Довгоочікуване продовження "Андрофагів", цього разу ще химерніше, моторошніше і кривавіше ? Словом, все як я люблю. Події розгортаються все у тому ж самому Холодному полі, однак з плином декількох років. Новий убивця створює свої "шедеври" і Денис Чорний знову береться до справи, аби врятувати невинних. Але і Шухарт не забарився, точніше, він нікуди так насправді і не зникав ? Як і завжди з подібними кривавими історіями, ця також викликала в мене купу емоцій і було важко відірватись від прочитання ? Єдине, що цього разу автор дуже постарався заплутати цю загадку якомога сильніше і дав багато дійових осіб, які в результаті змішалися між собою і деякі сюжетні гілки залишилися для мене незрозумілими.

Дуже цікава історія від українського автора. Книга тримає в напрузі до останнього (але місцями були нуднуваті моменти, їх просто треба прочитати і йти далі). Вона моторошна, місцями бридка та жахаюча. Ну бо "Андрофа́ги — буквально людожери, канібали". Але я таке люблю? ⠀ Випускника Львівської школи міліції (а події відбуваються наприкінці 90-х, тому саме «міліція») відправляють працювати в маленьке містечко на Київщині. Тут буде і про кримінальні структури і угрупування, про релігійні секти та фанатиків тих часів. Але всі ці проблеми — це ніщо, порівняно з тим, що починає діятись в селищі. А незабаром у місті починають коїтися несамовито жорстокі вбивства з однаковим «почерком»: звір не жаліє ані підлітків, ані жінок, ані тварин. Місцеві мешканці говорять про загадкового звіра, бо людина не здатна на таку жорстокість. ⠀ Рекомендую до читання, якщо ви не дуже вразливі до подібної тематики. І так, під час їжі краще її не читати

Уже третій рік поспіль ставлю собі за мету читати більше сучукрліту. От люблю його, чесно, але не виходить читати стільки, скільки хотілося б. А оскільки ще й люблю трмлери, то цього разу мій вибір впав на "Андрофаги" від Данила Клочка. Прочитала — розказую⤵️ Що маємо: 1) Містечко під Києвом у перші роки Незалежности; + 2) Серія схожих одне на одного звірячих убивств; + 3) Релігійна секта; + 4) Кримінальні авторитети, що "тримають" містечко; + 5) Канібалізм(?!) + 6) Психопатія; + 7) Головний герой-міліціонер, що за будь-яку ціну хоче докопатися до правди і має на те особисту мотивацію, адже "Звір" убив і його дружину. = Отримуємо гостросюжетну історію з детективною лінією та й загалом майже з усіма тими темами, що я їх так люблю в книжках. ✅Можу радити тим, хто любить трилери на 2-3 вечори (бо ж лише 350+ сторінок), які захоплюють і не відпускають своїм сюжетом й атмосферою, та водночас не "вантажать" тебе складними глибокими сенсами й філософією, яка тут хоч і є, проте прописана досить легко й непомітно. ?Боїтеся описів кривавих сцен вбивств, розчленувань і т.д.? Краще проходьте повз

Андрофа́ги – це буквально людожери, каннібали. Ймовірно це плем'я, яке мешкало на північ від Скіфії. Коли вперше побачила обкладинку та почула назву відразу зацікавилась цією історією. Потім ще вдалося побувати на онлайн-презентації книги та поставити запитання автору під час трансляції (до речі, кому цікаво, запис був на сторінці ВСЛ). Події в книзі відбуваються наприкінці 90-х років. Тут фігурують кримінальні структури та дивна релігійна секта. Головний герой Денис Чорний працює молодшим слідчим у невеликому містечку Холодне Поле, що на Київщині. У місті починають відбуватися жорстокі вбивства, маніяк не жаліє ані підлітків, ані жінок, ані тварин, мешканці налякані. Холодне Поле починає говорити про Звіра, адже людина не може бути здатна на таку жорстокість. Хто читав «Я бачу вас цікавить пітьма» зразу побачить багато спільного: професія головних героїв, дивне містечко, назва якого складається з двох слів, розслідування і навіть «Звір». По факту сюжети різні: мотивація вбивць, підтексти, психологічна складова тощо. Загалом мені було дуже цікаво читати. Але були і шаблонні фрази/події/вчинки героїв, які псували враження. Особливо мені не вистачило власне самих андрофагів. Можливо, надто чутливих читачів це і порадує, але ж назва книги обіцяла мені більшого. До речі, книга могла з’явитись під назвою «Голодне поле», яка насправді (на мою думку) більше підходить цій історії. І на останок із цікавого: жилки на м’ясі з якого викладено людину на обкладинці імітує стравохід та шлунок.

