Якби ж я сказав їй

"Якби ж я сказав їй" продовження "Якби він був зі мною", яке розриває серце і дає відповіді на ті питання, що не давали спокою після першої книги. Тут більше болю, більше зізнань і більше невимовних слів, які так і залишилися між рядками. Авторка відкриває інший бік історії, показуючи, як різні люди можуть переживати одні й ті ж події зовсім по-різному. Це історія про те, як важливо говорити про свої почуття, поки ще є час. Бо іноді навіть одне речення може змінити все.

Ці книги залишають по собі порожнечу, змушуючи задуматися, скільки моментів у житті ми втрачаємо через страх чи невпевненість.

✨Давайте так, хлопець про якого йде мова в цих книгах – помирає. 
Це не спойлер, це буквально перша сторінка першої книги, та й назва з оформленням непрозоро натякають, що хеппі енду не буде. 

✨Маленьке нагадування для тих хто читав давно, або взагалі не читав «Якби він був зі мною». Це сумна та щемка історія про двох підлітків – Отем та Фінні, які все життя були закохані один в одного, але через низку подій та страх втратити дружбу зізналися у своїх почуттях надто пізно. 
Вони мали буквально один день перед тим як нещасний випадок розлучив їх. 

✨В принципі, історія цілком завершена і продовження не потребує, але…
У передмові авторка написала, що «Фінні мав померти для неї» та й перша книжка була доволі успішною. 

✨Тож про що і для кого ця книга?
Спочатку, я думала, що це буде просто переказ першої частини від особи Фінні, він, безперечно, заслуговує свого pov, але ціла книжка-переказ це якось ту мач. 
На щастя, авторка була такої ж думки й лише 150 сторінок книги написані від імені хлопця. Ось в ній описані події ближче до кінця «Якби він був зі мною» очима Фінні. 
Друга частина вже написана від Джека – найкращого друга, а третя від Отем. 

✨Мені сподобалось. Якщо вас зачепила перша книга, то і ця має зайти. 
Це все ще сумна історія про нещасне кохання підлітків, але з акцентом на ментальному здоровʼї, проживанні горя та травми, турботи про себе та своїх близьких та усвідомлення себе в цьому світі. А головне, герої продовжують рухатись вперед та жити життя несучи в собі біль і спогади про кохану людину. 

✨Якщо ви налаштовані на підліткову меланхолійну історію без вайбу «Ейфорії» зі схожими на реальних персонажів-учнів старшої школи – ця дилогія для вас. 
Від мене тверда 4, я отримала те що хотіла. 

Рецензія на «Якби ж я сказав їй» Лори Новлін

Другу частину дилогії Лори Новлін «Якби ж я сказав їй» я чекала з цікавістю, адже перша книга — «Якби він був зі мною» — залишила сильне враження. Однак продовження виявилося дещо сумнівним.

✨ Структура роману
Авторка поділила книгу на три окремі частини:
1️⃣- Останні дні Отем та Фінні
Це була для мене найцікавіша й найдинамічніша частина. У ній відчувається емоційна напруга, а події розгортаються швидко та насичено, тож фактично «проковтнула» ці розділи за кілька годин. Саме ця частина зберігає дух першої книги та нагадує про ту сильну емоційну складову, яка приваблювала читачів у «Якби він був зі мною».
2️⃣- Історія Джека, найкращого друга Фінні
Тут починаються проблеми з динамікою та інтересом. Джек майже не викликає співпереживання або емоційної прив’язаності. Якщо у першому романі він був швидше другорядним персонажем, то тут йому відведена ціла велика частина, яка, на жаль, виявляється затягнутою та «порожньою». Часом здається, ніби це матеріал, який не увійшов до першої книги, і його «пришили» сюди для розширення обсягу.
3️⃣- Опис вагітності Отем
Ця частина читалася швидше, однак залишилося відчуття, що її можна було зробити стислішою — наприклад, як бонусну главу чи епілог до першої книги. Адже все, що відбувається з Отем, не настільки нове та не несе великої додаткової цінності в порівнянні з розв’язкою першої частини.

✨ Нові персонажі та загальна атмосфера
В «Якби ж я сказав їй» з’являється помітно більше нових дійових осіб, однак вони не викликають сильного інтересу чи співпереживання. Багато з них здаються шаблонними, а їхні історії повторюються або губляться серед надмірної кількості однотипних епізодів про сум і страждання. Можливо, ідеї для образів цих героїв були непоганими, але їхнє втілення вийшло недостатньо глибоким.
Часом ловиш себе на думці, що хотілося б дізнатися більше про інших героїнь чи героїв, наприклад про Сільві, про яку авторка згадує, але не розвиває сюжетні лінії так, щоб це захоплювало. Натомість фокус зміщується на повтори вже відомих проблем Отем чи страждання Джека.

✨Якщо коротко, то перша частина дилогії («Якби він був зі мною») може цілком самостійно завершувати історію і не потребує продовження.

«Якби ж я сказав їй» більше нагадує чернетку або набір вирізаних сцен, які з певних причин не потрапили до першої книги. Частково вони справді цікаві (особливо початок про останні дні Отем і Фінні), але більша частина роману зливається в монотонну та розтягнуту оповідь.

✨Вердикт
«Якби ж я сказав їй» не дотягує до емоційної сили та цілісності першої книги, тому шанувальникам історії радитиму залишити у серці світлі спогади про «Якби він був зі мною», а якщо читати продовження, то лише з розумінням, що це скоріше доповнення чи чернетка, а не повноцінний другий роман.