Ця книга як сіль на рану😞
🔻
Думаю, саме тому мені було складно її читати, тому що я маю неприємну і сумну історію про улюбленця. Собаки... Вірні товариші людини вже тисячі років. Дитиною я вірила, що вони як люди: думають, відчувають і все розуміють.
🔻
Ця книга з реальності моїх дитячих думок. Я гладила своє цуценя і вірила: воно все розуміє, і слова, і думки, і вчинки мої. Інколи навіть більше, ніж деякі люди. Автор вивчив чимало джерел про поведінку собаки перед тим як її написати і створив неймовірну історію!
🔻
Зауважу, що фільм і книга відрізняються, в них дещо зміщені акценти: у фільмі собака, його доля на першому місці, а книга детальніше промальовує стосунки його з головним господарем. І все це очима тварини, читаєш - а ніби думки зчитуєш: кумедно, цікаво, наївно та щиро.
Задум залізти в голову тварини дуже незвичний, адже треба передати в тексті чимало речей: те, як собаки не розуміють слів, але відчувають емоції, як вони сприймають навколишній світ, своє місце та місце людини в ньому, деякі мотиви типової для собаки поведінки.
До татового двору влітку прибився песик-безхатько🐕 Заляканий замурзака, який поселився у них, радо зустрічає їх з роботи, їсть з одної миски з їхніми котами. Він так радіє всім людям, нікуди не йде, і живе як у себе вдома.
Я ще тоді подумала: може повернувся мій собачка? Тільки от в такому вигляді, ну раптом? Хіба таке буває: щоб прийшов до двору брудний пес і тулився до тебе, як до рідної?
Його не стали проганяти, не дивлячись на те, що там вже є два пса. Хай живе. Адже, як пише книга, місія собаки - бути поруч і вони можуть повертатися!
Нехай і таким надреальним містичним способом.