Саллі Гепворт
Споріднена душа
РМ, 336 стор.

Коли взяла до рук книгу, не знала нічого про неї, крім того, що там буде берег моря та сім'я. Навіть не читала анотацію. Обкладинка тематична🌊🌊🌊, улюблені кольори. Порівняно з попередньою прочитаною мною книгою Авторки ("Хороша сестра") в цій більш прописані психологічні та емоційні стани персонажів, підкреслюється важливість вчасного звернення до спеціалістів при психічних навантаженнях або емоційних розладах. Як на мене, більш закручений сюжет. Є моменти, які розкриваються на останніх сторінках, і я навіть не могла уявити такого повороту. У книзі присутня містична лінія, я це дуже люблю. Оповідь ведеться у двох часових лініях — ДО та ЗАРАЗ від імені двох героїнь.

Сімейна пара Піппа та Ґейб — з двома чотирирічними доньками — купують будинок та переїжджають до  атмосферного містечка на березі моря. Кам'яний берег. Скелі. З перших сторінок Автор говорить про те, що це місце приваблює людей, які зважились на самогубство...
Красень Ґейб зі своєю природною здатністю знаходити підхід до людей відмовляє, буквально рятує людей від цього кроку в безодню. Але одного разу йому це не вдається...
Мені одразу сподобалось, що у головної героїні дуже тісні стосунки з сестрою, батьками. Щирі, теплі, не нав'язливі. Але сторінка за сторінкою відкриваються дивні таємниці, причини такої присутності батьків та сестри у житті Піппи та її родини.
Не люблю читати відгуки з описом сюжету, тому припиняю говорити про героїв. Книга захоплює з першої сторінки, Автор торкається багатьох важливих тем у шлюбі. Роман цікавий, тримає інтригу. Немає моторошних гидких сцен.
Планую й надалі знайомитись з книжками Саллі Гепворт.
 

Саллі Гепворт
ХОРОША СЕСТРА
РМ, 315 стор..

Перша прочитана мною книжка цієї авторки. Саллі Гепворт вирішила написати цей роман, спостерігаючи за своїми доньками👩‍❤️‍💋‍👩.
  Дві сестри Ферн та Роуз - двійнята, дуже різні за характером за зовнішністю.
  Розповідь ведеться від імені Роуз (записи з щоденника) та Ферн. Ферн - бібліотекарка, для неї книжки📚📚📚 та бібліотека - вагома частина життя. Вона має підвищену чутливість до сенсорних подразників (яскраве світло, гучні звуки, натовп...). Роуз хворіє на діабет, має залежність від ін'єкцій інсуліну. Ферн дуже прислухається до всіх порад сестри, вважає себе зобов'язаною, вдячною їй. Навіть наважується народити для Роуз дитину, щойно дізнається, що та не зможе завагітніти.
  Дуже легко читається книга, цікаво спостерігати за псіхологічною лінією між сестрами та матір'ю дівчат. Мені подобається стиль Авторки. Як вона описує згадки про дитинство та відношення до мами обох сестер...
  Щоб не спойлерити приведу декілька цитат, замість описувати сюжет.

📚 Злість- це прихований сум. З власного досвіду можу сказати, що якщо до розлюченої людини поставитися добре, співчутливо, то в дев'яти випадках з десяти вдасться її заспокоїти й дізнатися, що насправді її турбує.

📚 З самого малечку я прагнула бути ідеальною.
  Я думала, що якщо зможу бути ідеальною, все буде гаразд. Це стало сенсом мого життя.

📚 "Як встановити здорові кордони".
     Будьте ввічливі, але говоріть чітко й твердо.
     Поясніть чому, але не вдавайтеся в подробиці.
     Будьте спокійними й послідовними...

ПІД СКЛЯНИМ КОВПАКОМ
Сильвія Плат
Видавництво Старого Лева

Книга з важкою історією. Це єдиний роман американської
письменниці Сильвії Плат (1932 - 1963), знаною насамперед як поетка. Роман значною мірою
автобіографічний, про досвід молодої жінки, яка
намагається подолати великий депресивний розлад.
Книжка побачила світ 1963 року, через десять років по
часі дії та за кілька тижнів до самогубства Плат.
Напевне, ця книга більше для жінок. Чи для людей - емпатів...
Чи для людей, яких легко зламати, для тих, хто переживає
психологічну кризу. Для тих, хто намагається жити кожен
день цього важкого життя. Побачити шляхи, щоб прожити
його краще, щасливіше. Роман відкриває різні аспекти
життя.
Окремо потрібно зауважити, що оформлення книжки додає емоцій та колориту при читанні. Мене історія С. Плат дуже вразила 💔💔💔
Потрібно берегти психічне здоров'я дітей, своє, кожного.

Це друга, прочитана мною книга цієї Авторки, перша була Чотири вітри. Обидві книжки неймовірні, травматичні, реалістичні. Залишаються у свідомості надовго.

Книга про чоловіка Ернта Оллбрайта, який вижив у полоні В'єтнамської війни, про те, як ці роки вплинули на його психіку, про його нездорове відношення до своєї родини, про любов матері й доньки "обоє рябоє".

Аляска, дика, красива, що взимку поринає у темряву. Спочатку, переїхавши в новий штат, сім'я сподівається на відновлення стосунків, нове життя. Вижити в диких умовах дуже важко. Родина знаходить тут друзів, підтримку. А дочка Лені — любов всього життя. Але батько Лені все більше стає агресивним.

Піднімається важка тема домашнього насилля. Як жінка може приховувати побиття? Тут ми бачимо, як дії батьків мають тяжкі наслідки для доньки. Будь-які наші дії впливають на інші життя, це потрібно усвідомлювати.

Сила духу, воля. Піднімається тема того, як прислухатися до себе, розуміти чого насправді хочеш саме ТИ, вибирати своє життя.

"Темрява знову відступила, розвіялася, лишилося тільки тут і зараз. Сонячний день, свято, сім'я. Життя таке швидкоплинне й мінливе. Радість приходить так само раптово, як сонце виринає з-за хмар.
Лені справді була щаслива.
Справді."

"Минуле розділене з теперішнім тонкою вуаллю — у людському серці вони існують поруч. Перенести людину в минуле здатне будь-що: запах моря під час відпливу, крик чайки, блакить річки, в яку стікає вода з льодовиків."

"У цій безкраїй непередбачуваній глушині ти або станеш найкращою версією себе та розквітнеш, або тікатимеш із криками від холоду, темряви й незгод..."

Вперше читала книгу цього жанру та взагалі Коллін Гувер. Книга про те, як випадкові трагічні обставини змінюють життя одразу багатьох людей. Мене вразило те, як Автор описує головну героїню, її глибокі емоції. Щиро співчувала їй, переживала з нею. Про образу, ненависть та прощення, любов, прийняття, пристрасть... Книга читається легко, хоча тему Авторка розкриває важку.
❤️ Ти був просто магнітом. Коли люди дивилися на тебе - їхні очі починали світитися. Довкола тебе завжди був натовп...
❤️ Якщо існує хоч мінімальна ймовірність, що люди, яких ми втратили, чують нас, - варто ніколи не припиняти до них говорити.
❤️ Інколи ми робимо щось заради тих, кого любимо, хоча для себе цього не робили б.
❤️ Тепер, коли я собі пробачила, спогади про нього викликають у мене лише усмішку.