Це моє перше знайомство з Ієном Ренкіном – і одразу настільки вдале, що я вже розумію, чому його вважають королем британського кримінального роману. З перших сторінок мене затягнула атмосфера – темна, тривожна, але водночас напрочуд жива. У центрі сюжету – дві, здавалось би, різні історії: серія расистських убивств і смерть дослідника історії табору 1033. Я довго думала, коли і як ці лінії поєднаються. І Ренкін зробив це майстерно: поволі, але невідворотно, змушуючи мене будувати гіпотези й підозрювати всіх. Особливої гостроти додає родинний аспект – адже загиблий є зятем Джона Ребуса, колишнього детектива. Ребус тут не головний герой, але його присутність – як тінь: холодна, важлива, неминуча. І, відверто кажучи, донька Ребуса мені геть не сподобалася. Її поведінка лише загострює драму, створюючи додатковий емоційний рівень. Для мене це було напружене, але захопливе читання. Автор уміє порушувати непрості теми – расизм, історичну пам’ять, тяглість минулого – і водночас тримати міцну детективну інтригу. Після цієї книги я точно хочу продовжити знайомство з Ренкіном.

— Таке враження, що тепер одне криве слово, один косий погляд — і тебе вже звинувачують у цькуванні. У наші дні такого не було. — Може, краще, якби було... Цей детектив дуже нагадав мені класичні англійські історії пані Аґати. "Чим?" – спитаєте ви, а я вам розкажу ? Насправді це частина цілого циклу історій про детектива Джона Ребуса та його колегу і подругу Шивон Кларк. Це відчувається, протягом читання, бо персонажі мають свою передісторію і вже знайомі, але це не заважає читанню та й зрозуміти їх стосунки та ділові відносини досить просто. Детективна лінія в цій історії подвійна. Фактично будуть розглядатись дві давні справи, з яких здмухнуть пил з певних причин та обставин. Дуже багато подробиць, заплутаних ліній, персонажів (відриватися не можна, бо можна забути хто є хто), але розкручувати цей моток пряжі дуже цікаво. Тут немає класичного саспенсу та глибокого напруження, але від того історія не перестає тримати увагу читача. Окремо треба відмітити гумор та жартівливі перепалки між персонажами, вони для мене додали книзі зірку зверху ? А також атмосфера Шотландії, але не тієї де природа оточує вас і дикі коники скачуть зеленими лугами, а трохи похмурої з пабами та таксофонами. Джон Ребус як персонаж мені дуже полюбився своєю іронічністю та й взагалі він далеко не простий коп на пенсії ? Якщо вам подобаються детективи без карколомних перегонів та стрілянини, більш розмірені та вдумливі, то ця книга має всі шанси полюбитись вам. Своє знайомство з шотландським детективом та детективістом Сером Ієном вважаю вдалим ✅️

Детективний Роман In the House of Lies 22-й роман серії про інспектора Ребуса і 7-й роман з серії про Малкольма Фокса???і тут я розумію, що мені би хотілось прочитати інші книги про Джона Ребуса.⠀ ⠀ На початку книги ми маємо тіло - отже буде діло. І тут такий вже закручений сюжет як в кращих традиція старого Голлівуду. Інспекторці Шивон Кларк разом з чималою командою (я трохи навіть плуталася у всіх дійових особах) доведеться розслідувати справу 12-річного зникнення безвісти.⠀ ⠀ Тут ми будемо мати гримучу суміш із нової професійної команди, яка береться до розслідування + старих копів у відставці: одні добросовісні старигані на пенсії, інші нечисті на руку + цілої когорти мафіозі = хто ж насправді злочинець ? ⠀ ⠀ Яким чином всі ці персонажі замішані до зникнення/чи вбивства?⠀ Невже тодішнє правосуддя і поліція були пустим словом?⠀ Що спливе на поверхню, якщо розкопати старі справи ?⠀ ⠀ Ще одною цікавинкою стає - розслідування, яке немає відношення до основної справи, але має відношення до самої Шивон та до людей які хочуть її потопити.⠀ ⠀ Беріть поп-корн - скучно вам точно не буде. По книзі можна знімати дуже гідний детективний серіал, а може він і є - йду гляну)⠀ Я особисто симпатизувала Джону Ребусу, він для всіх як скабка в дупі, хоча він вже на пенсії і не веде розслідувань, але він в курсі всіх поліційних і кримінальних справ, не така він проста людина як здається. Колеги Кларк вважають її протеже Джона - щось таки в цьому є?⠀ ⠀ Події відбуваються в Шотландії, неподалік Единбурга - не всі читачі знайомі з ієрархією місцевої міліції та прокуратури, тому хотілось би більшого розшифрування абревіатур ПОТЗ, АКБ та інших.⠀