Книга, яка, попри амбіції бути серйозним фантастичним твором, залишає після себе відчуття недопрацьованості та розчарування. З самого початку здається, що сюжет має потенціал: тема людожерства, соціального розпаду і боротьби за виживання могла би стати основою для глибокої та захопливої історії. Проте реалізація залишає бажати кращого. Однією з головних проблем роману є поверховість персонажів. Вони здаються пласкими і недостатньо розвиненими, їхні мотивації виглядають непереконливо, а взаємодії — штучними. Немає тієї емоційної глибини, яка дозволила б читачу перейнятися долями героїв і по-справжньому зануритися в їхній світ. Відсутність психологічної складності робить книгу більш схожою на рядовий екшн, де діалоги і події зливаються у суцільний шум, не залишаючи глибокого враження. Що стосується сюжету, то, попри цікавий задум, його розвиток є досить передбачуваним, а деякі повороти здаються надто натягнутими й нелогічними. Автор часто вдається до кліше, які могли б бути виправдані, якби вони були подані з інноваційної точки зору, але цього не відбувається. Натомість у книзі не вистачає інтриги та напруги, що так необхідні для історій цього жанру. Світ, який створює Клочко, хоч і задуманий цікавим, не є достатньо опрацьованим: читачеві бракує деталей, що зробили б його живим і реальним. Мова також не викликає захоплення: стилістично текст часто виглядає важким, деякі описи занадто перевантажені або невиразні. Це ускладнює сприйняття і робить читання менш приємним. Хочеться більше лаконічності, чіткості й художньої майстерності в подачі матеріалу. Загалом, Андрофаги — це книга, яка не змогла розкрити свій потенціал і залишає після себе враження втраченої можливості. Це могла б бути захоплива і глибока історія про виживання в жорстокому світі, але натомість вона перетворилася на невибагливе читво, яке не запам'ятовується і не викликає емоційного відгуку.

Прочитавши книгу "Андрофаги" Данила Клочко, моєю першою думкою було "Хочу екранізацію"? Вже з перших сторінок ви починаєте розуміти, що це не типовий трилер. Тут багато відвертих та не завжди приємних деталей, які шокують, але в той же час, тримають в напрузі. Наприклад, навіть саме слово "андрофаги" з давньогрецької це поєднання слів "людина" та "поїдаючий". А якщо говорити відверто, то це – людожери, каннібали, а за відомостями Геродота – плем'я, яке мешкало на північ від Скіфії (в лісах між верхніми Дніпром і Доном). І навіть якщо дивитися на обкладинку, то одразу стає зрозуміло, про що буде йти мова у книзі. У нас є випускник Львівської школи міліції Денис Чорний, а також загадковий Господар та його Звір, які тримають в жаху невелике містечко на Київщині. Відбувається серія гучних вбивств, а також гине наречена головного героя. Всі мешканці міста дуже налякані цією жорстокістю, тому що Звір не зупиняється ні перед чим: жертвою може стати, як школяр, так і доросла жінка чи чоловік. Також варто відмітити, що події відбуваються наприкінці 90-х років, тому атмосфера у книзі специфічна, але як на мене, то вона повністю відповідає тому часу. Читаючи "Андрофаги" згадувала собі фільм "Спліт" (якщо не бачили – дуже раджу переглянути) та те, як Джеймс МакЕвой показав нам свого персонажа. Якось так я собі візуалізувала й цю книгу. До речі, якщо ви її читали, то поділіться своїми враженнями в коментарях.

Детективний триллер, в центрі сюжету якого знаходиться випускник Львівської школи міліції Денис Чорний, якого направили слідчим у маленьке місто в Київській області під назвою Холодне Поле. Незабаром в місті починають коїтися жорстокі вбивства (детально описані, до речі), хто стоїть за цими вбивствами? Звір? Психопат? Релігійна секта? Кримінальні авторитети? Може СБУ? ? Дійсно детально прописані вбивства, тому майте це на увазі! Задумка мені сподобалась, адже я люблю книги з подібним сюжетом, а от реалізація ідеї розчарувала доволі сильно. Як на мене, місцями книга аж занадто переповнена подіями, склалось враження, ніби автор хотів засунути в книгу все моторошне, місцями сцени сируваті і їх важко читати. Також більшість сцен здалися мені сирими, ніби книжку погано вичитали перед публікацією Взаємодія деяких персонажів з книги, мені особисто здалась недоречною В цілому, книжка непогана, доволі моторошна і місцями жахає (описи вбивств, методи, які використав вбивця), але вона сира і читати її важко