірила. Якби Тібо вже був знайомий із нею, або якби книга була більша і ми бачили більше взаємодії між Тібо, друзями Ельзи, які розповідали щось про неї - можливо, це й спрацювало б. ⠀ У книзі відчувається дуже французький вайб: не в описах, а в самому сприйнятті героями ситуацій, їхній реакції. Зокрема, також і в поведінці Тібо: який без дозволу робить все, що заманеться. ⠀ Історія написана і від обличчя Тібо, й від Ельзи. З розділів про Ельзу більше дізнаємось про її почуття, а от Тібо описує своє життя: проблеми з колишньою, зустрічі з друзями, ситуація з братом. ⠀ Цікава особливість в оформленні - це те, що розділи від обличчя Ельзи та Тібо написані різним шрифтом. Вперше таке бачу. ⠀ Тут мало описів, мало емоційних гачків. Тому читається за день-два історія, але наскільки вона чіпляє? Мене не дуже зачепила, хоча, зізнаюсь, що читати про кому та важкі рішення - це емоційно і доволі важко. Але, може, через розмір (240 сторінок) я не встигла зануритися в історію і не встигла так добре перейнятися долями героїв. ⠀ Та все ж інтрига: чи вийде Ельза з коми - тримала цікавість.

Книгу можна описати як романтично-трагічну історію із відкритим фіналом. Читається швидко і легко, на 1-2 вечори саме те що треба. Асоціюється історія з фільмом «Між небом і землею ( Just like heaven) 2005»⠀ ⠀ В книзі використовується чудовий прийом, коли оповідь йде від обох головних героїв. ⠀ Читач може відчути переживання героїв ???особисто мені було дуже жаль героїню.⠀ ⠀ Ельза знаходиться в комі уже більше 5 місяців після нещасного випадку і єдине, що вона може робити це думати, слухати усе, що відбувається навколо та уявляти. Вона все розуміє, але ніхто цього не знає. Весь світ вміщається в ній самій зараз, вона жива, думає, переживає, мріє….⠀ ⠀ Тібо молодий чоловік, що випадково потрапляє в палату до незнайомки у якої саме день народження. Якимось чином вона привертає його увагу, зацікавлює і саме біля неї він знаходить свій душевний спокій. ⠀ ⠀ Це випадкова зустріч змінює життя обох молодих людей…. ⠀ ⠀ Мені найважче читати книги про смертельні хвороби або трагічні випадки… бо хочеться змінити сюжет, встигнути на мілісекуеду, щоб врятувати чи допомогти.⠀ ⠀ Я все надіслала, що спляча красуня отямиться і повернеться у світ живих, адже її чекають і люблять. У неї ще все життя попереду???⠀ ⠀ Читач буде бачити картину з двох сторін: очима Тібо, який дивиться на красуню і все би віддав для її порятунку, а з другого боку - побуваємо в тілі та думках Ельзи.⠀ ⠀ Книги тоненька, але з великим серцем. Мене дуже лякає така трагедія, коли ти ще живий, але не зовсім і ще не мертвий…⠀ ⠀ Нехай фразу «Я ТУТ» почують небайдужі в момент самого більшого розпачу в житті.⠀