6/10 Ельза 5 місяців перебуває у комі, з яких 6 тижнів вона повністю чує і усвідомлює все що відбувається навколо, але нездатна ніяк реагувати. Її одноманітні дні змінює чоловік, який випадково зайшов до неї в палату. І з тих пір вона з нетерпінням чекає кожного наступного візиту. Тібо навідується в лікарню до брата, але після випадкового відвідування палати незнайомки, ніяк не може викинути з її голови, тому його візити стають регулярними. Це було дуже дивно. Протягом всієї книги нам розказують як Тібо навідується до Ельзи, щось трішки розповідає, а потім лягає поспати біля неї. Ну да, чому б не поспати в палаті незнайомої людини, на стільчику або в її ліжку. Це цілком буденна ситуація. В процесі він встигає ще й закохатися. Але звісно ж Тібо не тільки спить в лікарняних палатах, він має й своє життя, тому інша частина книги присвячена тому, як він кудись іде, бігає, проводить час з друзями, няньчить їхню дитину, хоче стати хрещеним батьком, його соплями, як все погано і любов'ю до грушевого соку. Іноді здавалося, що вся книга - це ода любові грушевому соку? Думаю, ви вже зрозуміли, що мені не сподобався головний герой. Але я полюбила головну героїню. Мені сподобалися розділи від її імені, було цікаво читати думки людини, яка перебуває в комі, її відчуття, бажання, переживання, те як вона сприймала світ і як у неї поступово з'являлося бажання прокинутися. Я взагалі не розуміла, як Тібо міг закохатися (хіба в уявний образ), але я розуміла Ельзу. Для неї Тібо був наче рятівний круг, наче свіже дихання, що давало їй мотивацію боротися, хоча б для того, щоб побачити як він виглядає. До того ж він був єдиний, хто вірив неї і її одужання. Ближче до середини книги мені було настільки нудно, що я думала й не дочитувати, але потім стало трохи цікавіше, а несподіваний поворот вкінці мене взагалі ошелешив, тому за це великий плюс. Але мені не сподобався стиль написання. Складалося враження, що це перший роман авторки, хоча, можливо вся справа в перекладі? Загалом, це було зовсім не те, що я очікувала, але й не так погано, як здавалося на початку. А як ретелінг "Сплячої красуні", то дуже навіть добре. В кінці я зловила себе на думці, що мені навіть сподобалося? P.S. Все-таки я не люблю відкриті фінали, мені конче потрібно знати, що там у них далі було, вистачило б навіть кілька сторіночок, хоча б події наступного дня описали, а не отак от обірвали на найцікавішому

Книжка, яку я прочитала за день, змістивши свою попередницю, так вона мене зачепила. Сіла в машину, забравши книжки з пошти і, думаю, просто почну пару сторінок, погляну на стиль автора. Ага. А потім як би книжка закінчилась ?. Ну просто неймовірно легка, з адекватним перекладом, (де я взагалі не відволікалась на перевірку лексичного значення слів), але настільки насичена подіями. В прямому сенсі — не було можливості і бажання відволікатись. Ніжна, чуттєва, життєва історія про безмежну силу кохання і силу волі.

Книга заінтригувала тим, що в анотації написано, що це ніби сучасна версія «Сплячої красуні». Але це не ретелінг на казку, просто схожий мотив: є дівчина, яка не прокидається, є чоловік, який хоче, щоб вона прокинулась. ⠀ Головну героїню звати Ельза. І вона потрапила в кому після нещасного випадку. Лікарі не дають жодних шансів. Батьки думають про її відключення від апаратів життєзабезпечення. Головного героя звати Тібо. Він опинився в тій же лікарні через брата, якого бачити не хоче. Тому випадково заходить до палати Ельзи. Там тихо, спокійно, тож він переховується там, поки чекає на завершення візиту його мами. ⠀ Якимось чином Ельза привертає увагу Тібо й він хоче повертатися у палату знову й знову. А скоро це стає дуже важливим для нього. Власне у цю частину я і не повірила. Якби Тібо вже був знайомий із нею, або якби книга була більша і ми бачили більше взаємодії між Тібо, друзями Ельзи, які розповідали щось про неї - можливо, це й спрацювало б. ⠀ У книзі відчувається дуже французький вайб: не в описах, а в самому сприйнятті героями ситуацій, їхній реакції. Зокрема, також і в поведінці Тібо: який без дозволу робить все, що заманеться. ⠀ Історія написана і від обличчя Тібо, й від Ельзи. З розділів про Ельзу більше дізнаємось про її почуття, а от Тібо описує своє життя: проблеми з колишньою, зустрічі з друзями, ситуація з братом. ⠀ Цікава особливість в оформленні - це те, що розділи від обличчя Ельзи та Тібо написані різним шрифтом. Вперше таке бачу. ⠀ Тут мало описів, мало емоційних гачків. Тому читається за день-два історія, але наскільки вона чіпляє? Мене не дуже зачепила, хоча, зізнаюсь, що читати про кому та важкі рішення - це емоційно і доволі важко. Але, може, через розмір (240 сторінок) я не встигла зануритися в історію і не встигла так добре перейнятися долями героїв. ⠀ Та все ж інтрига: чи вийде Ельза з коми - тримала цікавість.

Книгу можна описати як романтично-трагічну історію із відкритим фіналом. Читається швидко і легко, на 1-2 вечори саме те що треба. Асоціюється історія з фільмом «Між небом і землею ( Just like heaven) 2005»⠀ ⠀ В книзі використовується чудовий прийом, коли оповідь йде від обох головних героїв. ⠀ Читач може відчути переживання героїв ???особисто мені було дуже жаль героїню.⠀ ⠀ Ельза знаходиться в комі уже більше 5 місяців після нещасного випадку і єдине, що вона може робити це думати, слухати усе, що відбувається навколо та уявляти. Вона все розуміє, але ніхто цього не знає. Весь світ вміщається в ній самій зараз, вона жива, думає, переживає, мріє….⠀ ⠀ Тібо молодий чоловік, що випадково потрапляє в палату до незнайомки у якої саме день народження. Якимось чином вона привертає його увагу, зацікавлює і саме біля неї він знаходить свій душевний спокій. ⠀ ⠀ Це випадкова зустріч змінює життя обох молодих людей…. ⠀ ⠀ Мені найважче читати книги про смертельні хвороби або трагічні випадки… бо хочеться змінити сюжет, встигнути на мілісекуеду, щоб врятувати чи допомогти.⠀ ⠀ Я все надіслала, що спляча красуня отямиться і повернеться у світ живих, адже її чекають і люблять. У неї ще все життя попереду???⠀ ⠀ Читач буде бачити картину з двох сторін: очима Тібо, який дивиться на красуню і все би віддав для її порятунку, а з другого боку - побуваємо в тілі та думках Ельзи.⠀ ⠀ Книги тоненька, але з великим серцем. Мене дуже лякає така трагедія, коли ти ще живий, але не зовсім і ще не мертвий…⠀ ⠀ Нехай фразу «Я ТУТ» почують небайдужі в момент самого більшого розпачу в житті.⠀