"Добрі письменники запозичують, великі письменники крадуть. Т.С. Еліот (вірогідно, вкрадено в Оскара Вайльда)". "Жовтолика" дійсно дуже схожа на цю книжку, за різницею - тут головний герой книги мене не вибішує, так як головна героїня в Ребекки Кван. Головний герой "Задуму" все життя мріяв бути ВИДАТНИМ АВТОРОМ, і йому вдалось написати досить непоганий текст, але один, далі - не пішло, і ось він, викладач вже третій рік поспіль курсу для письменників-початківців знайомиться зі студентом, які розповідає йому про свій задум книжки, який дійсно має величезні перспективи. Через три роки після цього головний герой шукає в інтернеті цього студента, щоб дізнатись долю його твору, а виявляється, що він загинув за кілька місяців після їхньої останньої зустрічі, а отже і написати книгу він не мав би встигнути. Не довго мучаючись совістю, головний герой береться написати книгу по задуму студента, і дійсно ця книжка приносить шалений успіх, і навіть екранізацію. Але через півроку після виходу книги, він отримує повідомлення, що хтось знає, чия ідея задуму насправді. І тут головний герой починає робити дивні речі, типу поїздки до одного зі своїх студентів, чого б я точно не робила. А ще не зрозумілі його панічні атаки, як він 4 дні сидів вдома і бухав, ну дійсно вихід із ситуації.

Один із героїв книги американської письменниці Джин Ганфф Кореліц «Задум» висловлює думку, що для того, аби написати книгу не завше необхідно мати великий талант - потрібно лише мати гарний задум. Все інше — дрібниці Що ж, впевнено можу сказати, що у авторки є і те, і інше. Проте, зараз відчуваю себе, однією із читачок книги героя цього тексту Джейкоба Фінча «Ласка», оскільки важкенько розповісти щось про цю книгу, не спойлернувши кілька важливих сюжетних поворотів. Ті два, які стаються наприкінці книги мене дійсно змогли здивувати і змусили на кілька хвилин зупинитися, щоб усе обдумати Про що: Джейкоба Фінча Боннера колись вважали перспективним автором, адже він написав книгу, яка отримала доволі багато схвальних відгуків. Але поки що, це єдина книга, яка «зайшла» аудиторії і він не знає, про що йому писати далі Шукаючи способів заробити на життя, Джейк йде викладати літературну творчість в третьосортний коледж і там один з його студентів ділиться з ним ідеєю для роману, який приречений стати геніальним. Згодом цей студент помирає, а Джейк вирішує втілити його задум у життя, навіть не підозрюючи, чим для нього це завершиться... Мені сподобалось, що коли мова йде про «Ласку», ми можемо не тільки здогадуватись, якою є ця книга, а й маємо можливість почитати її уривки. Така собі книга в книзі виходить, не впевнена, що раніше таке десь зустрічала На жаль, попри обіцяне у описі занурення у «непростий, але заманливий світ письменників», про так звану внутрішню кухню ми дізнаємося не так вже й багато, але це не робить книгу гіршою, оскільки детективна складова у ній на високому рівні

Дійсно про залаштунки, дійсно літературний, дійсно той, що ставить багато питань. О це він, а не ця ваша "погрємушка" "Жовтоплика". Окей, ви написали свій другий роман. Його навіть надрукували, хоча й жодної рецензії з тої купи розісланих примірників так і не вийшло. На відміну від першого, який дав вам можливість переїхати в кращий район, обирати, які лекції читати, а які - ні, та і в цілому вважатися письменником. Професійним письменником. Але от біда — крокодил не ловиться, в сенсі, що немає в вас цікавого сюжету. Про що писати далі? (та, в цьому місці мені хотілося крикнути герою у вухо "вийди з кімнати, з людьми поспілкуйся, сюжети там!" Але, але). Аж тут сюжет таки знаходиться. Щоправда, він не ваш. А вашого учня, якого ви начебто маєте навчити, як писати. До речі, ось тут цікаве: вчити "як писати" може навіть той, що не знає, "про що писати". Це різні скіли, якщо ви раптом не усвідомлювали. І ви не чіпаєте той чужий сюжет, аж поки не дізнаєтесь, що учень помер, так і не написавши нічого. То чи має Всесвіт втратити разом з людиною ще й грандіозний Задум, що він його носив? Це була дійсно (я повторююсь, так) цікава історія. Багата на згадки, плідна на цитати. Так, постать антагоніста вгадувалася зразу, та і перегрів очікування "що, що ж там за твіст такий приголомшливий?" вийшов в гудок, будемо відверті. Але історія від того гірша не стала. Чесне #Дафа_радить

