Абсолютно випадково купила цю книгу. І вкотре впевнилася в тому, що нічого випадкового в нашому житті не буває.
Я прочитала десятки любовних романів і точно можу сказати – цей буде одним з моїх улюбленців. Він навіть не стільки про романтику (хоча в ньому описана чудова історія кохання), скільки про справжнє життя. Це не класичний ромком, якими ми їх звикли бачити. Це про свідомий вибір, підтримку та важливість говорити словами через рот. Про те, як важливо вибирати себе.
💬 Про що книга?
Головна героїня, Ліна, живе під постійним тиском – нареченого, батьків, своїх страхів та сумнівів, поки не вирішує кардинально змінити своє життя. Обставини складаються так, що вона потрапляє на яхтовий тур, а нові знайомства та привабливий капітан — стають каталізатором для того, щоб вона, нарешті, познайомилася з собою, відкрила шлях до себе, до власних бажань і мрій.
🌻Чому варто прочитати?
Вже на перших 100 сторінках я сміялася до болю в щоках. Потім плакала. Потім знову сміялась і плакала. Коротше – ця книга точно не залишає байдужим.
Діалоги живі, справжні, з нотками самоіронії, ситуації – життєві, персонажі — настільки живі, що здається, ніби вони твої знайомі.
❤️ Враження
Це були прекрасні три години мого життя. Я дійсно відчувала щастя героїв на смак, щиро співпереживала Ліні та Ромі, подумки коментувала все та вболівала за хепі енд. Це та історія, яка нагадує, що існує неймовірне, справжнє, віддане кохання, головне – дивитись на світ широко відкритими очима.
Бо кожен заслуговує на щастя, навіть якщо шлях до нього здається нескінченно довгим.
📖 Що окремо хочеться сказати:
Юлія Лаба в одному з інтерв'ю зазначає, що намагалася створити істинно український ромком, з реалістичними діалогами та гумором, притаманним нашій культурі.
Це один із перших українських романів у жанрі романтичної комедії і я дуже сподіваюсь, що авторка на ньому одненькому не зупиниться
Рекомендую всім, хто шукає книгу, яка змусить і сміятися, і задуматися.
Це історія про нас, про наші вибори, страхи та надії.
І так, всі персонажі вигадані. Або ні.
Я реально затягнулася. Мені припали до душі і головних, і другорядних персонажів — усі вони були об’ємними, живими, дуже впізнаваними. З ними було приємно провести час, і я не хотіла прощатися.
Так, десь посередині було трохи забагато драми, і я вже майже почала шукати заставку з «Санта-Барбари», але навіть це не зіпсувало кайф. Навпаки — воно якось дуже органічно лягло в український сеттинг.
Точно можу рекомендувати цю книжку для прочитання. І не тільки тому, що Юлія Лаба — українська авторка, а тому, що вона дійсно написала класну історію, до якої захочеться повернутись ще не раз.
Тропи:
🛥літня атмосфера
🛥зцілення душевних ран
🛥спільна подорож
🛥від інтрижки до кохання
🛥він закохується перший
🛥«це завжди була ти»
🛥вона заприсяглась триматись подалі від стосунків
🛥в них є лише два тижні
🛥багато гумору
🛥страх близькості
🛥внутрішня трансформація та пошук себе
🛥не надто детальні сцени 18+
Тригери:
▫️маніпуляції та аб'юзивні стосунки
▫️фізичне насилля
▫️горе / смерть близької людини
Чому варто її читати:
✨ гумор
Я гигикала, як дурна. І скажу вам по секрету, що саме смішними цитатами з книжки я переконувала подруг купити та прочитати її, а потім ми колективно по декілька разів кричали з одних і тих самих жартів.
✨ головна героїня
🌻 Ліна — молодша донька, яка так звикла догоджати людям, що сама не розуміє, що їй тепер робити з професією, якої вона ніколи не хотіла, та нареченим, життя з яким схоже на пекло.
Коли аб’юз, соціальна ізоляція та фізичне насилля стали її постійними супутниками, Ліна робить те, на що довго не наважувалась — розпочинає нове життя та намагається знайти ту версію себе, яку загубила у прагненні заслужити любов та схвалення людей, для яких її завжди було недостатньо.
І ось жінка, яка хапалась за все і майже нічого не могла довести до кінця, бо не бачила в цьому сенсу, починає боротись за ті речі, які для неї насправді мають значення.
І я розуміла абсолютно кожен її вчинок і кожну емоцію — це було настільки глибоко і реалістично написано:
⏺ коли тобі здається, що ти не довіряєш чоловікам, а насправді ти не довіряєш собі та тим виборам, які ти звикла робити.
⏺ коли ти уникаєш розмови та не розбираєшся у суперечливій ситуації, бо боїшся виявитись слабкою та повернутись у стосунки, в яких знову втратиш себе.
⏺ коли ти не можеш стримати емоції, бо ти перевищила ліміт брехні та зрад, і от-от зламаєшся — остаточно і безповоротно.
⏺ коли ти, пройшовши через пекло, опиняєшся у здорових стосунках і не можеш відрізнити повагу до твоїх кордонів від байдужості.
⏺ чи коли потроху починаєш розуміти, наскільки сильно твої уявлення про чоловіків, стосунки та сім’ю зіпсувала не та людина, і скільки всього тобі потрібно буде виправити.
Я сумувала разом з нею, хвилювалась за неї, пишалась нею. Шлях, який вона пройшла, вартий захоплення.
🌊 головний герой
Чоловік, який закохується перший і сильніше? На цьому можна було б і завершити. Але давайте поговоримо про нього детальніше.
🛥 Рома — чоловік, який тільки вчиться будувати стосунки. Іноді він щось замовчує, іноді не до кінця розуміє, що з нього хочуть, але він у 100% випадків готовий йти на діалог, вирішувати проблеми та намагатись зробити так, щоб це спрацювало для нього та для жінки, з якою він хоче бути разом. Він адекватний, милий, смішний, розумний, гарячий, турботливий… Я дуже хотіла, щоб в нього все склалось якнайкраще.
✨ дружба
Всі персонажі (і головні, і другорядні) дуже добре написані. Це складні люди зі складними проблемами. Ніхто з них не ідеальний, і в кожному ти можеш впізнати себе або когось з близьких.
А дружба між ними — це щирий і сповнений турботи та взаємодопомоги зв’язок дорослих та адекватних людей, які просто є одне в одного.
Ніхто нікого не рятує, не повчає, не думає, що знає краще, не вирішує за іншого, не засуджує та не кидає у скрутну хвилину.
✨ стиль написання
Це було дотепно, цікаво і дуже по-домашньому. Не було ніякої манірності чи вилизаності. Текст був таким «смачним», що не хотілось пропустити ні слова.
✨ любовна лінія
Мені просто все полюбилось. Навіть якщо тут були кліше. Навіть з miscommunication trope. В цій історії просто все було на своєму місці. Соняшники, крила метелика та заходи сонця. Знаєте це відчуття, коли читаєш і тобі стає трошки краще? Мені стало краще.
Скажу чесно — об’єктивно є декілька нюансів, які можуть не сподобатись, наприклад, те, що сюжет досить передбачуваний (я відгадала всі сюжетні повороти — без перебільшень), чи те, що іноді забагато драми, а деякі моменти здаються трошки затягнутими.
Але мені настільки сподобалась книжка, що я додала її на поличку улюблених і обов’язково перечитаю ще раз (чи навіть не раз), тому що вона просто прекрасна, і я відмовляюсь навіть дивитись в бік якихось недоліків. Це абсолютно моя історія — від першої сторінки до останньої🩷
