Loading...

Небо над Бей Сіті

RDT оцінка
9.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
Немає в наявності
250 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
250 грн
1
Про товар
Код товару
206919
Палітурка
Папір
Мова
Українська
Ілюстрації
Рік видання
Перекладач
Ростислав Нємцев
Кількість сторінок
212
Формат (мм)
200 x 130
Вага
0.3
ISBN
9786175530474
Опис

1960 рік. В кінці Вероніка Лейн у Бей Сіті поставили металевий збірний будинок. В нього переїжджає сім'я. Дві сестри, Деніз і Бабетт, по черзі народжують маленьких американців. Вони залишили спустошену війною Європу заради Америки. Здається, що майбутнє належить цьому континенту, де всі щасливіші, все новіше. Але Історію не можна просто кинути.

Еймі, дочку Деніз, переслідують мертві, і вона робить дивне відкриття в підвалі маленького металевого будиночка. Потужний роман, пронизаний спрагою Америки та відчайдушним бажанням покінчити з минулим, «Небо над Бей Сіті» звинувачує небо у байдужості до наших страждань.

Враження читачів
RDT оцінка
9.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
Експерт Readeat
9
19.02.2025
Цю книгу можу рекомендувати на пункт маратону про сильні емоції. Вона така НЕ проста! У мене було враження, що мене з кожною сторінкою засмоктувало усе більше і більше. І нарешті на поверхні залишилася лише голова. І то через зусилля волі. І винна у цій твані не природа, це усе наші, людські екскременти, які люди часто продукують з ім'ям Бога на вустах.

Про що? Про єврейство, про вбивства, про родинні травми, про життя.

Скільки поколінь відчувають на собі наслідки вбивств? Коли вбивають тебе, за те, що є тим, ким ти є? Твої діти намагатимуться відокремитися від своєї нації, переїдуть аж на інший континент, але однаково не відчуватимуть себе у безпеці.

І навіть, якщо тебе забудуть, ти повернешся, повернешся через тих нащадків, які сильніше відчуватимуть емоції. Свої і твої. І ти нагадуватимеш про себе нічними жахіттями, привидами, марами ...

"Прошу святих, Господа і Марію, дати мені спокій. Я не достойна нічого, і в першу чергу не достойна їх. Я не хочу бути святою. Я єврейка, несправжня єврейка, чию ідентичність іще приховують, єврейка, у якої відітнули її саму і яка носить протез католицизму; я не що інше, як просто налякана дитина."

Страшна дійсність. І я навіть не знаю, що страшніше: смерть у концтаборі чи беззмістовне животіння в американській глибинці...

Історія, від якої нудить, вивертає і тригерить, бо ми теж маємо свої трагедії, які не можна забувати, щоб вони не поверталися знову.