Після прочитання анотації до цієї книги, я вирішила, що це історія про те, як двоє друзів вирішили записати подкаст. Впринципі, так воно і є, але скільки ж тут багато всього різного! Ось чому я не люблю анотації, й майже завжди орієнтуюся на чужі емоції від читання😁
Отже, "Радіомовчання" — це роман у типовому стилі Еліс Осман. Він про дружбу, про школу, про батьків, про любов, про навчання, мрії, цілі, творчість, труднощі в житті... Історія не велика, але у ній дуже багато всього, і якщо ви шукаєте книгу, яка легко та швидко прочитається, але залишить теми для обговорення після закінчення — то це сюди😌
Мені завжди по особливому подобаються історії про підлітків, бо я дуже романтизую цей період в житті, і мені часто буває сумно, що його вже не повернути. Але такі книги оживляють ці відчуття, і я ніби стаю однією з героїнь історії: веселюся, переживаю труднощі, перші закоханості, сварки з друзями та батьками, насичуюся шкільною атмосферою разом з героями на сторінках книги. А ще мені дуже подобається те, що Еліс Осман не поставила кохання в центр свого сюжету. Воно тут безумовно присутнє, але історія торкається інших тем більше, і мені не вистачає цього в сучасних романах про підлітків.
Я часто асоціювала себе з головними героями, ситуаціями, в яких вони опинялися та почуттями, що вирували всередині них. Думаю, багато хто з нас відчував тиск стосовно майбутнього у старших класах. Навчання, вибір спеціальності, екзамени. Рішення, які буквально можуть визначити решту життя. Еліс Осман звертає увагу на психологічні аспекти гонки за успішним успіхом у підлітків, і це було боляче й цікаво читати водночас.
З мінусів: трошки хромає стиль у авторки, як на мене. Мені подобається ЩО вона пише, трошки дивує те, ЯК вона це робить в деяких моментах. А ще для мене не було ніяких сюрпризів під час читання. Буквально всі твісти були зрозумілі (типу особистість Творця, любовна лінія Творця, особистість Лютневої П'ятниці), але може так і мало бути, й авторка не дуже з цього робила інтригу.
Проте було приємно зчитати посилання до героїв коміксів "Коли завмирає серце". Все таки Елад був у компанії Чарлі та Ніка, тому тут було трошки згадок про героїв з цього всесвіту, й було мило ненароком на них натрапити🤭
Абсолютне потрясіння. Від емоцій дуже важко скласти слова у відгук, я досі у шоці. В останнє таке викликала у мене книга "Завтра, завтра, завтра..." Думала, якийсь легенький янг-едалт, розвантажу мозок, а все виявилось далеко не так. Під час кульмінаційної драматичної сцени у мене просто серце стало, я не могла дихати, бо майже такий діалог стався і у мене колись з найкращим другом...
Отже, це книга про ДРУЖБУ. Про рідкісний зв'язок між людьми. Про те, як важливо вміти бачити, що людина потребує допомоги. Про безумовну любов. Про те, як молодих людей ламає тиск суспільства щодо вибору життєвого шляху. Ще раз зауважу, що дуже багато паралелей у "Радіомовчання" та "Завтра, завтра, завтра...". І я вже бачу, як буду обирати між двома цими книгами книгу року😭
Я прочитала цю книгу за ніч, а такого не траплялося вже років 15.