Мені радили Задум, як покращену версію Жовтоликої Ребеки Кван. Але все що поєднує ці книжки, це ідеї письмеництва і плагіату. Для мене це виявилися дві зовсім різні історії не просто з різним сюжетом, а й в різних жанрах. Задум це класичний трилером з детективними елементами. Загалом цікава історія, друга половина книги з розслідуванням сподобалася мені більше. Але були 3 моменти, через які я занизила свою оцінку: 1. Головний герой з серйозними поблемами з самооцінкою та завищеним письменницьким егом. Одна консультація з юристом перед публікацією, допомогла б йому впевнитися в тому, що запозичення ідей не є порушенням авторського права, і скоригувати і подати твір так, що б до нього взагалі не було жодних претензій. Але Джейк сам себе вважає злодієм, бо геніальна ідея сюжету не прийшла йому в голову. Але в кінці виявилося, що не має значення законно чи не законно він написав свою книжку, кінець був би таким самим. 2. Авторка вводить неймовірну інтригу, обіцюячи нам якийсь неймовірний, раніше ніким не написаний сюжет на мільйон доларів. Може для американців це й в новинку, а всі ми зі школи знайомі з "я тебе породив, я тебе і вб’ю." 3. Головного злодія я запідозрила, ще в середині книги. Плюс не люблю книги, в яких злодій залишається не покараним. Загалом цікавий непоганий трилер. Однозначно не шкодую, що прочитала.

«Кожна людина має унікальний голос, має історію, якої не розповість більше ніхто. Письменником може стати кожен».⠀ Книга в книзі, книга про письменника і письменництво, книга з глибокими думками і з доволі повільним сюжетом. Прихильникам бурхливих детективних поворотів, гостросюжетних пригод і захопливих емоцій - може бути трохи нудно читати.⠀ ⠀ Особисто мені книги “Ласка” написана Джейкобом Боннером видалась цікавішою, ніж весь зміст книги Задум🙈🙈🙈 Не знаю, чому так, хоч виникнення самої Ласки незвичне і трохи кримінальне, проте задум першоджерела мав привести просто фурор у видавничому світі.⠀ ⠀ Ми дізнаємось яким чином посередній письменник Боннер дотичний до цієї історії, як виникла ідея Ласки, чому саме йому принесла книга шалену популярність .⠀ ⠀ Мені хотілося читати книгу з кінця (дізнавшись як і чим завершиться Задум), бо всі незвичні повороти сюжету, розв’язка криється в останніх сторінках, а так не чесно🥺 Я хотіла більше драматичних подій, може навіть більше криміналу.⠀ ⠀ З не могла змиритись з долею Джейкоба, бо хоч він протягом всього роману картав себе за той злощасний вчинок, проте він не був лихим, він точно не заслужив на таку розплата…

