Ця книга відразу привернула мою увагу: своїм оформленням (мінімалістично, водночас гарно); назвою та анотацією. Але варто звернути увагу на те, що перед тим, як вирішувати читати цю книгу чи ні - прочитайте передмову авторки, де вона розповідає про порушені в книзі теми: самогубства, суїцидальні думки, депресія, самопошкодження тощо.
⠀
Для декого ці теми можуть бути тригерними і читати книгу може бути через це неприємно. Тож зрозуміло, що історія не всім може сподобатися. Мені вона все ж таки більш була цікава, ніж ні. Хоча й не захопила на всі сто відсотків.
⠀
Історія розповідає про Торі, сестру Чарлі (про якого знають ті, хто читав «Коли завмирає серце). Вона навчається в школі, і в неї - депресія. Дівчина любить спати, читати блоги, а життя здається їй нудним і не потрібним. Вона млява, не хоче ні з ким спілкуватися і їй важко заводити друзів. Принаймні так було до «Солітера» і до Майкла Голдена.
⠀
На обкладинці книжки написано, що це не історія кохання. І в принципі частково так і є. Все ж таки це більше книга про депресію та про її наслідки. А ще книжка про дорослішання та про пошук свого місця в житті.
⠀
Дещо в поведінці та характері Торі мені відгукувалось і я бачила в ній частково себе. Але деякі її дії мене дратували і я їх не розуміла. Мабуть, через це книжка й не сподобалась мені на сто відсотків. Моментами вона мені здавалась занадто абсурдною: коли дітей викликали вранці чергувати, щоб зловити «Солітера» замість охоронців; коли вчителі нічого не могли зробити; коли поліція не займалась тим, чим мала б.
⠀
Та з іншого боку історія дуже легко читається в плані тексту. У авторки хороший та цікавий стиль. А ще вона привернула увагу до важливих тем. Що однозначно є великим плюсом. До речі, у кінці також подали інформацію про те, куди звертатися за допомогою, якщо ви її потребуєте. Це дуже цінно.
⠀
Я думаю, що книга сподобається багатьом підліткам, адже вона про них. Однак якщо ви не любите сумні, депресивні історії - тоді «Солітер» не для вас.