Книга «У домі омани» Ієна Ренкіна – це мій перший роман цього автора. І можу з впевненістю сказати, що не останній? Тут у нас загадкове вбивство приватного детектива, чарівна Шотландія, безліч цікавих героїв та навіть ще один злочин, який потрібно додатково переглянути. Цю книгу хотілося читати цілими днями (так і робила б, якби не робота) – тому я запаслася маленьким книжковим ліхтариком й розбирала ці загадки вечорами. Серед головних героїв маємо колишнього полісмена Джона Ребуса, який колись вже працював над справою зниклого приватного детектива. Також у нас тут подруга Джона – Шивон Кларк, яка зараз працює в поліції та дуже хоче знайти вбивцю й зрозуміти, що трапилося зі Стюартом Блумом. Окрім головних героїв, є безліч інших дійових осіб. Виникала думка, що їх навіть трішки забагато, але десь з середини книги починаєш більше розбиратися хто є хто, та як ці всі люди пов'язані між собою. «У домі омани» цікавий не лише, як детектив. У цій книзі автор піднімає тему корупції та панібратства у поліції, вживання заборонених речовин, підлітковий булінг та гомофобію. • Ворушити старі справи – це як зривати шпалери: ніколи не знаєш, які під ними вилізуть проблеми, що ховалися під тонесеньким покровом. ? De Selby – Hozier

Люблю я детективи) А цей - класичний, без будь-яких домішок. Єдина проблема полягає в тому, що він - 22-й у циклі про колишнього поліцейського Джона Ребуса, а я ні попередніх, ні наступних українською не бачила. А у книжці є ще герої, яким автор присвятив цикли. І їх теж, як ви розумієте, немає. Отака фігня, малята. А хотілося б, щоб були. Хоча б наступні. Отже, про що: діти, граючись, знайшли в лісі заховану машину з трупом приватного детектива, що зник багато років тому. Але ж як таке могло статися? Увесь ліс свого часу прочесали. Де була автівка? Хто вбив детектива? Почалося нове розслідування, бо попереднє, при зникненні чоловіка, проведено вкрай непрофесійно - хтось з поліцейських працював на криміналітет, хтось - просто ігнорував, хтось - не хотів шукати людину з нетрадиційною орієнтацією, а хтось - покривав ганебні вчинки своїх колег. "Бачиш, ворушити старі справи - це як зривати шпалери: ніколи не знаєш, які під ними вилізуть проблеми, що ховалися під тонесеньким покровом" І цього разу усе буде професійніше і цікавіше. #пані_читає і щиро рекомендує поціновувачам цього жанру.

Перше, що можу сказати це - нарешті я її дочитала ? Велика кількість героїв добряче гальмувала читання. Сюжет вимагав постійної концентрації. Весь час треба було утримувати в голові хто кому ким доводиться. Моя щира порада - не робити тривалих перерв в читанні, бо буде ?. Це що стосується мінусів. А взагалі "У домі омани" такий 100% поліцейський детектив. Багато описується саме буденність роботи відділку та дрібної роботи з якою стикаються детективи при розслідуванні. У сюжеті паралельно ведеться два розслідування. І за другорядним - мені було цікавіше спостерігати. Що стосується першого, то я рада, що той клубок з десятком героїв, у фіналі, привів до логічного завершення. Мені відгукнувся характер і натиск Ребуса, детектива на пенсії. Та і Шивон добре спрацювала в тандемах з Ребусом і Сазерлендом. Взагалі - всі герої на своїх місцях. Сподобалось, що не було відверто негативних і відверто позитивних героїв. Хочу попередити, що тут немає скаженої динаміки і напруги. Але увагу сюжет захопить на 100 відсотків. Знаю, що це книга з серії, але невпевнена, що читатиму далі.

Суворий, «дорослий» і багаторівневий детектив з мінімумом емоцій і максимумом логіки. По-перше, відразу скажу, що це книга з циклу, але загалом це не має значення, бо її можна спокійно читати окремо. Єдине - зрозуміло, що у персонажів є певна передісторія, але не те щоб її не вистачало для розуміння сюжету. А от для того, щоб відчути звʼязок і привʼязатись до персонажів, вона б, мабуть, не завадила. Історія така: у лісі знаходять автівку, в багажнику якої труп. Відповідно, далі поліція зʼясовуватиме, чий то труп, хто його вбив і за що. Є ще пара паралельних сюжетів - скажімо так, особисті проблеми слідчих. Найцікавішим мені видався той, де хтось сталкерить головну героїню, бо там я очікувала найбільшого сплеску емоцій - і він, певно, і був найбільшим, хоча за моєю 10-бальною шкалою десь може на 4-5. Розслідування ґрунтовне і реалістичне. По відчуттям - описано як у реальному часі. Доволі складна справа з цікавим результатом. І трохи забагато «політики». Мені сильно нагадало серіали по типу «Моста», такі, що прям напружують мозок, де всі деталі важливі, і треба уважно «стежити за руками». Але емоційного відгуку майже не було, і через це я відчувала нудьгу. Так само майже не було і атмосфери, напруження, навіть саспенсу. Це прям чистий-чистий суворий детектив без домішків тих жанрів, що грають на емоціях - тобто, не мій тип історії. З фокусом на ланцюжку подій, дуже заплутаному, з купою ускладнень і відгалужень. Як складна шахматна партія. Добре написано, легко і порівняно швидко читається - якщо не відклалати книгу надто часто?