Спочатку мені книга не дуже заходила. Було важко сконцентруватися на сюжеті, трохи нуднувато. ⠀ Але коли додалася динаміка, то я зрозуміла, що книга класна. У другій половині читати цю історію стало набагато цікавіше, а саме тоді коли почався цей детектив-трилер. ⠀ Історія розповідає про Джейкоба Фінча Боннера. Він письменник. Але вже тривалий час не може написати нічого путнього, тож викладає літературну творчість. Одного разу на потоці йому попадається зверхній студент, який каже, що йому викладач не треба й насправді думка інших його не цікавить, бо він має такий задум, який точно вистрелить. Якось Еван Паркер таки переповідає сюжет своєму викладачеві Джейкобу й той таки погоджується, що задум справді вартий уваги. Проходять роки й Джейкоб дізнається, що його студент мертвий, а книгу він так і не написав. Отож що? Невже такий задум пропаде? Як письменник Джейкоб не може цього допустити, пише книгу сам. Але після того, як вона здобуває шаленого успіху - невідома особа починає переслідування і погрожує, що розповість, ніби сюжет книги Джейкоб украв. ⠀ Ось тут і починається найцікавіше: хто ж це? Ще один студент, якому Еван теж розповів сюжет? Просто зловтішник, який випадково втрапив у ціль? ⠀ Джейкоб намагається докопатися до правди й він навіть не підозрює, до чого його це приведе - до злочинів, набагато гірших за використання чужого сюжету, з якого так і не була написана книга. ⠀ Друга частина історії була набагато динамічнішою, а тому й цікавіше було читати. Передбачити розвиток сюжету можна, але фінал мене все одно здивував, я очікувала на іншу розвʼязку. ⠀ До речі, було цікаво, ну який же задум був у того Евана? І авторка нам розповіла, тому що частина розділів у книзі написана не про життя Джейкоба, а уривки з його книги, яка «вистрілила». І вони дуже сильно повʼязані з реальністю Джейкоба, тому авторка круто все закрутила. ⠀ Цікава книжка, яка досить легко читається. Але це не був найкращий психологічний трилер, який я читала.

Джейк, єдина дитина податкового адвоката і шкільної консультантки, нічого так не прагнув, як стати письменником. Були непрості перешкоди, які належало подолати. Та що це за митець, якому не доводиться долати перешкоди? Читав уперто, з відчуттям суперництва й заздрості, щоб дослідити своїх майбутніх суперників. Він знав, що обрав свою доріжку й почав заплив, і не припинить плисти, поки не потримає в руках власної книжки, - і тоді він нарешті пересвідчиться в тому, що він - письменник. Успіх вимірюється останньою опублікованою книжкою, а ваш талан оцінюється за наступною книжкою, яку ви пишете. Взагалі можна когось навчити писати? Навіть якщо вчитель буде найкращий. Навіщо записуватися на курс літературної творчості, якщо не вірите, що можна навчитися писати? Чому просто не піти й не написати Роман самотужки? «Видатний учитель» - це похвальне доповнення до «видатного письменника». Простаки вірять, що романи зʼявляються після прильоту музи, - можливо, ці люди гадають, що діти зʼявляються після прильоту лелеки. П’янке як наркотик і тепле відчуття, коли тобою захоплюється людина, що добре знає, наскільки важко написати гарне і неповторне прозове речення. Не уявляю, як воно - писати цілими сторінками, не кажучи вже про створення персонажів, які здаються живими, і сюжету, який має здивувати читача. Це божевілля, що комусь таке вдається. В основу книги покладено питання: якщо дерево падає в лісі, де ніхто не чує, чи видає воно звук? Багато людей каже, що в них є чудовий задум, ідея для роману, але просто руки не дійшли його написати. Тобто, якщо письменник розповів свій сюжет, але не написав книгу, сюжет належить йому? Восьма книга авторки, на яку вже зробили екранізацію і я слідкую за анонсами, коли буде на стримінговій платформі. Сюжет гарний і кінець несподіваний, стиль написання теж сподобався. Багато переймаються лише самою історією, цікавий там сюжет чи ні. Бо якщо задум нецікавий, ніякий гарний стиль не врятує. А якщо він цікавий, навіть найгарніший стиль його не зіпсує.

Прочитавши анотацію, вирішила прочитати книжку. Захопливий та динамічний, загадковий сюжет, але мені не вистачило більше розкриття теми письменства.