Сортування:
1
Котолог+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
Котолог🌳 Це був той випадок, коли книга затягує з перших сторінок. Атмосфера лісу — волога, тривожна, насичена чимось первісно-зловісним — створена майстерно. А коли герої натрапляють на покинуте поселення, відчуття тривоги підступає до горла. Хотілося зупинити їх, не пускати далі, але водночас — читати ще швидше. 👯 Особливо вразило те, як автор зобразив стосунки між чотирма друзями — Люком, Домом, Гатчем і Філом. Їхні напружені, дещо втомлені життям і дружбою діалоги додавали історії приземленості й контрасту до надприродного жаху. Ця реалістичність тільки посилювала моторошність того, що відбувається навколо. 😈 Книга читається дуже швидко, не хочеться відкладати ні на хвилину. Постійна напруга тримає в тонусі, а з кожною новою сторінкою з’являється дедалі більше питань — що це було, звідки, чому саме вони? Фінал передбачуваний, але як на мене не зовсім зрозумілий. Не надто розжований, але достатньо насичений, щоб залишити післясмак. Було і страшно, і цікаво. Якщо ви любите хорор з атмосферою давніх лісів, скандинавських міфів і присмаком виживання — це те, що варто прочитати.
Анонім
Хорор - ні. Міні спочатку книга зовсім не була страшною можливо трохи моторошною. Дика природа і відсутність мобільного покриття - це не страшно, це про відповідальність. Дуже цікава перша половина книги про подорож в якій все пішло не так. І в кінці трилер який не лякає, а скоріше дає головному герою знайти себе. *що реально посмішило - це так як люди голими бродять по осінньому лісі)))
Анонім
Чим може закінчиться відпустка у чотирьох старих друзяк, яких життя розвело вже досить далеко, та вони все одно продовжують спілкуватися й навіть часом бачитися? Та нічим особливим насправді, ну ж бо подумати, то тільки може бути забагато випивки, спогадів та розмов. Може навіть згадають юність, та спробують познайомитися з красивими жінками за сусіднім столиком в барі готелю чи десь на якомусь пляжі. Та це все ж не той випадок. Бо ось клюнув їх півень у срамне місце, що треба провести цю відпустку в скандинавських лісах, з пішим маршрутом у кількадесят кілометрів чистою природою, де люди бувають вкрай рідко. Звісно, що закінчитись добре таке не могло. Чи колись вас дратували умовності книжок жахів, або ж фільмів чи серіалів, де головні герої роблять одну тупість за іншою? Йдуть по одному в темний підвал, слідують за дивними звуками й постатями й загалом не намагаються опинитися якнайдалі від дивного й відверто страшного місця. От у Адама Невілла ви такого не побачите. Опинившись у вирі містичних та страхітливих подій, четвірка намагається якнайскоріше покинути той клятий ліс. Не скажу, що їм це добре вдається, але п`ятірку за старання їм варто поставити. І навіть хворе коліно, паніка та відсутність орієнтирів не заважає їм пробувати знову і знову. Головних героїв роману можна зрозуміти - що б ви робили на їх місці, якби опинилися в жахливому лісі, де раз у раз натикаєтесь то на закинутий будиночок, де явно вклонялися якійсь диявольскій істоті, чиє опудало стоїть на горищі, або ж на стару церкву, під підлогою якої цілий склад різноманітних кісток, як тваринячих, так і людських? Звісно ж, спробували опинитися якнайдалі від цього клятого місця. І вони намагалися. Їх переслідували страшні сни й видіння, з-за дерев чулися дивні звуки, наче по їх слідах щось прямувало. Доти, доки врешті решт не наздогнало їх. І тоді один за одним, вони починають пропадати. Прямо з палатки, або ж навіть просто з-за спини - не вистачає якихось секунд обернутися. Атмосфера, створена автором, насичена страхом і жахом. Здається, наче ЩОСЬ чекає на тебе, ледь видиме. Якщо обернутися достатньо швидко, або ж подивитися самим кутиком ока, то можна й побачити оце. Та чи варто воно того? Може, якщо його побачити, то воно кинеться на тебе? Звісно ж, із життям розставатися не хочеться, і інстинкт самозбереження вимагає боротися за життя. Нехай зі зброї є лише крихітний розкладний ніж або навіть звичайна каменюка. Це неважливо, бо здаватися без бою, коли на кону власне життя - зовсім не варіант. Навіть якщо за тобою ведуть полювання справжні давні духи, що якимось чином пережили сотні років у цих диких місцинах, і тепер повертаються, прикликані дивним і огидним культом юнаків та юнок, які чомусь повірили, що мають стати провісниками Рагнароку. Ото дурні... І життя їх закінчиться зовсім не так, як вони бачать. Бо жертва почасти стає мисливцем. І куди більш жорстоким, аніж можна уявити.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях