"Казки роботів" й справді видаються казками: гротескні, коротенькі, іноді кумедні, часом повчальні і здебільшого з глибоким прихованим змістом. Чудові фантастичні ідеї знайшли неймовірне втілення в невеличких оповіданнях. Навіть якщо сприймати їх без підтекстів, просто як казку, вони від того не менш цікаві. І дуже неординарні.
Дуже багато серед них таких, що розповідають про поганих правителів, які гноблять своїх підданих. Наприклад, в одній казці фігурує жорстокий і пожадливий володар з безліччю шпигів та залякане й зневірене населення, що неспроможне саме собі дати раду з лихим правителем. В іншій правитель сам створює проблеми, щоб героїчно з ними боротись. Є казка про марнославного, боягузливого короля, параноїдального і жорстокого, що сам собі вигадував численні ордени й відзнаки, та повсякчас і всюди йому ввижався заколот, допоки божевілля геть не поглинуло його й не призвело до саморуйнування. Є й така, де пиха, гнів, заздрість і підлість всемогутнього володаря не змогли встояти проти розуму й винахідливості.
Є у збірці багато й просто повчальних казок. Про наслідки жадібності, дурості і цілковитої відсутності логіки у діях і прагненнях. Про те, як, здавалось би, дрібниця, малий непослух й необачність можуть спричинити катастрофічні наслідки. Чи як легко, намагаючись перехитрувати когось, можна в результаті перехитрити самого себе. Або що не завжди те, чого ми прагнемо, є насправді тим, що нам потрібно.
Одна з казок являє собою суміш науки, техніки, знань про космос, міфів і легенд, алюзій на реальність, мотивів відомих казок. Вона показує, які наслідки може мати нерозважливість і потурання власним бажанням всупереч здоровому глузду, та що навіть у казці іноді брехня, а не доброчинність бере верх.
Є тут казочка й про вічну суперечку релігії й науки щодо походження розумних істот, в даному випадку - роботів. Є й окрема версія про причини великого вибуху.
Чому взагалі "казки роботів"? Тому, що в світі збірки саме роботи є найрозвиненішим розумним життям у Всесвіті, що прийшло на зміну недосконалим, огидним, слизьким блідавцям - людям. Їхній устрій життя дещо нагадує середньовіччя, а проблеми дуже схожі з людськими, проте рамки можливого для них значно, значно ширші.
Оповідання цього збірника стали першими прочитаними мною творами Лема і я не перестаю дивуватися винахідливості автора й польоту його фантазії.
"Кіберіада". Як і "Казки роботів", "Кіберіада" є збіркою окремих оповідань. Проте тут, на відміну від "Казок", є визначені головні герої, про яких йдеться в усіх оповіданнях - "найвизначніші конструктори" Трурль і Кляпавцій. Через це, хоча кожне оповідання є окремою закінченою розповіддю, усі твори об'єднані спільною темою дружби і змагання двох геніїв, що постійно 'міряються' своїми винаходами і сперечаються з будь-якого приводу.
Якщо "Казки роботів" були дуже різноплановими і сприймались геть по-різному та як цілком незалежні, то "Кіберіада" більш однорідне і цілісне творіння, вона читалася значно легше й особисто мені сподобалася набагато більше. Роботи-винахідники втілили любов самого Лема до різноманітних механізмів і машин.
Тут також предостатньо гумору і наявний дуже потужний підтекст щодо наукових і технологічних, філософсько-етичних, суспільних, соціальних, релігійних та політичних питань (місцями щиро дивувалась як тогочасна цензура пропустила окремі оповідання). А ще дуже багато реальної та вигаданої математичної і фізичної (і не тільки) термінології, що однак зовсім не утруднює сприйняття тексту.
Попри те, що оповіданням багацько років, я не можу назвати їх застарілими - в багатьох питаннях вони, на жаль, не втратили актуальності й досі.
"Маска". Це останній твір з першого тому "П'ятикнижжя Лемового" і він геть не схожий на попередні. Він химерний, чудернацький, моторошний. Наче сон наяву. Чи марення. Спершу геть незрозуміло, про кого і про що йдеться. Оповідач поступово доходить до розуміння свого оточення, своїх дій і мети. Поволі він (чи то пак, вона) проходить процес самоусвідомлення та самоідентифікації. Проте, спочатку все зовсім не однозначно. Копирсаючись у своїй пам'яті, оповідач розуміє, що власне "я" має кілька версій. Яка справжня? А чи взагалі якась з них є справжньою? Чому спогади такі заплутані? Чому власне тіло наче чуже? Чому доля, схоже, бере верх над бажаннями? Саме питання самопізнання і пошуку призначення видаються основними у цій, як виявилось потім, справді науково-фантастичній повісті в середньовічних декораціях.
Перший том "П'ятикнижжя Лемового" проілюстрований роботами художника Даніеля Мруза та містить ще й присвячене письменнику науково-фантастичне оповідання Яцека Дукая "Хто написав Станіслава Лема?". Книга справила незабутнє враження.
